Закон і Бізнес


Дискреція затримання


№39 (1389) 29.09—05.10.2018
4787

Як вирок не може ґрунтуватися на припущеннях, так і право людини на свободу не повинне обмежуватися з огляду на міркування осіб, які приймають рішення про таке втручання. Цю загальноєвропейську позицію має підтвердити Конституційний Суд.


На нинішньому тижні велика палата КС розпочала розгляд подання уповноваженого Верховної Ради з прав людини щодо неконституційності абз.4 ч.1 ст.208 Кримінального процесуального кодексу. Цим положенням кодекс доповнено на початку 2015 р., чим розширено перелік винятків із загального правила щодо затримання особи без санкції суду.

Достатньо, аби в уяві слідчого виникли «обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності». Тобто як обґрунтованість підозр, так і причетність особи до вчинення тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину визначає сам орган, що проводить розслідування.

На думку омбудсмена, це суперечить як ст.29 Конституції, що не містить подібних підстав для обмеження свободи людини, так і практиці Європейського суду з прав людини. Адже правоохоронні органи одержали «необмежену дискрецію» в прийнятті рішень про затримання за відсутності будь-яких критеріїв оцінки можливості втечі.

ЄСПЛ не раз наголошував, що виключно тяжкість злочину, в якому підозрюють особу, не може бути підставою для втручання в одне з фундаментальних прав людини без змагального судового процесу. Тож КС залишається тільки сприйняти ці аргументи й визнати спірне положення неконституційним.