Голова ВААС Віталій Кузьмишин:

«Судді та працівники апарату нашого суду прагнуть, аби їхні нововведення ставали надбанням класики»

15 грудня у Вінницькому апеляційному адміністративному суді — подвійне свято. Крім Дня працівників суду, тут відзначали й другу річницю початку процесуальної діяльності установи. Що змінилося за цей час, чи допомогла судова реформа суддям відчути себе незалежними та яких законодавчих змін вони чекають у найближчому майбутньому? Про це «ЗіБ» розповів голова ВААС, заслужений юрист України Віталій КУЗЬМИШИН.

«Судове рішення повинне виключати розгляд типових спорів»

— Віталію Миколайовичу, якими видалися ці роки та які ваші плани щодо забезпечення якісного судочинства в установі, яку ви очолюєте?

— Далекосяжні цілі Вінницького апеляційного адміністративного суду занотовано в стратегічному плані розвитку на 2011—2016 рр., яким визначено пріоритети розвитку суду та сформовано комплекс заходів щодо покращення його роботи.

Загальновідомо, що критеріями оцінки роботи суду є кількість розглянутих ним справ і якість винесених рішень. Так, із грудня 2010 до жовтня 2012 р. Вінницький апеляційний адмінсуд розглянув 53454 справи. Лише за І півріччя 2012 р. для апеляційного розгляду до суддів ВААС надійшло 22294 справи. Порівняйте: за аналогічний період 2011 р. ми отримали 10336 справ, що більш ніж удвічі менше.

Левову частку всіх переглянутих за ці роки рішень складають рішення за спорами з приводу реалізації публічної політики у сфері зайнятості населення та соціального захисту громадян. У середньому це 91,3% від загальної кількості переглянутих рішень судів першої інстанції.

Поява такого масиву спорів щодо виплат за різними видами соціального забезпечення досягла критичної межі та паралізувала діяльність адмінсудів. При цьому настановами Європейського суду з прав людини, наданими в пілотних рішеннях, рекомендовано не допускати нагромадження в реєстрі суду справ, у яких ідеться про аналогічні порушення прав, оскільки це заважає ефективному розгляду інших матеріалів. Більше того, у накопичених соціальних справах відсутній правовий спір, а сотні тисяч таких справ є наслідками адміністративної практики тих державних органів, які забезпечують соціальний захист населення.

— Тобто адмінсудам доводиться фактично раз у раз констатувати порушення законодавства з боку цих державних органів? Із чим це пов’язано, на вашу думку?

— Кількість справ, у яких судом установлено протиправність рішень, дій або бездіяльність суб’єктів владних повноважень, є досить значною. Серед чинників, які впливають на таку ситуацію, поряд з одвічним браком коштів у держбюджеті, відзначу ще й аналогічність спірних правовідносин, їх, так би мовити, типовість.

Взагалі, спір виникає там, де є законодавчі прогалини, де є підгрунтя для формування полярно різних поглядів. Судове рішення заповнює такі прогалини в кожному конкретному випадку. Проте воно й досі залишається тільки на цьому рівні, тоді як повинне виключати розгляд типових спорів. Це докорінно змінить показники сумної судової статистики, яка свідчить про порушення, допущені державними органами. Проте дану проблему можна вирішити лише на державному рівні.

— Очевидно, збільшення кількості звернень свідчить про зростання довіри громадян до системи адмін’юстиції. Та чи впораються з такою навалою скарг самі судді?

— Велике навантаження на суддів спонукає до пошуку шляхів покращення оперативності розгляду справ. Саме завдяки високому професіоналізму та наполегливій праці суддівського корпусу та працівників апарату ВААС нам удається на належному рівні підтримувати стан здійснення судочинства на території Вінницького апеляційного адміністративного округу.

Зауважу, що, крім здійснення судо­чинства, законодавство відносить до повноважень апеляційних судів ще й аналіз судової статистики всього апеляційного адміністративного округу, вивчення та узагальнення судової практики та надання на цій підставі методичної допомоги місцевим адмінсудам. Так, у 2012 р. ВААС дав 11 методичних роз’яснень щодо застосування окремих норм законодавства, зокрема стосовно:

• відшкодування витрат на виплату та доставку пільгової пенсії;

• оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих у зв’язку з відображенням суб’єктами господарювання в податковому обліку операцій за правочинами, визначними органами державної податкової служби нікчемними;

• застосування окремих положень чинного законодавства щодо пенсійного забезпечення;

• підстав для перегляду рішень і постанов суду у справах щодо «соціальних спорів» за нововиявленими обставинами;

• визначення підвідомчості спорів, пов’язаних з поверненням (стягненням) з державного бюджету надміру сплачених коштів за видання суб’єктам господарювання ліцензій на організацію діяльності щодо проведення азартних ігор за невикористаний період їх дії;

• стягнення надміру сплачених коштів за торгові патенти на право здійснення діяльності у сфері грального бізнесу;

• застосування окремих положень законів «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»;

• сплати прокурорами судового збору при поданні позову;

• спорів, пов’язаних з процесом виборів народних депутатів;

• застосування окремих положень чинного законодавства щодо оскарження податкових повідомлень-рішень;

• застосування закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» у разі звернень фізичних осіб — підприємців до державного реєстратора, зареєстрованих до 1.07.2004.

Крім того, ВААС постійно здійснює аналіз результатів перегляду рішень Вищим адміністративним судом, узагальнює правові позиції Верховного Суду, які доводяться до відома суддівського корпусу всього округу.

— З огляду на проведений аналіз судової практики чи виступали ви ініціатором пропозицій щодо поліпшення чинного законодавства?

— Думаю, ні для кого не буде новиною, що між нормами права та рішеннями суду існує тісний взаємозв’язок. Адже на підставі узагальнень судової практики формується позиція законодавця, яка виражена в нормативно-правових актах. Саме тому, не відстаючи від реформаторських процесів, що відбуваються в країні, Вінницький апеляційний адмінсуд неодноразово долучався до розроблення пропозицій до проектів законодавчих та нормативно-правових актів, спрямованих на вдосконалення адміністративного судочинства. Зок­рема, ми брали участь у підготовці проектів змін до Кодексу адміністративного судочинства та закону «Про судоустрій і статус суддів».

При цьому наголошу, що, судді та працівники апарату нашого суду прагнуть, аби їхні нововведення ставали надбанням класики. Адже класичні речі — вічні, класика ніколи не втрачає своєї актуальності та не піддається впливу часу. І найвищою подякою (особисто для мене) була б позитивна оцінка майбутніми поколіннями наших теперішніх напрацювань.

«Має бути створена система законодавства, яке б забезпечило незалежність судової влади»

— Сьогодні чимало розмов точиться навколо реформи судової системи. Чому ця тема в Україні завжди актуальна?

— У сучасних умовах державна влада може успішно виконувати свої завдання тільки тоді, коли її інститути діють узгоджено й виключно в суспільних інтересах. Кожна демократична та розвинена держава прагне вдосконалити реалізацію відповідних функцій. Однією з форм такого вдосконалення є проведення реформ.

Уходження України в європейський та світовий простір викликає потребу у відповідних перетвореннях в усіх сферах суспільного життя, наслідування державними інституціями найкращих світових зразків. Чи не найбільше це стосується саме судової системи, адже Феміда відіграє в житті будь-якої держави важливу роль, а в правовій державі суд виконує функцію гаранта прав громадянина, що проголошуються Основним Законом. Суд — це універсальний інститут, створений у державі для врегулювання конфліктних ситуацій, а адміністративне судочинство є формою контролю фізичними та юридичними особами діяльності влади.

— В якому напрямі має просуватися судово-правова реформа?

— Головна мета — це насамперед реалізувати демократичні ідеї правосуддя, вироблені світовою практикою й наукою, зокрема втілити принцип верховенства права. Крім того, має бути створене законодавство про судоустрій, яке б забезпечило незалежність судової влади. Слід також максимально наблизити суди до населення та гарантувати право громадянина на розгляд його справи компетентним, незалежним і неупередженим судом.

Нині наша держава впевнено взяла курс на те, щоб наблизити стандарти життя її громадян до європейських. Звичайно, йдеться не лише про інфраструктуру, дороги, сферу послуг. Європейським вимогам першочергово повинна відповідати діяльність кожної з гілок державної влади. Це й надання виконавчою владою адміністративних послуг, і прийняття законодавцем суспільно важливих актів, і справедливе судочинство.

Кожна із гілок влади є незалежною одна від одної. При цьому державні органи є носіями не влади, а лише повноважень, якими їх наділило суспільство. Воно ж і оцінює, чи якісно надаються послуги кожною з державних установ, і ставить питання щодо дієвості тих чи інших органів державної влади.

У всій цій структурі Президент, який, до речі, й виступив ініціатором судової реформи, відповідно до Конституції є гарантом належної дія­льності всіх гілок державної влади та гарантом прав і свобод людини та громадянина. Саме він як глава держави аналізує крізь призму вивчення настроїв суспільства ефективність надання послуг кожною з гілок влади та на підставі даного аналізу за необхідності ініціює питання щодо реформ у країні, що й було зроблено в липні 2010 р. шляхом розроблення та внесення в парламент проекту закону «Про судоустрій і статус суддів».

Крім того, пізніше з ініціативи глави держави внесені зміни до Кримінального кодексу та закону «Про прокуратуру», прийняті Кримінальний процесуальний кодекс, закони «Про безоплатну правову допомогу», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про судовий збір», «Про доступ до судових рішень», «Про засади запобігання і протидії корупції», Загальні правила поведінки державних службовців. Усі ці акти разом із законом «Про судоустрій і статус суддів» вже є певними досягненнями судової реформи в Україні.

«Суд є тим інструментом, який дозволяє суспільству контролювати баланс повноважень між гілками влади»

— Сьогодні також багато говорять про громадянське суспільство. Яка його роль у розбудові правової держави?

— Як політична теорія, так і юридична практика дають підстави стверджувати, що виконавча влада намагається захопити весь політичний простір. Тому при поділі влади створюється система стримувань і противаг, яка не дозволяє одній гілці влади чи одному державному органу запанувати над іншими, монополізувати можливості підкоряти своїй волі інших.

Одним з найважливіших і наймогутніших важелів у системі стримувань і противаг є громадянське суспільство. А суд є тим інструментом, який дозволяє суспільству контролювати баланс повноважень між гілками влади. Оскільки сутність держави полягає у «володарюванні за правом, через право і заради права», то саме на суд суспільство покладає особливу відповідальність за правильне застосування актів та утвердження законності в державі. Визнання, дотримання й захист прав людини та громадянина — обов’язок держави, який може бути реалізований передусім через діяльність судової влади.

— Яких головних змін адміністративні суди зазнали під час проведення реформи?

— Насамперед зазначу, що роль і завдання адмінсудів у суспільному житті нашої країни надзвичайно важливі й водночас відповідальні, адже випливають із можливостей реально захистити права та свободи людини і громадянина, забезпечити контроль за діяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування. А тому, якщо в країні проводиться судово-правова реформа, то й адміністративні суди вона не може обійти.

Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень адміністративного судочинства» від 17.11.2011 №4054-VI зробив багато поправок і доповнень до положень Кодексу адміністративного судочинства, зокрема стосовно строків розгляду справ, перегляду рішень апеляційною та касаційною інстанціями, дій суб’єктів владних повноважень при зверненні до суду, та породив інші позитивні зміни, які стосуються своєчасного захисту прав особи.

— Що ще, на вашу думку, варто було б запровадити в судовій системі?

— Насамперед зауважу, що постійні зміни також не завжди корисні. Це стосується не лише судової влади. Я схиляюся до тієї думки, що, пропонуючи щось нове, потрібно завжди робити певний аналіз починань, а також так звану роботу над помилками і вже потім рухатися далі. Оскільки головна засада діяльності нашої держави — «людиноцентризм», а реформа була проведена саме для людей, то перш за все потрібно аналізувати: а як її сприймає громадянин чи юридична особа, які звертаються до суду? Чи змінилось у них ставлення до суду? Чи почали вони поважати судову систему та довіряти їй? Для цього необхідно, щоб судова система, передусім, була незалежною! Адже саме незалежність судової гілки влади є головною передумовою довіри людей до судової процедури, її авторитетності та ефективності.

Однак незалежність судової влади повинна базуватися не тільки на суто правових гарантіях, таких як незмінюваність і недоторканність суддів, а й на відповідних матеріальних і фінансових засадах. Крім організаційної незалежності, судова система нарешті повинна отримати реальну фінансову самостійність. Тому сьогодні ще потребує свого вирішення питання щодо зміни принципів формування бюджету органів правосуддя.

— Що, на вашу думку, потрібно для того, аби судова реформа працювала повною мірою?

— Переконаний, що неможливо провести повноцінну судову реформу у відриві від інших суспільних процесів, які відбуваються в державі, та без реформування інших інституцій, пов’язаних із судом, зокрема таких, як прокуратура, адвокатура та органи державної виконавчої служби. Від того, як вони працюють, також залежить довіра громадян до судів.

Судова влада, як, по суті, й кожний державний орган, повинна забезпечувати потреби суспільства. Реалізація ж такої мети, на жаль, не залежить виключно від суду й не закінчується прийняттям ним рішення, оскільки далі людину чекає виснажливий етап його виконання, який не завжди доводиться до логічного завершення. І чесно відповімо собі на запитання: а як виконуються сьогодні рішення судів? Чи існує повага інших гілок влади до судової системи?

Тому скільки не вдосконалюй судову владу — вона не наблизиться до людини ні на крок, допоки не буде вирішена проблема поваги до суду й судових рішень та їх виконання. Для цього перетворення повинні мати системний характер і проходити в загальному контексті реформування всього українського суспільства та державної влади.

Крім того, формування правової, демократичної держави не можливе без здобутків правової та громадянської культур. Правова культура як суспільний феномен є неодмінною умовою динамізації трансформаційних процесів у напрямі формування в Україні правової держави та громадянського суспільства. Ані правопорядок, ані суспільний устрій не можуть бути тривкими, якщо вони не дістануть підпори в суспільній правосвідомості. А тому цілісність правової культури є важливою складовою здійснення реформи в країні, утворення еліти, утвердження верховенства права в усіх сферах суспільного буття.

Вагомою запорукою стабільного та авторитетного становища влади в суспільстві є формування в громадській думці переконання в правоті, незалежності та об’єктивності судової влади, що забезпечуватиме її рішенням своєрідний кредит громадської довіри, коли кожна особа, навіть не погоджуючись із винесеним судом рішенням, однаково вважатиме його правильним і справедливим, виходячи із загального переконання в авторитетності судової влади.

Проте важливим є також і питання, чи відчувають себе судді незалежними. Як відомо, в незалежності багато складових.

Також важливим є питання, чи маємо сьогодні рівність між гілками влади. На жаль, досить низький рівень обізнаності громадян у питаннях судочинства як особливого правового механізму, а також усталений стереотип сприйняття судової влади як «останньої» в трійці гілок державної влади суттєво ускладнює процедуру  визначення параметрів і каналів взаємовпливу між громадською думкою та владою.

Для того щоб подолати ці стереотипи та зробити крок уперед, до громадян, наші суди повинні бути відкритими. А довести суспільству, що ми відкриті, дуже складно. Особисто наш суд працює законно, відкрито та прозоро й робить усе для того, щоб висвітлити це перед громадськістю. Підтвердженням цьому є опитування відвідувачів суду щодо їх задоволення роботою ВААС, яке проводилось у рамках пілотної програми проекту USAID «Україна: справедливе правосуддя» протягом червня — липня 2012 року.  Аналіз карток громадського звітування показав, що відвідувачі оцінили роботу ВААС за 5-бальною шкалою на 4,5, а це є гарним показником.

  На мою думку, людина повинна знати, які рішення суд приймає, на що вони спрямовані, як захиститися, куди звернутися, яка судова практика тощо. Все повинно бути прозорим і практичним.

Окрім того, кожен з нас має пам’ятати, що він може жити лише серед людей і пов’язаний з ними безліччю найрізноманітніших відносин. Тому ми маємо вчитися поваги один до одного. Завжди потрібно дотримуватися правила: «Стався до людей так, як би ти хотів, щоб ставилися до тебе».

— І на завершення скажіть, що б ви хотіли побажати своїм колегам, усім читачам «ЗіБ» у день їхнього професійного свята?

— Звертаючись до читачів, хотів би закликати їх завжди пам’ятати, що найуспішніші люди — це насамперед ті, хто пишається своєю роботою. Світ продовжує роздавати великі призи тим, у кого сміливі серця й гострий розум. А колегам бажаю, щоб їхнім незмінним життєвим кредо було: «Мій обов’язок — зробити свій внесок у створення авторитетного, владного, самостійного та справді незалежного суду на благо нашої держави та людей».