Питайте з виконкому!
Обов’язок відшкодування заподіяної майнової шкоди внаслідок падіння дерева на автомобіль не може бути покладений на міську раду. Такий висновок зробив ВС в постанові №2-1474/11-ц, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
4 квітня 2018 року м.Київ №2-1474/11-ц
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — СТРІЛЬЧУКА В.А.,
суддів: КУЗНЄЦОВА В.О., ОЛІЙНИК А.С., СТУПАК О.В., УСИКА Г.І. (суддя-доповідач),
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 25.11.2015 та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.10.2017,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2011 року Особа 1 звернувся до суду з позовом до управління житлово-комунального господарства Кіровської районної у м.Дніпропетровську ради, Дніпропетровської міської ради, комунального підприємства «Міськзеленбуд», комунального підприємства «Житлове господарство Кіровського району» Дніпропетровської міської ради про відшкодування майнової шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 14.06.2010 на належний йому автомобіль марки «Фольксваген-пассат», який він залишив на тимчасовій зупинці за Адресою 1 у м.Дніпропетровську, впало дерево.
Внаслідок зазначеної події авто отримало механічні пошкодження, а йому як власнику завдано майнову шкоду в розмірі 41871 грн., яку позивач, з урахуванням уточнень вимог, просив стягнути з Дніпропетровської міської ради.
Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 25.11.2015 позов задоволено частково.
Стягнуто з Дніпропетровської міської ради на користь Особи 1 майнову шкоду в розмірі 41871,94 грн.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що, на порушення вимог пп.7 п.«а» ст.30 закону «Про місцеве самоврядування», Дніпропетровська міська рада не визначилася з балансоутримувачем дерев, які росли за Адресою 1, що є підставою для стягнення майнової шкоди з неї як власника земельної ділянки, на якій воно росло.
Позивачем доведено розмір збитків, що підлягають відшкодуванню відповідно до реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Крім того, позивач не заявляв самостійних позовних вимог до управління житлово-комунального господарства Кіровської районної в м.Дніпропетровську ради, КП «Міськзеленбуд», КП «Житлове господарство Кіровського району» Дніпропетровської міської ради, а підтримував позовні вимоги виключно до Дніпропетровської міської ради.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.10.2017 апеляційну скаргу КП «Житлове господарство Кіровського району» відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення майнової шкоди з Дніпропетровської міської ради, оскільки відповідач не визначився з балансоутримувачем об’єктів благоустрою на прибудинкових територіях за Адресою 1, а тому саме він має нести відповідальність за майнову шкоду, заподіяну позивачу внаслідок падіння дерева, розташованого на ділянці, що перебуває в комунальній власності громади Дніпропетровська.
19.05.2016 Верховна Рада прийняла постанову «Про перейменування м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області». Відповідно до ч.1 рішення сесії Дніпропетровської міської ради (VII скликання) у зв’язку з перейменуванням м.Дніпропетровська на м.Дніпро Дніпропетровська міська рада є Дніпровською міською радою.
У касаційній скарзі Дніпровська міська рада просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове — про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено, що саме діями Дніпровської міської ради порушено його права та інтереси, а також завдано майнову шкоду, тобто не доведено вини відповідача.
Суди не звернули уваги на те, що, на порушення вимог закону «Про автомобільний транспорт», позивач зберігав свій автомобіль у житловій зоні під деревом, що мало ознаки сухостою, а не на спеціально відведеному майданчику, а тому майнова шкода була заподіяна внаслідок недбалості та необережності самого позивача.
Крім того, Дніпровська міська рада не є спеціалізованим підприємством — балансоутримувачем об’єктів благоустрою зеленого господарства державної чи комунальної власності.
Відповідно до пп.4 п.1 розд.XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу (у редакції закону від 3.10.2017 №2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в цивільних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з положенням ч.2 ст.389 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судами встановлено, що 14.06.2010 працівниками другої самостійної державної пожежної частини Кіровського району Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності Міністерства внутрішніх справ у Дніпропетровській області зафіксовано факт падіння дерева на 2 автомобілі, у тому числі на належний позивачу автомобіль марки «Фольксваген-пассат».
Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження від 16.06.2010 вартість майнової шкоди, завданої власнику автомобіля марки «Фольксваген-пассат», становить 41871,94 грн.
Дніпропетровська міська рада не визначала балансоутримувача дерев, що ростуть за Адресою 1. КП «Житлове господарство Кіровського району» Дніпропетровської міської ради, управління житлово-комунального господарства Кіровської районної в м.Дніпропетровську ради, КП «Міськзеленбуд» не є балансоутримувачами дерев, що ростуть за Адресою 1.
Згідно з п.9 ст.10 закону «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення контролю за станом благоустрою та утриманням територій, інженерних споруд та об’єктів, підприємств, установ та організацій, їх озелененням, охороною зелених насаджень, водних об’єктів тощо.
У ст.25, ч.1 ст.28 закону «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір про утримання та благоустрій прибудинкової території. Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.
Відповідно до п.3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 10.04.2006 №105, якими врегульовано питання утримання зелених насаджень, до елементів благоустрою віднесено, зокрема, зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об’єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.
У п.5.5 вказаних правил передбачено, що відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є:
— на об’єктах благоустрою державної чи комунальної власності — балансоутримувачі цих об’єктів;
— на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях — установи, організації, підприємства;
— на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, — забудовники чи власники цих територій;
— на безхазяйних територіях, пустирях — місцеві органи самоврядування;
— на приватних садибах і прилеглих ділянках — їх власники або користувачі.
У п.7 ч.1 ст.17 закону «Про благоустрій населених пунктів» передбачено право громадян звертатися до суду з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров’ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об’єктів благоустрою.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У ч.2 ст.1166 ЦК передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов’язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.
Відповідно до пп.7 п.«а» ч.1 ст.30 закону «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах із цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Тобто організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень належить до відання саме виконавчого органу міської ради, а тому обов’язок відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння дерева не може бути покладено на Дніпровську міську раду як орган місцевого самоврядування.
За змістом ст.11 ЦПК, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Звертаючись до суду з указаним позовом, Особа 1 заявляв вимоги про відшкодування майнової шкоди до Управління житлово-комунального господарства Кіровської районної в м.Дніпропетровську ради. У подальшому суд першої інстанції залучив до участі у справі як відповідачів: Дніпропетровську міську раду, КП «Міськзеленбуд», КП «Житлове господарство Кіровського району» Дніпропетровської міської ради.
З матеріалів справи убачається, що позивач підтримував позовні вимоги лише до Дніпровської міської ради, клопотання щодо залучення виконавчого органу Дніпровської міської ради, що здійснює організацію благоустрою населених пунктів, а також контроль за станом благоустрою та озеленення, не заявляв.
Отже, покладаючи цивільно-правову відповідальність за заподіяну позивачу шкоду на Дніпровську міську раду, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов помилкового висновку, що внаслідок бездіяльності саме міської ради щодо непризначення балансоутримувачів об’єктів благоустрою та нездійснення самоврядного контролю за дотриманням законодавства у сфері благоустрою території позивачеві було заподіяно майнову шкоду.
За змістом чч.1, 2 ст.412 ЦПК, підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Оскільки суди неправильно визначили правовідносини, які виникли між сторонами, та застосували норми матеріального права, що не підлягають застосуванню, оскаржувані судові рішення не можуть уважатися законними та обґрунтованими, а тому в силу ст.412 ЦПК підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до пп. «в» п.4 ч.1 ст.416 ЦПК в резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
Позаяк касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції, — скасуванню, сплачений Дніпровською міською радою судовий збір при поданні касаційної скарги у розмірі 1600 грн. підлягає стягненню з Особи 1 на користь відповідача.
Керуючись стст.400, 402, 412, 416 ЦПК, ВС у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити.
Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 25.11.2015 та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.10.2017 скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову Особи 1 до Дніпровської міської ради про відшкодування майнової шкоди відмовити.
Стягнути з Особи 1 на користь Дніпровської міської ради 1600 грн. судового збору, сплаченого при поданні касаційної скарги.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.