Закон і Бізнес


На користь справедливості

Чи пов’язані між собою перевантаження фіскальної служби та незахищеність інтересів платників?


№39 (1389) 29.09—05.10.2018
Анна ЛИНДІНА
5115

Державна фіскальна служба 10 тис. разів просила податкову палату Касаційного адміністративного суду прискорити розгляд справ. Розбір позицій державних органів і платників податків, а також особливості проваджень у судах обговорили на VII податковому форумі. Там не тільки поставили крапки над «і», а й висловили нові ідеї.


Фінальний акорд

Саме він стає успішним у протистоянні громадян ДФС. Подаючи позовну заву про неправомірність нарахування податків, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень громадяни знають, що, напевне, бажане рішення отримають лише в касаційній інстанції. І це пов’язано не з тим, що у двох попередніх судових ланках правосуддя здійснюють некомпетентні особи, а з тим, що найбільш заплутана сфера права потребує остаточних рішень.

На форум Асоціація правників України запросили не тільки суддів усіх рівнів, а й керівних осіб ДФС і заступника міністра фінансів. Під час своєї доповіді Сергій Верланов розповів про процес ліквідації податкової міліції, а правники скористалися можливістю поставити гострі запитання.

Утім, участь суддів у процесі була визначальною. Останніми новинами з податкової палати КАС із правниками поділилась її секретар, суддя Раїса Ханова. Присутніх цікавила роль Великої палати Верховного Суду у вирішенні питань обговорюваної сфери.

Р.Ханова зауважила, що наразі з податковими спорами розбирається 9 суддів, особисто за її участі вирішено 2139 справ. І більшість із них викликає неабиякі дискусії.

За цей час з’явилися дійсно визначальні речі. Нове регулювання, як відзначила заступник голови Київського апеляційного адміністративного суду Світлана Шелест, надає адмінсудам додаткову функцію. Йдеться про можливість не тільки визнати рішення державного органу протиправним, а й зобов’язати прийняти нове.

Адвокатів, які спеціалізуються на податкових спорах, така позиція більше ніж влаштовує, утім, із доказовою базою в процесі інколи виникають суперечності. У відповідь судді твердили, що до уваги беруть лише ті докази, які лягли в основу перевірки, а процес самої оцінки доказів не є причиною всіх причин. А от доказова база, з якою працюють здійснювачі правосуддя, не завжди є достатньою.

Судам бракує достатності фактів, а представникам платників податків — додаткових можливостей, які б дещо скоротили їхній шлях до правосуддя. Від адвокатської спільноти прозвучала пропозиція щодо можливості відразу розглядати спір у найвищій інстанції, якщо він стосується широкого загалу, навіть коли його ціна є мінімальною.

Таким чином ображені платники зможуть швидше захистити свої інтереси, адже переваг над опонентами з ДФС у них майже немає. Останні навіть обмежують їх у правовій визначеності, подекуди забуваючи зазначати розмір накладення адміністративного арешту. Судді наголошують, що він не може перевищувати суму податкового боргу, а митарі цього не враховують.

Зрозуміти, що йде не за планом і чи взагалі правильний той план, допомагає міжнародний досвід.

За океанами та в «Місті доріг»

Про що може свідчити те, що в Сполучених Штатах менше ніж 10% податкових спорів розглядаються в судах. Мабуть, про неабияку економію часу, яка переважає над необмеженим правом оскарження. Або ж про те, що часу цій темі там приділяють значно більше, ніж у нас. До американської моделі безапеляційного оподаткування Україні ще далеко, а от в європейському просторі гуляє достатньо схожих проблем.

І для розв’язання багатьох із них Європейський суд з прав людини як протиотруту застосовує так звані критерії Енгеля, які вже встигли вподобати українські правники. Проте з практикою вони ознайомлюються неохоче, і судді це помічають. Тому справи, які стосуються ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також розв’язують податкові питання, мають більше цікавити юристів.

Правники ж оцінюють міжнародні підходи з більш практичного боку, визначаючи податкові тенденції, які рятують капітали. Зокрема, «перекувати» проценти в дивіденди деяким країнам уже вдалось. А от, наприклад, в австралійської компанії не вийшло уникнути оподаткування через штучне завищення процентної ставки, оминувши правила трансфертного ціноутворення. Про потенційні пастки, в які вже потрапили зарубіжні фірми, та про їх удалі законні спроби заощадити розповів керівник податкової практики ЮФ Evris Андрій Реун.

А от радник ЮФ Ader Haber Марина Томаш акцентувала на українській гостинності до нерезидентів, яким невдовзі, можливо, доведеться сплачувати податок на виведений капітал. Інакше вони не матимуть права провадити бізнес в Україні. Тільки після отримання звання платника податку на ВК іноземці зможуть здавати майно в оренду та продавати нерухомість, надавати послуги резидентам, відчужувати на території України цінні папери та корпоративні права.

Уся команда спікерів форуму, плідно попрацювавши наприкінці робочого тижня, відзначила і думку суддів щодо спірних питань, і додаткові засоби захисту платників податків та, найголовніше, окреслила ті проблеми, які стримують систему.

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Раїса ХАНОВА,
суддя Верховного Суду:

— Серед працівників Державної фіскальної служби дійсно є фахівці, здатні довести правомірність дії держави. При цьому представники платників податків також професійно відстоюють інтереси клієнтів. Тому вважаю, що змагальність у податкових спорах має місце й обидві сторони є рівними в процесі.

Хоча не можна не відзначити того факту, що податкова служба є перевантаженою. Це не прискорює вирішення спорів.

Андрій РЕУН,
партнер, керівник податкової практики ЮФ Evris:

— Інколи відсутність податкової консультації краща, ніж її наявність. Якщо за законом «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» отримана податкова консультація буде кваліфікована як державна допомога, то теоретично податкова через Антимонопольний комітет зможе отримати недоплачені податки протягом 10 років від дати одержання такої консультації.

А якщо платник такої консультації не отримуватиме та здійснить свої операції так, як уважає за потрібне, тоді термін для стягнення коштів може сплинути через 3 роки після подання відповідної податкової декларації.

Закон і Бізнес