Не платити з принципу

Перед задоволенням позову слід перевірити, чи дотримані права всіх учасників процесу

Рівність передбачає, що кожній стороні слід дати змогу представляти докази в умовах, які не є суттєво гіршими, ніж в опонента. На цьому наголосив Верховний Суд у постанові від 11.07.2018, розглядаючи справу про неоплату комунальних послуг.

Двоє власників нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку кілька років не сплачували за комунальні послуги. Сума боргу зросла настільки, що поставила під загрозу функціонування товариства співвласників багатоквартирного будинку, яке обслуговувало останній. Сподіваючись отримати гроші, товариство звернулося до суду. У позові йшлося про стягнення з одного з власників понад 300 тис. грн., а з другого — більше ніж 250 тис. Окрім власне боргу за надані послуги, ТСББ врахувало в загальній сумі інфляційні витрати та штраф за несвоєчасну оплату.

Заочним рішенням місцевого суду позов задоволено в повному обсязі. Суд виходив із того, що власники нежитлових приміщень зобов’язані нарівні з мешканцями будинку оплачувати комунальні послуги та послуги, які надає товариство.

Апеляційний суд змінив вердикт, зменшивши суму стягнення з першого власника приміщення більш ніж на
100 тис. грн. та зобов’язавши другого відповідача сплатити судовий збір у розмірі 3 тис. грн. Апеляційна ланка підкреслила, що перша інстанція не звернула уваги на арифметичну помилку, яку допустив позивач при розрахунках.

Не погоджуючись із позиціями судів, один з відповідачів оскаржив рішення до касаційного суду. У скарзі він наголосив, що позивач завищував вартість послуг для власників нежитлових приміщень порівняно з вартістю послуг для власників житлових приміщень. Водночас затвердження таких розцінок органом місцевого самоврядування не було. Обчислюючи заборгованість, позивач залишив поза увагою уже сплачені відповідачем суми за попередні періоди та врахував вартість послуг, яких не надавав. До того ж заява до суду була подана з порушенням позовної давності.

Що ж стосується судів, то скаржник зазначив таке. Районний суд повістку йому не надсилав. Апеляційний суд ухвалив рішення стосовно частки приміщення, яка заявникові взагалі не належить.

Дослідивши матеріали справи, Касаційний цивільний суд у постанові від 11.07.2018 (справа №761/1826/16-ц) узяв до уваги аргументи скаржника. Зокрема, ВС постановив, що одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд. Ідея ж останнього передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Оскільки заявник не був належно повідомлений про засідання в суді першої інстанції, останній мав би задовольнити заяву про перегляд заочного рішення. Однак така заява була залишена без задоволення, а причини неявки сторін на засідання — не встановлені.

Не зважив на це й апеляційний суд, який мав би ретельніше перевіряти доводи апеляційної скарги. Тому ВС скасував обидва рішення та направив справу на новий розгляд до першої інстанції.