Термінологія ворожнечі

Аби всі мовники говорили в один голос, необхідно на рівні закону визначити для них термінологію та межі редакційної політики. Адже інша думка чи оцінка може різати вухо окремим представникам народу та розпалювати ворожнечу в прямому ефірі.

Автори проекту «Про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (№9068) бідкаються, що чинна система санкцій, які може накладати регулятор, часто виявляється неефективною. Адже засоби масової інформації «не «покращують своєї редакційної політики».

До визначення «типу контенту, забороненого до трансляції» нардепи примудрилися вписати міжнародні гарантії у сфері захисту прав людини. Наприклад, під табу мають потрапити «вислови, що виправдовують чи визнають правомірною окупацію території України», але в разі, «якщо така трансляція має на меті розпалювання ворожнечі та ненависті». Також визнається недопустимою й «термінологія, що суперечить закону «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».

Оцінювати мету поширення забороненого контенту регулятор має на підставі практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішень у справах «Perincek v. Switzerland», «Dmitriyevskiy v. Russia», «Savva Terentyev v. Russia» тощо.

А головне — Нацрада з питань телебачення та радіомовлення позбавляється дискреції щодо накладання штрафів за кожне порушення цих вимог. Причому другий штраф однозначно спричинятиме позбавлення мовника ліцензії.