Нерівний процес

Позивача не можна позбавляти правової допомоги через зайнятість адвоката

Якщо адвокат не зміг з’явитися на засідання, суд не повинен позбавляти позивача можливості скористатися правовою допомогою. У Страсбурзі нагадали, що конвенційні гарантії для кримінального процесу до певної міри застосовні й до цивільного судочинства.

Формальне нез’явлення

У 2003 році Александр Бартая був звільнений з типографії. Він вважав, що незаконно, тому подав позов проти працедавця.

Районний суд призначив дату слухання, але за тиждень адвокат позивача повідомив, що не зможе бути присутнім на засіданні, оскільки на той же час призначено слухання у Верховному суді Грузії. Проте суд ніяк не відреагував на прохання про перенесення слухань.

У призначений день А.Бартая прийшов у суд сам і пояснив, що не зможе аргументувати свою позицію за відсутності представника. Адвокат протилежної сторони заперечив проти цього та попросив ухвалити рішення у справі. Суддя попередив позивача: якщо він не братиме участі в слуханнях, вердикт буде винесено заочно.

Оскільки А.Бартая відмовився самостійно брати участь у процесі, суддя постановив, що це прирівнюється до неявки в суд у розумінні цивільного процесуального кодексу. На такій підставі позов був відхилений без розгляду.

Адвокат оскаржив рішення, стверджуючи, що його участь у розгляді іншої справи була вагомою причиною відсутності. Проте той самий суддя підтвердив своє рішення, пославшись на те, що норми ЦПК не містять вимоги про присутність адвоката сторони в даній категорії справ.

Тбіліський обласний суд став на бік позивача, вирішивши, що той не був належним чином попереджений про наслідки нез’явлення. Зокрема, що при відмові від участі в слуханнях рішення буде не на його користь.

Одначе тепер уже друга сторона була проти скасування заочного рішення, подавши скаргу до ВС Грузії. У касаційній інстанції визнали, що суддя проінформував позивача про наслідки відмови, вказавши, що рішення буде прийнято заочно. Оскільки і позивач, і адвокат були належним чином повідомлені про дату слухання, суд міг ухвалити таке рішення через їх відсутність. А відмова від участі в слуханнях, констатував ВС Грузії, прирівнюється до нез’явлення.

Заочні гарантії

У рішенні від 26.07.2018 у справі «Bartaia v. Georgia» Європейський суд з прав людини відзначив, що питання особистої присутності, форми розгляду — усного чи письмового, а також юридичного представництва взаємозв’язані. Тому повинні аналізуватися в ширшому контексті гарантії «справедливого судового розгляду», передбачені в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, учасникові цивільного судочинства повинна бути дана можливість представити свою справу в умовах, які не призводять до «істотної незручності» порівняно з його опонентом.

Право на справедливий судовий розгляд серед іншого включає право сторін висловлювати зауваження, які вони вважають такими, що стосуються справи. Причому це повинне бути не ілюзорне, а практичне й ефективне право. Таким воно може вважатися тільки в тому випадку, якщо суд фактично «чує» сторону, тобто її твердження належним чином аналізуються.

У зв’язку із цим ЄСПЛ відзначає, що держави можуть організовувати роботу своїх правових систем так, аби полегшити оперативний та ефективний судовий розгляд, включно з можливістю постановляти заочні рішення. Проте неприпустимо робити це за рахунок інших процесуальних гарантій (див. рішення у справах «Aždajić v. Slovenia», «Ганкін та ін. проти Росії»). І відповідальність національних властей полягає в тому, щоб забезпечити стандарти, встановлені в §1 ст.6 конвенції, зокрема рівність сторін.

Водночас держави мають велику свободу дій в регулюванні розгляду спорів, що стосуються цивільних прав і обов’язків, порівняно з кримінальним провадженням. Однак деякі принципи, пов’язані з поняттям «справедливе слухання» в цивільних справах, випливають із прецедентного права Суду (див. рішення від 4.03.2014 у справі «Dilipak and Karakaya v. Türkey», а також від 29.11.2016 у справі «Carmel Saliba v. Malta»).

Так, у своїх недавніх рішеннях ЄСПЛ ухвалив, що в ході розглядів у цивільних спорах він перевірятиме:

• чи була влада сумлінною в інформуванні заявників про слухання та чи можна вважати, що вони відмовилися від свого права виступати в суді;

• чи дало внутрішнє законодавство належні засоби для забезпечення нового змагального слухання, як тільки сторона дізналася про винесене рішення.

Вагома причина

Конвенція не передбачає обов’язкового права на юридичне представництво в цивільному судочинстві. Проте, коли сторона просить перенести слухання на підставі відсутності адвоката, стверджуючи, що це є завадою для захисту, очікується, що національний суд розгляне прохання й відреагує на нього. Питання про те, чи необхідна допомога адвоката для справедливості судового розгляду, визначається на основі конкретних фактів, таких як важливість того, що поставлено на карту для позивача, складність відповідного закону, а також здатність заявника ефективно представляти себе.

ЦПК прямо визнає право позивача представляти свою справу за допомогою адвоката. Райсуд не розглядав причини для відстрочення як зловживання процесуальними правами. Це було перше прохання, подане як заявником, так і його адвокатом. У той же час протилежна сторона була представлена адвокатом.

Тому Суду важко погодитися з доводами уряду, що участь адвоката в слуханні у ВС не була вагомою причиною для відстрочення. Такий надмірно формальний та негнучкий підхід суперечить принципу належної обачності, який повинні застосовуватися національні суди для забезпечення ефективного здійснення прав, гарантованих ст.6 конвенції.

У світлі викладеного ЄСПЛ дійшов висновку, що право заявника на ефективну участь у розгляді та право на рівність у засобах захисту своїх інтересів було обмежене, що несумісно з принципами §1 ст.6 конвенції. За це порушення А.Бартаї мають виплатити €1500 як компенсацію за моральну шкоду і покрити €1000 судових витрат.