Строк за гіперболу

Поліція має толерантно ставитися до претензій суспільства, яке обурюється її діями

Демократія будується на тому, що громадяни можуть висловлювати своє ставлення до правоохоронців. Хоча реалії в деяких державах протилежні. За жорсткі формулювання, наприклад у блозі, автора чекає щонайменше умовне засудження. У Страсбурзі нагадали, що свобода слова переважає над можливими образами соціальних груп.

Коментар, обшук, суд

Головна дійова особа справи «Сава Терентьєв проти Росії» відомий як блогер і музикант, котрий як політичний біженець переїхав до Естонії, а звідти мігрував до Австрії. На батьківщині, в Республіці Комі, він став злочинцем, який розпалював ненависть суспільства до представників поліції, що тоді ще мала стару назву (події відбувались у 2008 р.).

Все дуже просто. С.Терентьєву стало відомо про випадок «незрозумілої» виїмки жорстких дисків у редакції місцевої газети. Міліціонери аргументували свої дії тим, що в комп’ютерах знайшли інформацію про контрафакт. Хоча, на думку регіональної неурядової організації, яка висловилась із цього приводу, газета просто готувала матеріали, що негативно характеризували передвиборну кампанію місцевої влади.

Обурившись таким рішенням осіб, які б мали охороняти права, С.Терентьєв опублікував на сторінці популярного в той час «Живого журналу» гнівний коментар, в якому охрестив міліціонерів одним із синонімів слова «хуліган» і запропонував спалювати недостойних, «як в Освенцимі», щоб покінчити зі свавіллям.

Не просто неетично

Ті, кому був адресований коментар, з’явились у помешканні автора з обшуком, але, за його словами, без ордера та незабаром порушили проти нього справу за ч.1 ст.282 кримінального кодексу РФ. Після цього зі світової павутини коментар був видалений.

Судова система стала на бік представників влади. Дослідження запису підтвердило, що необережні слова були сповнені ненависті до всіх вартових правопорядку, закликали громадян розправлятися з ними.

Оскільки норма КК охоплювала будь-які дії, спрямовані на розпалювання ненависті або ворожнечі до соціальної групи, здійснені публічно, для коментатора виправдання не знайшлось. С.Терентьєву могли би призначити фактичний строк, утім, його біографія була незаплямованою. Тому Феміда обмежилася роком умовного засудження.

Такий поворот подій не влаштовував блогера. Скаржачись до вищої інстанції, він виразив незгоду з поширенням на міліціонерів визначення «соціальна група» в розумінні ст.282 КК РФ. І головне, суть повідомлення, на його переконання, не становила небезпеки.

Інтерпретація терміна, на думку апеляційного суду, ніяк не вплинула на кінцевий результат, і, хоч коментар не містив критики в бік правоохоронців, він привселюдно закликав до ненависті до людей у формі. Касаційна інстанція повністю підтримала вирок — і вираження думки перетворилося на екстремістський злочин.

Контекст виправдання

Грань між висловлюванням позиції та розпалюванням ненависті доволі тонка. Це питання в усіх його появах досліджували міжнародні організації. Тому, коли справа потрапила у Страсбург, до уваги брали висновки та рекомендації Організації Об’єднаних Націй, Ради Європи й Організації з безпеки і співробітництва в Європі. Зокрема, бюро ОБСЄ з демократичних інститутів прав людини дотримується позиції, що представники поліції можуть належати до так званої соціальної групи. Отже, відповідна частина обвинувачення залишилась у силі.

В Європейському суді з прав людини оцінили також тривалість поширення агресивного коментаря та особистість його автора. Запис протримався в мережі близько місяця, і, ймовірно, органи правосуддя, не досліджуючи питання його охоплення, не знали, що прочитало його аж 25 осіб. Сам же С.Терентьєв, на думку Суду, не був блогером, про якого відомо громадськості. Та й сам автор зізнався, що написав ті слова, перебуваючи в експресивному стані.

Проте чи дійсно вони стали каталізатором до знищення міліціонерів? І чи міг знати горе-блогер, що за них може поплатитися волею?

Представники держави-відповідача заявили, що коментар заявника був принизливим відносно працівників поліції. Останні ж, опитані як свідки, підтвердили, що текст для них — особиста образа.

У той же час справа стала певним прецедентом для Росії. Вперше відбулася подібна інтерпретація терміна «соціальна група», оскільки до цього національна юстиція не стикалася з подібним проявом потенційного розпалювання ненависті до правоохоронців. Отже, це дало можливість ЄСПЛ припустити, що автор тексту не підозрював про можливість удостоїтися звання екстреміста.

А щодо права на свободу вираження поглядів, про яку в трьох рішеннях не було ні слова, то, на думку Суду, саме вона є однією з найважливіших підвалин демократичного суспільства. При цьому було наголошено, що «образливі слова можуть виходити за межі захисту свободи слова, але використання вульгарних фраз саме собою не є вирішальним фактором в оцінці наступальних проявів». Тобто форма інтернет-публікації — не що інше, як особливий стиль подання, в якому є кілька метафор. Та й з’явився допис не просто так, а у зв’язку з історією про вибори. І став утіленням обурення діями правоохоронців.

Інша справа — згадка про Освенцим. В ЄСПЛ дійшли думки, що ті, хто пережив нацистський концтабір і голокост, можуть бути ображені такою заявою. Хоча подібних звинувачень заявник не отримував. Головне, що поняття «знищення вогнем», за висновком Суду, не може розглядатись як підбурювання до будь-яких незаконних дій. І в цьому випадку ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слугує беззаперечним щитом для заявника.

Тому в рішенні від 28.08.2018 його визнали переможцем. І хоч блогер претендував на виплату моральної компенсації в розмірі €3500 та покриття судових витрат, ЄСПЛ призначив іншу сатисфакцію — €5000, і лише на покриття судових витрат.

Випадок, звичайно ж, унікальний. Така позиція щодо свободи слова, навіть якщо вона виявляється в побажаннях публічної страти, має стати опорою для подібних справ, які надходять від усіх держав.

Закон і Бізнес