МОЗ попереджає!

Купуючи розрекламовані пігулки, не завжди варто очікувати лікувального ефекту

Міністерство охорони здоров’я пропонує посилити відповідальність медіа за порушення у сфері реклами лікарських засобів. Рекламувальники звинувачують у шахраюванні фармкомпанії. А лікарі переконують, що нав’язлива реклама — далеко не перша проблема в царині медицини.

Корупційний ризик

Однією з найпоширеніших причин смертності серед українців у МОЗ називають самолікування. За даними міністерства, ця «недуга», що вже давно охопила країну, забирає не набагато менше життів, ніж, скажімо, серцево-судинні чи онкологічні захворювання. А причиною її поширення у відомстві вважають рекламу лікарських засобів, яку регулярно можна бачити на телеканалах, у друкованих виданнях або ж чути в радіоефірі. Проблема, переконані мозівці, полягає в тому, що, намагаючись вижити, медійники не гребують неякісною рекламою та оприлюднюють інформацію про симптоматичні препарати та засоби, клінічні властивості яких не відповідають тим, що анонсуються, або взагалі залишаються непідтвердженими. Яскрава картинка, говорять чиновники, породжує попит і призводить до того, що майже половина коштів, які громадяни вкладають у власне лікування, витрачається марно.

Аби захистити інтереси українців і приструнчити рекламувальників, посадовці розробили проект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку реклами лікарських засобів».

Серед іншого чиновники пропонують наголосити на тому, що зміст реклами має відповідати інформації, викладеній в інструкції про застосування лікарського засобу. Слід заборонити під час реклами визначати діагноз і гарантувати настання одужання. Потрібно прибрати з рекламних роликів не лише медичних працівників і науковців, а й інших публічних та популярних осіб (наприклад кіноакторів), присутність яких може заохотити до купівлі та використання препаратів.

Варто також відмовитися від рекламування ліків для дітей. На часі — заборонити рекламу послуг народної медицини та цілительства. А головне — скласти перелік безрецептурних лікарських засобів, заборонених для рекламування.

За задумом авторів проекту, перелік має затверджувати центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Наразі це положення є предметом численних дискусій серед фахівців, які звинувачують МОЗ у створенні нової корупційної схеми, говорячи про те, що місця в переліку просто придбаватимуться за чималі кошти.

Переконати скептиків у зворотному чиновники та юристи спробували під час круглого столу «Шляхи удосконалення реклами лікарських засобів», організованого комітетом з медичного права Асоціації правників України спільно з Асоціацією представників міжнародних фармацевтичних виробників.

Пінг-понг відповідальності

Законопроект загалу представив заступник міністра Роман Ілик. Він намагався переконати присутніх у тому, що прийняття такого акта значно дисциплінує медійників. Адже контроль за дотриманням законодавства про рекламу, крім інших суб’єктів, здійснюватимуть компетентні представники центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Фінансові ж санкції до порушників зможе застосовувати Національна рада з питань телебачення і радіомовлення.

З перспективою притягнення колег до відповідальності за порушення рекламного законодавства не погодилася заступник голови нацради Уляна Фещук. На її думку, основними порушниками мають виступати рекламодавці, які надають інформацію телерадіокомпаніям. Останні ж переживають не найкращі часи, тож змушені заповнювати ефір тим, за що платять непогані гроші. Оскільки тільки на блакитних екранах питома вага реклами лікарських засобів становить від 30 до 70%, заробіток дійсно може вийти непоганим.

Якщо ж контроль стане надто жорстким, переконана У.Фещук, фармкомпанії та рекламувальники перейдуть на простори Інтернету, який сьогодні охоплює значно більшу аудиторію, ніж телебачення, радіо та преса разом узяті. І от в Інтернеті контроль за рекламою ліків буде відсутній взагалі, адже поки що ця царина в Україні залишається невпорядкованою.

Голова комітету АПУ з медичного права, партнер юридичної компанії Jurimex Марина Слободніченко впевнена, що на сьогодні законодавчі акти містять достатньо положень про відповідальність рекламодавців. Регулювання цієї сфери прописане (щоправда, на рівні не законів, а підзаконних актів, зокрема наказів МОЗ) краще, ніж в окремих країнах Європейського Союзу. Тільки механізми притягнення до відповідальності практично відсутні. Тож ні телерадіокомпанії, ні рекламодавці не звертають уваги на встановлену в Україні заборону пропагування засобів від ожиріння, імпотенції, інфекційних хвороб для дітей до 14 років, вагітних жінок, а також препаратів, що викликають синдром звикання.

Відповідальне самолікування

Інший учасник дискусії — виконавчий директор асоціації Володимир Ігнатов — упевнений: усе, що було сказано в рамках обговорення положень законопроекту, не має жодного стосунку до фармкомпаній, які працюють у країні відповідально. Для прикладу, він звернув увагу на рекламу біологічно активних добавок, за які відчайдухи готові платити чималі гроші. Річ у тім, що такі засоби виробляють не фармкомпанії, тож і звинувачувати останніх у порушенні рекламного законодавства немає сенсу.

Також промовець запропонував пригадати концепцію відповідального самолікування, яку в 1979 р. сформулювала Всесвітня організація охорони здоров’я. Тоді у ВООЗ виходили з того, що, якщо державні заклади охорони здоров’я прийматимуть усіх пацієнтів без розбору, систему очікуватиме колапс. Тож тим, у кого спостерігаються банальні симптоми на кшталт нежитю, кашлю, невисокої температури, головного болю тощо, варто самостійно обирати препарати для лікування та звертатися до медиків, лише якщо протягом трьох діб не буде результату.

Виходячи з власної практики, В.Ігнатов підкреслив: коли доводиться домовлятися про рекламу лікарського засобу, юристи телерадіокомпаній завжди вимагають доказів того, що препарат є безрецептурним і не забороненим до реклами. Якщо таких доказів не вимагають, то робиться це умисно. То вже виключно відповідальність телерадіокомпанії.

Інші ж фахівці взагалі заявили, що реклама не є основною проблемою формування неналежного ставлення українців до власного здоров’я. На їхню думку, культура лікування вимагає цілої низки заходів, аж ніяк не пов’язаних із рекламою. У МОЗ погоджуються із цим зауваженням, але налаштовані продовжувати дискусію щодо законопроекту.

А ось громадянам радять свідомо підходити до процесу лікування й обов’язково консультуватися з лікарями з приводу доцільності придбання коштовних засобів.

 

ПРЯМА МОВА

Роман ІЛИК,
заступник міністра охорони здоров’я:

— Ми не проти того, що рекламуються ліки. Багато ліків рекламують і в Європі та Сполучених Штатах Америки. Але там це роблять за правилами, прописаними в законах. І головне: фахову оцінку того, що відбувається, може дати людина, яка дійсно в цьому розбирається. А як сьогодні суб’єкт контролю в Україні може визначити: чи відповідає реклама тому, про що йде мова в інструкції до препарату?

Уляна ФЕЩУК,
заступник голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення:

— Хотілося б підкреслити, що відповідальність усе-таки несуть фармацевтичні компанії, які виробляють препарати, та рекламодавці. Телерадіоорганізація є винуватою опосередковано. Якщо лікарський препарат має чіткі ознаки забороненого для реклами — це одне. А за відсутності таких ознак переглядати Перелік безрецептурних лікарських засобів, який може постійно змінюватися, — це інше.

Марина СЛОБОДНІЧЕНКО,
голова комітету АПУ з медичного права, партнер ЮК Jurimex:

— Ідея законопроекту полягає в тому, щоб саме нацрада, як орган контролю за телерадіокомпаніями, мала можливість застосовувати фінансові санкції. Оскільки телерадіокомпанії, не відчуваючи на собі хоча б якогось обсягу відповідальності й ризику застосування санкцій, матимуть можливість випускати в ефір те, чого хоче замовник реклами.