Закон і Бізнес


Небезпечна прозорість

Публічність декларацій суддів робить їх беззахисними перед злочинними посяганнями


№28 (1378) 14.07—20.07.2018
ОРЕСТ ГАМСЬКИЙ
49898

Для бандитів наводчик — вельми цінна особа. Адже допомагає виявляти тих, у кого водяться гроші. Сьогодні таку роль фактично виконує сама держава, змушуючи суддів оприлюднювати свої статки.


Розбійники на подвірї

За останні дні поліцейська хроніка поповнилась одразу двома інцидентами, в яких фігурували служителі Феміди. Так, у ніч із 4 на 5 липня на приватний будинок на Дніпровщині, де проживає сім’я судді у відставці, було вчинено розбійний напад.

Четверо осіб у масках та камуфляжі проникли на подвір’я і, перестрівши господаря, повалили його на землю та зв’язали руки. Чоловік не наважився чинити опір, оскільки один із нападників був озброєний пістолетом, інший розмахував ножем, погрожуючи вбити.

Далі зловмисники безперешкодно ввійшли в дім і напали на дружину колишнього законника. Зв’язавши її скотчем та пластиковими хомутами, допитували, де сім’я ховає цінності. Знайшовши поживу — ювелірні прикраси, гроші та мобільні телефони, зникли в невідомому напрямку.

У Дніпровському відділі поліції такі події попередньо кваліфікували за ч.3 ст.187 («розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище») Кримінального кодексу.

Уночі 9 липня в Рівному невідомий кинув гранату в приватний будинок. Місцеві ЗМІ повідомляють, що житло належить колишньому бізнесменові та судді апеляційного господарського суду.

Слідчо-оперативна група встановила, що в момент вибуху господарі перебували в помешканні, утім, ніхто з них не постраждав. Зловмисник кинув гранату РГД-5 (протипіхотна осколкова ручна граната дистанційної дії, наступального типу). Вибухом пошкодило фасад будинку, ролети на вікнах і дверях.

Та чомусь кримінальне провадження розпочато за ч.4 ст.296 («Хуліганство») КК. Хоча традиційно правоохоронці намагаються спочатку дати максимальну кваліфікацію, аби потім мати змогу запропонувати обвинуваченому угоду. А в цьому випадку вимальовувався й замах на життя судді.

Відкритість спокушає

Наведені приклади свідчать, що в умовах сьогодення вільний доступ до даних електронних декларацій суддів робить їх цілком вразливими для правопорушників і злочинців. Адже, доповнюючи цю «наводку» відомостями з інших реєстрів, як-от Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, реєстр баз персональних даних, можна за незначні кошти встановити, «де гроші лежать». А далі вже не питати, де «ключ від квартири», а, відчуваючи безкарність, відкрито вдиратися до осель.

За останні 4 роки правоохоронні органи зафіксували низку розбійних нападів, скоєних унаслідок використання відкритих даних  реєстру. Є випадки, коли невдоволені сторони підпалювали автомобілі, гаражі й навіть будинки, кидали каміння у вікна та гранати на подвір’я, влаштовували пікети біля домівок. Скільки таких злочинів розкрито та передано до суду?

Коли ж суддя надто активно намагається добитися проведення слідства, то може й сам опинитись у статусі підозрюваного.

Можливо, не кожен правопорушник звертається до відкритих джерел інформації про суддю. Проте, як казав Ернест Гемінгуей, усе справді погане починається з найбезневиннішого. Безумовно, відкритість і доступність інформації про суддів, місце проживання їх та їхніх сімей сприяє зростанню протиправних дій стосовно них. Адже ніщо так не спокушає людей, як гроші, що лежать на поверхні.

Конфіденційність не завадить

Свого часу Асоціація суддів господарських судів України направила до Вищої ради правосуддя звернення щодо вирішення питання про застосування спеціальних заходів безпеки відносно суддів та їхніх близьких відповідно до стст.10, 13, 14 закону «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів». Зокрема, пропонувалося вилучити з публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій відомості про служителів Феміди. Натомість для органів, уповноважених боротися з корупцією (НАБУ, НАЗК, САП), не проблема забезпечити окремий доступ до цих відомостей.

На жаль, питання не зрушило з мертвої точки. Хоча, наприклад, працівники СБУ, військової прокуратури вже домоглися, аби їхні дані не «світились» у публічній площині. Чому не передбачити таких же винятків і для суддів? Хіба це не слугуватиме головній функції — забезпеченню їх незалежності? Адже сьогодні будь-яка невдоволена особа може без проблем дізнатися, де проживає суддя. І добре, якщо пікет біля його будинку обмежиться гучними вигуками й образами.

Можливо, ВРП слід глянути на ситуацію не крізь призму прозорості судової влади, а дбаючи про гарантії безпеки людей, які щодня вирішують чиїсь долі? Для початку принаймні прибрати з відкритого доступу ті відомості, які створюють небезпеку для людини в мантії та її близьких. І конфіденційність відомостей про суддю в сучасних умовах точно не завадить.