Судячи з усього

Очільник ВС виклав хроніку реформ на папері

Минулий рік виявився доленосним для всієї судової системи, але найбільших змін у процесі реформування зазнав Верховний Суд. Якщо раніше найвища судова інстанція країни грала першу скрипку в третій гілці влади, то після законодавчих пертурбацій високу планку ВС суттєво знизили, змістивши важелі впливу в бік вищих спеці¬алізованих судів.

Проте ВС віддавати без бою частину повноважень не захотів. Зокрема, очільник верховної обителі правосуддя Василь Онопенко, заручившись підтримкою іноземних фахівців, неодноразово вказував законотворцям на недоцільність окремих положень реформенного закону.

Реверсні шляхи

Схоже, депутати все ж таки дослухаються до порад керманича ВС і рекомендацій Вене¬ціанської комісії. Принаймні напередодні нового року з’явився законопроект, в якому пропонується повернути найвищому судовому органу частину повноважень.
Утім, і цей парламентський «подарунок» зіпсувала «ложка дьогтю». Таким словосполученням охарактеризував В.Онопенко пропозицію влаштувати серед суддів ВС конкурсний відбір, результатом якого має стати визначення кращих 20 служителів Феміди, які й залишаться працювати в Суді. Правда, це поки що тільки проекти, однак сама їх поява вже свідчить про непослідовність законодавчої техніки: спершу змінити, а потім відродити.
Разом з тим «верховні» судді покладають надії і на колег з Конституційного Суду. Останні мають визначити, чи відповідають Основному Закону окремі положення акта «Про судоустрій і статус суддів» стосовно «позбавлення ВС статусу найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції й унеможливлення реалізації громадянами та юридичними особами права на звернення до ВС за захистом своїх прав і законних інтересів, а також звуження гарантій матеріального забезпечення та соціального захисту суддів». До речі, право суддів ВС звертатися до хранителів Конституції залишилося чи не єдиним привілеєм, який дістався їм у спадок від закону «Про судоустрій».
У минулому році найвищому судовому органу довелося ви¬рішувати не лише законодавче, а й квартирне питання. Щоправда, спроба захистити свої володіння в судовому порядку для представників ВС не увінчалась успіхом. Нагадаємо: вони оскаржували в Окружному адміністративному суді м.Києва розпорядження Кабінету Міністрів, згідно з яким два приміщення на вул. Пилипа Орлика мають перейти в оперативне управлін¬ня Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ. Однак суд вирішив відмовити ВС у задоволенні позовних вимог.
Негаразди спіткали й самого очільника ВС, точніше, членів його родини. Так, жертвою активності Генеральної прокуратури став зять В.Онопенка Євген Корнійчук, який свого часу був першим заступником міністра юстиції. Арешт колишнього урядовця деякі експерти розцінюють як спробу тиску на керманича ВС. Не є таємницею, що ще на початку проведення реформи законодавчі утиски найвищого судового органу пов’язували з фігурою його очільника.

Хрестоматія Феміди

Щоправда, останній залишати керівне крісло не збирається. Принаймні в цьому В.Онопенко переконував представників ЗМІ неодноразово, зокрема й на останній зустрічі з пресою, яка відбулася 28 грудня в рамках презентації книжки «Мені судилося».
У цьому виданні зібрано офіційні документи, промови, інтерв’ю Голови ВС із моменту обрання його на адміністративну посаду, тобто з жовтня 2006 ро¬ку, до літа 2010-го. Викладені в хронологічному порядку матеріали цього творіння стосуються третьої гілки влади і «складного процесу здійснення судової реформи». «Пропонована читачеві книга — не дозовані з огляду на час і політичну кон’юнктуру мемуари одного з очіль¬ників держави. Це особливе видання, в якому зібрано виступи, статті, інтерв’ю, листи Голови ВС В.Онопенка, подано інформацію про офіційні події, до яких він безпосередньо причетний», — ідеться в анотації.
За словами автора, хоч книжка і називається «Мені судилося», твір не про його долю. Йдеться «більше про ВС, про судову владу загалом, про відстоювання незалежності судової системи», — розповів служителям пера В.Онопенко. Й додав, що він, «як Голова ВС, за своєю посадою уособлював позицію суддівського корпусу».
Керманич також повідомив, що випустив книжку власним коштом, однак її друк є, безперечно, державною справою: щось подібне потрібно видавати всім очільникам високих органів державної влади, аби суспільство могло бачити і їхню позицію. «Дехто з моїх колег називає цю книгу біблією для судді. Я не знаю… Це занадто високопарно», — зауважив автор, наголосивши при цьому на її актуальності. Разом з тим, за його словами, пропозиції та питання, які порушуються в цьому виданні, на жаль, не знайшли свого відображення в розпочатих перетвореннях. «Так сталося, що судова реформа пішла іншим шляхом», — відзначив керманич найвищого судового органу. Водночас він наголосив, що в книжці зібрано рішення вищих органів суддів¬ського самоврядування. «Позиція моя і моїх колег була одною: аби українське правосуддя стало незалежним і справедливим», — наголосив В.Онопенко.
На його переконання, ця книжка не могла «народитися сама по собі», вона є плодом співпраці з представниками ЗМІ. «50% успіху цієї книги залежить від того, хто брав інтерв’ю, які питання ставилися. Це були гострі, непрості запитання», — заявив Голова ВС, подякувавши за це журналістам.

За сімейними обставинами

Останні вирішили не зра¬джувати своїх принципів і додали спілкуванню з В.Онопенком гостроти, поцікавившись останніми подіями: увагою з боку ГПУ до колишніх урядовців, зокрема до Є.Корнійчука. За інформацією керманича ВС, кримінальну справу проти його зятя вже порушували півтора року тому, однак тоді ж її закрили. Тому, на його переконання, суд має розібратись у ситуації, коли справу порушують за одним і тим самим фактом двічі. «Мене більше турбує емоційна, психологічна складова», — відзначив очільник ВС. За його словами, Є.Корнійчука запросили до прокуратури і там же згодом затримали, у день, коли його дружина народила доньку. Як розповів В.Онопенко, наразі його донька й онука перебувають у тяжкому стані. «Єдине, що мене турбує як суддю, — щоб були однакові підходи до всіх. Щоб не було вибірковості, політики, інших мотивів. Той, хто порушив закон, нехай і відповідає. І суд, якщо він об’єктивний, повинен у цьому розібратися», — резюмував керівник ВС.
Також, на його думку, до відповідальності мають притягати не лише тих, проти кого порушують кримінальні справи, а й тих, хто їх порушує. «За необгрунтованість кримінальної справи повинні нести відповідальність посадові особи», — наголосив В.Онопенко. Він за¬уважив: досі за це нікого не карали, однак в обителях Феміди тисячі постанов про порушення кримінальних справ було скасовано.
Також Голова ВС заявив: арешти як міру запобіжного заходу потрібно застосовувати до осіб, яких підозрюють у скоєнні тяжких злочинів. «Повинна діяти презумпція невинуватості. Сьогодні ж: не встигли порушити кримінальну справу, як зі всіх трибун різні посадовці клеять ярлики злочинця. Ще суд не розібрався у справі по суті, а людей уже називають злочинцями».
Насамкінець В.Онопенко пообіцяв: презентація його книжки — це не прощальний акорд, і йти у відставку він не збирається.

Ольга КИРИЄНКО