«Він перший почав…!»
Коли визначальним було не відвернення нападу та захист, а бажання розправитися з потерпілим, такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони. Такий висновок зробив ВС в постанові №154/1636/15, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
10 липня 2018 року м.Київ №154/1636/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуючої — СТЕФАНІВ Н.С.,
суддів: СТОРОЖЕНКО С.О., ШЕВЧЕНКО Т.В,—
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 6.07.2016 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014030060000789,
щодо Особи 3, Інформація 1, уродженця с.Зорі Володимир-Волинського району Волинської області, обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 Кримінального кодексу.
1. Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Прокурор висунув вимогу до суду про скасування ухвали апеляційного суду із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність. На обґрунтування наведеного вказує, що судом апеляційної інстанції безпідставно виправдано Особу 3, оскільки в діях останнього наявний склад злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК. За твердженням прокурора, апеляційний суд порушив засаду безпосередності дослідження доказів, не дав їм належної оцінки в сукупності та взаємозв’язку. Зазначає про відсутність у діях Особи 3 необхідної оборони та неправильне з огляду на це застосування положень ст.36 КК. Також вважає, що апеляційним судом було порушено вимоги чч.1, 2 ст.371 Кримінального процесуального кодексу, оскільки судове рішення було постановлено ще до виходу суддів до нарадчої кімнати. Крім того, на думку прокурора, оспорювана ухвала є невмотивованою й не відповідає вимогам стст.370, 419 КПК.
Потерпілий Особа 2 надіслав до суду пояснення до касаційної скарги, в яких так само просить про скасування ухвали суду апеляційної інстанції і призначення нового розгляду в цьому суді.
2. Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
2.1 Судове рішення суду першої інстанції
Вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 29.03.2016 Особу 3 засуджено за ч.2 ст.125 КК до покарання у вигляді штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 грн.
Вироком суду також вирішено питання щодо речових доказів.
2.2 Судове рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 6.07.2016 апеляційну скаргу Особи 3 задоволено, вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 29.03.2016 скасовано, а провадження у справі закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК за відсутністю в діях Особи 3 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК.
2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
31.10.2010 Особу 3 обрано депутатом шостого скликання Володимир-Волинської районної ради та відповідно до розпорядження голови районної ради від 1.08.2014 №6ос призначено на посаду заступника голови Володимир-Волинської районної ради.
Перебуваючи на вказаній посаді, Особа 3 14.10.2014, близько 17:00, у приміщенні кабінету загального відділу Володимир-Волинської районної державної адміністрації, що на вул.Небесної сотні, 3 у м.Володимир-Волинському, під час раптово виниклого словесного конфлікту із головою Володимир-Волинської районної державної адміністрації Особою 2 умисно, на ґрунті особистих неприязних стосунків, завдав останньому сконцентрованого удару кулаком в обличчя.
У результаті цього удару Особа 2 отримав тілесні ушкодження, а саме: закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку та рану в ділянці верхньої губи справа, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 10.04.2015 №412 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.
3. Доводи інших учасників судового провадження
Прокурор у засіданні суду касаційної інстанції підтримала касаційну скаргу прокурора, просила її задовольнити в повному обсязі.
Потерпілий підтримав касаційну скаргу прокурора.
4. Джерела права й акти їх застосування
4.1 Кримінальний кодекс
4.1.1 Стаття 36 «Необхідна оборона»
Частина 1. Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Частина 2. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
4.2 Кримінальний процесуальний кодекс
4.2.1 Стаття 94. «Оцінка доказів»
Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів — з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Частина 2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
4.2.2 Стаття 370. «Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення»
Частина 1. Судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частина 2. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом.
Частина 3. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього кодексу.
Частина 4. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
4.2.3 Стаття 412. «Істотні порушення вимог кримінального процесуального закону»
Частина 1. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
4.2.4 Стаття 413. «Неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність»
Частина 1. Неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
4.2.5 Стаття 419. «Зміст ухвали суду апеляційної інстанції»
Частина 3. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
4.2.6 Стаття 433. «Межі перегляду судом касаційної інстанції»
Частина 1. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
4.3 Рішення Європейського суду з прав людини
4.3.1 Рішення від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України»
Пункт 53. Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
5. Мотиви суду касаційної інстанції щодо доводів, наведених у касаційній скарзі
5.1 Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
З урахуванням доводів, наведених у касаційній скарзі, та меж перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваного судового рішення, установлених КПК, розгляд провадження суд касаційної інстанції здійснив у частині перевірки доводів скарги про дотримання апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону при постановленні ухвали від 6.07.2016 [4.2.6].
5.2 Щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність
Суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про скасування вироку та закриття провадження за відсутністю складу злочину, безпосередньо не дослідив усіх зібраних доказів, покладених в основу вироку, обмежившись допитом обвинуваченого Особи 3, потерпілого Особи 2, свідків Особи 4, Особи 5 й дослідженням висновків судово-медичних експертиз.
Однак суд першої інстанції, на обґрунтування своїх висновків про доведеність винуватості Особи 3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК, навів також ряд інших перевірених та оцінених у ході судового розгляду доказів, зокрема показання свідків Особи 6, Особи 7, Особи 8, Особи 9, Особи 10, Особи 11, Особи 12, заяву потерпілого Особи 2, повідомлення Володимир-Волинського ТМО №194, протокол огляду місця події від 14.10.2014, дані, що містяться у протоколах слідчих експериментів, а також у медичній картці Особи 2 тощо.
Апеляційний суд у порядку, визначеному законом, не дослідив і в ухвалі не проаналізував наведених доказів, навпаки, надав іншу, ніж ту, яку надав місцевий суд, оцінку зібраним у кримінальному провадженні доказам, що призвело до неправильного застосування положень закону України про кримінальну відповідальність, а саме — ст.36 КК.
У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), то такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватися на загальних підставах.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки Особа 2 першим завдав удару, то такі дії дали підстави Особі 3 для завдання ударів Особі 2 у відповідь, отже, вказана поведінка потерпілого беззаперечно свідчить про те, що Особа 3 діяв у межах необхідної оборони.
За таких обставин висновок апеляційного суду про відсутність у діях Особи 3 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК, та про необхідність закриття щодо нього кримінального провадження не можна визнати обґрунтованим.
Наведені порушення процесуального закону перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення, а тому Суд вважає їх істотними.
З огляду на викладене касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду — скасуванню із призначенням нового розгляду, за результатами проведення якого слід постановити законне і обґрунтоване рішення, мотивоване належним чином.
Доводи касаційної скарги прокурора щодо факту порушення судом таємниці нарадчої кімнати, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Керуючись стст.436, 441, 442 КПК, пп.4, 5, 6 §3 «Перехідні положення» розд.4 закону «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства та інших законодавчих актів» від 3.10.2017 №2147-VIII, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 6.07.2016 щодо Особи 3 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду є остаточною й оскарженню не підлягає.