«Публічна» повістка

Виклик на слухання за допомогою повідомлення на сайті може порушити право на справедливий суд

Повідомлення на сайті про дату засідання сьогодні часто використовують як спосіб виклику сторін. Чи узгоджується це з конвенційними гарантіями? У Страсбурзі дали відповідь, заодно оцінивши, скільки часу потрібно захисникові на ознайомлення з матеріалами справи.

Злочин на €1000

Абдельхамід Дриді — іспанець із Кадіса за походженням, але громадянин Німеччини за паспортом — був засуджений у березні 2009 року за насильницькі дії. Окружний суд Гамбурга постановив, що він повинен заплатити штраф у розмірі €1000. З огляду на фінансовий стан підсудного йому надали розстрочку на 40 днів.

Оскільки грошей на адвоката в обвинуваченого теж не було, як захисника суд допустив студента юридичного факультету Й.Арифа. Мабуть, Феміда вирішила, що для такої простої справи професіонал не потрібний.

Проте ні А.Дриді, ні прокурор не погодилися з вироком і подали апеляції. Після цього засуджений виїхав у рідне місто, де знайшов роботу шеф-поваром і повідомив суду свою нову адресу.

У Земельному суді Гамбурга, який є апеляційною інстанцією для окружних судів, дійшли висновку, що не гоже студентові виступати на такому рівні й відкликали дозвіл для захисника представляти інтереси обвинуваченого. Це рішення направили до Іспанії за новою адресою А.Дриді.

Того ж дня були визначені дати усного слухання скарг: 9, 10 і 13 травня 2009 року. Оскільки обвинувачений перебував за кордоном, із 27 квітня повістку для нього розмістили на сайті суду.

12 травня Й.Ариф дізнався по телефону, що апеляційний суд скасував рішення першої інстанції, а отже, він може й далі виступати як захисник А.Дриді. Чоловік направив факсом прохання про перенесення слухання, оскільки наступного дня виїжджав за межі міста, а також попросив передати документи у справі.

Головуючий суддя розпорядився, щоб копії документів направили захисникові. Та виявилося, що його апарат факсиміле не працював на прийом. Тоді юристові надали доступ до архіву наступного дня з 8:00, тобто безпосередньо перед слуханням. Й.Ариф ще раз нагадав, що не зможе з’явитися до суду, оскільки буде за містом.

У результаті суд відхилив скаргу на вирок без розгляду, пославшись на нез’явлення сторони захисту. В ухвалі зазначено, що захисник відмовився від свого права на виступ, хоча знав про дату слухання, а обвинувачений взагалі не прибув без пояснення причин.

Згодом цей же суд відхилив клопотання про відновлення status quo, будучи пеерконаним, що розміщення повістки на сайті відповідає вимогам кримінального процесуального кодексу. Апеляційна інстанція залишила рішення в силі, пославшись на те, що через переїзд підсудного до Іспанії не вдалося направити повістку за його попередньою адресою в Гамбурзі.

Дорікнули в суді й захисникові, який переконав А.Дриді, що явка не обов’язкова, оскільки його не викликали повісткою. Хоча Й.Ариф не міг не знати, що за відсутності однієї зі сторін не було можливості провести слухання.

Коли ж і Федеральний конституційний суд ФРН відхилив скаргу А.Дриді без пояснення причин, захисник порадив звернутись у Страсбург.

Врегулювання як прийом

Понад 5 років сторони вели переговори про дружнє врегулювання. Прикметно, що уряд не став прикриватися нормами законодавства й погодився визнати, що суди порушили право на захист, не надавши представникові обвинуваченого достатньо часу для підготовки й участі в слуханнях. Як компенсацію чиновники пропонували €1500, із судовими витратами включно. На цій підставі уряд просив викреслити заяву з реєстру.

Однак А.Дриді не без допомоги юриста зрозумів, що без констатації Європейським судом з прав людини наявності порушень не зможе добитися перегляду вироку. Та й пропоновану суму визнав недостатньою.

Уряд ФРН підтвердив, що в судової системи країни немає єдиної думки, чи слід поновлювати кримінальне провадження, якщо наявність порушень визнана державою, а не встановлена рішенням ЄСПЛ. Виходячи із цього, Суд дійшов висновку, що виключення заяви зі списку не гарантує відновлення кримінального судочинства. Тому визнав скаргу прийнятною для розгляду.

Час на захист

У рішенні від 26.07.2018 у справі «Dridi v. Germany» ЄСПЛ повторив, що ст.6 конвенції в цілому гарантує особі, обвинуваченій у скоєнні кримінального злочину, право брати участь у слуханні.

Місцезнаходження А.Дриді в Іспанії було відоме суду, оскільки рішення від 24.04.2009 про позбавлення захисника права на участь у справі направлено за цією адресою. Хоча дати слухань призначені того ж дня, повістку не відправили попри те, що процесуальні документи повинні бути переслані поштою відповідно до ст.5 Конвенції Європейського Союзу про взаємну допомогу в кримінальних справах від 29.05.2000.

Крім того, у момент розміщення повістки на сайті А.Дриді не був представлений захисником, дозвіл на участь якого в процесі був відкликаний. Таким чином, Й.Ариф дізнався про дату слухання тільки за день до призначення, а його клопотання про відстрочення відхилили.

Цих фактів виявилося достатньо, аби ЄСПЛ укріпився в думці, що «виклик до суду шляхом публічного повідомлення не забезпечив присутності заявника на слуханні за його апеляцією, чим були порушені §1 і п.«c» §3 ст.6 конвенції». І це при тому, що вимоги німецького законодавства для публічного повідомлення були дотримані.

Також у Страсбурзі нагадали, що право обвинуваченого на достатній час і засоби для підготовки захисту, як і на ефективну юридичну допомогу, є елементом концепції справедливого судового розгляду. Тому Суд уважає, що Й.Ариф не відмовлявся від права брати участь у процесі за умови, аби міг підготувати захист і бути присутнім на слуханні.

У той же час йому не дали можливості дістати доступ до матеріалів справи для належної підготовки й участі в слуханні. Відповідно, відбулося порушення §1 і пп.«b» та «c» §3 ст.6 конвенції.

Перехитрив з компенсацією

Ухвалюючи рішення про справедливу сатисфакцію, у Страсбурзі все ж «покарали» заявника за незговірливість. Так, було вирішено, що встановлення порушень саме собою буде достатньою компенсацією за моральну шкоду. Хоча заявник відмовився від дружнього врегулювання, згідно з яким уряд Німеччини пропонував €1500, розраховуючи отримати €3500.

ЄСПЛ узяв до уваги доводи уряду, що за подання апеляції було сплачено €300, а за розгляд в апеляційному суді та ФКС — €636,65 і €490,28 відповідно. Також надмірними були визнані претензії про оплату 68 робочих годин захисника за ставкою €120/год. Тим більше що такий договір про правову допомогу не міг бути реальним. Адже призначення студента як захисника зумовлювалося відсутністю грошей для найму справжнього адвоката.

У результаті Суд постановив, що суми в €2500 буде достатньо для відшкодування витрат заявника. Те, як він розраховуватиметься з адвокатом, з котрим підписав такий договір, ЄСПЛ не турбує.