Про позовну давність

Пред'явлення кредитором вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності. Про це йдеться у постанові Верховного Суду від 21.08.2018.

У 2007 р. чолов’яга взяв два кредити у банку. Один він зобов’язався повернути у 2010 р., а другий – у 2017 р. Забезпечити виконання обох договорів мали договори поруки, укладені банком з іншою особою. Пізніше боржник, без відома поручителя, уклав із банком додаткові угоди, які передбачали підвищення кредитної ставки.

Оскільки позичальник систематично не виконував умови договорів, у нього виникла чимала заборгованість. Банк звернувся до суду із вимогою стягнути кошти із позичальника та поручителя солідарно.

Поручитель подав зустрічний позов, в якому просив визнати договори поруки припиненими, оскільки йому не було повідомлено про зміну умов кредитування і згоди на збільшення суми заборгованості він не надавав.

Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що банк пропустив строк позовної давності та відмовив у задоволенні позову фінансової установи. Заразом суд зважив на аргументи поручителя та визнав договори поруки припиненими. Апеляційний суд рішення місцевого суду скасував та присудив стягнути із боржника заборгованість по обом кредитам, щоправда, меншу, ніж очікував банк. А ось вердикт щодо визнання договорів поруки припиненими залишив без змін.

Боржник звернувся до касаційної інстанції, наполягаючи на необхідності залишити в силі рішення місцевого суду. Так само касаційну скаргу подав і банк, не згодний зі зменшенням суми стягнення, а також з припиненнями договорів поруки.

У постанові №278/2675/15-ц ВС погодився з висновками апеляційного суду щодо строків позовної давності, а також щодо відсутності законних підстав для одночасного стягнення з боржника штрафу та пені за одне і те саме порушення.