Батьківський обов’язок
Виїхати з дитиною за кордон на відпочинок стане легше, але з’являться санкції за невчасне повернення
Гарантований мінімум аліментів фінансово не забезпечить відпочинку з дітьми за кордоном, але принаймні таке право у них буде.
28 серпня почнуть діяти нові правила щодо визначення розміру аліментів, а також оформлення виїзду за кордон з дитиною. Водночас посилена відповідальність за ухилення від виконання батьківських обов’язків та приписів органів опіки та піклування.
Менше не платити
Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 3.07.2018 №2475-VIII вводить поняття «гарантований і рекомендований мінімальні розміри аліментів».
Згідно з доповненням до ч.2 ст.182 Сімейного кодексу перший становить 50% прожиткового мінімуму залежно від віку дитини. Його суд повинен призначити незалежно від наявності доходів у батька чи матері. З 1 липня на утримання дитини віком до 6 років має сплачуватися не менш як 779,50 грн. на місяць, а на дитину від 6 років — 972 грн. З 1 грудня ці суми становитимуть 813 та 1013,50 грн. відповідно.
Якщо ж у батька, з якого будуть чи вже стягують аліменти, є достатній заробіток, суд може призначити до сплати мінімальний рекомендований розмір аліментів — 1 п.м. для дитини відповідного віку. З 1 липня він становить: для дитини вiкoм до 6 років — 1559 гpн., а для дітей вікoм вiд 6 дo 18 — 1944 гpн. (з 1 грудня — 1626 та 2027 гpн. відповідно).
Якщо буде з’ясовано, що витрати платника аліментів перевищують його дохід, і він не довів джерела походження цих коштів, суд має встановити суму аліментів незалежно від розміру доходу такого батька.
Втім, автоматичного перегляду розміру аліментів, призначених раніше у твердій грошовій сумі з розрахунку 50% п.м., не відбуватиметься. Для того щоб збільшити виплати до рекомендованого мінімуму за наявності відповідних доходів у платника, необхідно отримати нове судове рішення.
Водночас положення ч.2 ст.184 СК передбачатимуть щорічну індексацію розміру аліментів, визначеного судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, на підставі закону, якщо платник і одержувач аліментів не зійшлися на іншому. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Однак це потребує внесення відповідних змін до закону «Про індексацію грошових доходів населення» та до Порядку проведення індексації грошових доходів населення щодо визначення порядку проведення щорічної індексації аліментів.
Крім того, ч.1 ст.186 СК запроваджує контроль за цільовим витрачанням аліментів у вигляді інспекційних відвідувань їхнього одержувача представниками органу опіки та піклування. Порядок та періодичність таких відвідувань установлюватиме Міністерство соціальної політики. До того ж, якщо платник не має заборгованості зі сплати аліментів, інспекційні відвідування можуть проводитися позапланово за його заявою, але не частіше від одного разу на 3 місяці.
За кордон за згодою і без
Змінено й порядок оформлення документів для тимчасового виїзду з дитиною за кордон на строк до одного місяця. Незалежно від того, чи є другий з батьків боржником за аліментами, для виїзду буде достатньо рішення суду або висновку органів опіки та піклування про визначення місця проживання дитини у вигляді розпорядження відповідного органу місцевого самоврядування чи місцевої адміністрації. Проте у ч.5 ст.157 СК застережено, що це правило не поширюється на випадки, коли до того з батьків, з ким проживає дитина, застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення режиму побачень та усунення перешкод у побаченні з дитиною.
Якщо другий з батьків, з яким дитина не проживає, належно виконує батьківські обов’язки і його місце проживання відоме, то його слід поінформувати рекомендованим листом про тимчасовий виїзд дитини за межі України. В ньому необхідно вказати мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.
Якщо другий з батьків — платник має заборгованість, що перевищує розмір аліментів за 4 місяці (3 місяці, якщо вони сплачуються на утримання дітей з інвалідністю, певними видами захворювань тощо, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу), то виїзд за кордон з дитиною взагалі не обмежується часом і не потребує навіть повідомлення такого батька. Але для цього знадобиться довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів, яку видаватиме орган державної виконавчої служби або приватний виконавець.
Також визначено право іншого з батьків, який проживає окремо і сумлінно сплачує аліменти, виїхати разом з дитиною за кордон. Для цього він звертається рекомендованим листом із повідомленням про вручення до того з батьків, з яким проживає дитина, щодо надання згоди на виїзд дитини за межі України з метою, вказаною в законі. Якщо протягом 10 днів з моменту повідомлення про вручення такого листа той з батьків, з ким проживає дитина, не надав нотаріальної згоди на виїзд дитини із зазначеною метою, то інший з батьків звертається до суду із заявою про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків. До заяви слід долучити повідомлення про вручення рекомендованого листа разом з його копією і довідку від виконавця про відсутність заборгованості за аліментами. Така справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження.
Для того щоб батьки дотримувалися такого порядку, до ст.184 Кодексу про адміністративні правопорушення додана ч.7. Вона передбачає санкції за умисне порушення встановленого законом обмеження щодо строку перебування дитини за межами України в разі самостійного вирішення питання про її тимчасовий виїзд тим з батьків, з яким проживає дитина, у вигляді штрафу в розмірі від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700 до 3400 грн.).
Частка для дитини
Доволі цікава новела з’явиться у ст.175 СК: діти отримають право на виділ у натурі майна, що є у спільній сумісній власності батьків і дітей. Так, вважається, що частки кожного зі співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Якщо виділ у натурі є неможливим (ч.2 ст.183 ЦК), то діти мають право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості їхньої частки.
Таким чином, ч.2 ст.175 СК дублює положення стст.364 і 370 ЦК, але містить відповідні коригування, тобто є спеціальною нормою, яка регулює порядок виділу в натурі майна, що є у спільній сумісній власності батьків і дітей. Проте ч.2 ст.175 СК породжує багато запитань.
Відповідно до ст.31 ЦК фізична особа, яка не досягла 14 років (малолітня особа), має право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Як відомо, правочин є дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість. Виділ у натурі майна не є дрібним побутовим правочином. Тож як малолітня особа братиме участь у виділі майна у натурі, якщо вона не має права вчиняти такий правочин? Хто може вчиняти такі дії від її імені?
Ще один момент: як малолітня особа може одержати грошову або іншу матеріальну компенсацію вартості частки, якщо вона ще не має права розпоряджатися коштами? Чия згода їй необхідна на вчинення такого правочину і одержання компенсації?
Схожі питання виникають і щодо реалізації такого права неповнолітньою особою (віком від 14 до 18 років). Стаття 32 ЦК передбачає письмову нотаріально посвідчену згоду батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування на вчинення неповнолітнім правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна. Так само неповнолітня особа може розпоряджатися коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім’я, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника, яка має бути одержана в порядку, передбаченому законом.
Тож як неповнолітня особа може брати участь у виділі майна в натурі, якщо вона має право вчиняти такий правочин лише за письмовою нотаріально посвідченою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника і з дозволу органу опіки та піклування?
Штрафи для боржників
Положенням ч.2 ст.191 СК передбачається, що аліменти за минулий період можуть бути присуджені, якщо позивач подасть до суду докази того, що він уживав заходів для їх одержання, але відповідач ухилявся від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий період, але не більш як за 10 років. Нагадаємо: нині цей строк обмежений 3-ма роками. Аналогічно збільшується до 10 років період, за який можуть бути стягнуті аліменти за виконавчим листом за минулий час.
Власне, за затримку зі сплатою аліментів нараховуватиметься пеня. Щоправда, вона не може перевищувати саму суму заборгованості. Наприклад, якщо заборгованість зі сплати аліментів з березня до травня 2018 року становить 6000 грн. (2000 грн. щомісяця), то пеня за цей період не може перевищувати цієї суми. Відповідно, пеня нараховується не на загальну суму основного боргу, а лише із суми боргу за певний місяць. Загальний розмір пені обчислюється шляхом складення нарахованої неустойки (пені) за кожний такий період.
Також уносяться зміни до ст.71 закону «Про виконавче провадження». Нова ч.14 цієї статті визначає розмір штрафу за наявності заборгованості зі сплати аліментів. Якщо її сукупний розмір перевищує суму відповідних платежів за один рік, то виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 20%, за два роки — 30%, за три роки — 50% від суми заборгованості. У подальшому постанова про накладення штрафу в розмірі 20% виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Усі суми штрафів переказуються стягувачу. Однак у разі застосування до особи штрафних санкцій максимальний розмір пені зменшується, оскільки дорівнює різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання.
Адмінвідповідальність порушників
Нова ст.18850 КпАП встановлює адміністративну відповідальність за невиконання законних вимог посадових (службових) осіб органу опіки та піклування. Зокрема, за недопущення їх до обстеження умов проживання дитини, створення перешкод при здійсненні інших покладених на них законом повноважень передбачено штраф у розмірі від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 грн.). За повторне порушення, вчинене протягом року після накладення стягнення, розмір штрафу збільшується — від 100 до 300 н.м.д.г. (від 1700 до 5100 грн.).
Крім того, якщо сьогодні передбачені санкції за заборгованість зі сплати аліментів більш ніж за 6 місяців, то у новій редакції ст.1831 КпАП установлюється удвічі коротший строк, якщо йдеться про утримання дитини з інвалідністю або тяжкохворої дитини. Покарання аналогічне — суспільно корисні роботи на строк від 120 до 240 год. Водночас передбачається, що вчинення протягом року такого правопорушення збільшить термін суспільно корисних робіт від 240 до 360 год.
Державний виконавець складає протокол про такі правопорушення та надсилає його до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби.
Суттєво зростуть штрафи, установлені ст.184 КпАП. Так, у разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей максимальний розмір штрафу становитиме не 3 н.м.д.г, як зараз, а 100 н.м.д.г. Повторне ж порушення може потягнути на 300 н.м.д.г.
Крім того, передбачена відповідальність і для того з батьків, з яким проживає дитина, якщо він не виконуватиме рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо. За це передбачений штраф у розмірі від 100 до н.м.д.г.