Нотаріус як влада
Оскарження дій суб’єкта, наділеного функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, є публічно-правовим спором. Такий висновок зробив ВС в постанові №826/9928/15, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
4 квітня 2018 року м.Київ №826/9928/15
Велика палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача КНЯЗЄВА В.С.,
суддів: АНТОНЮК Н.О., БАКУЛІНОЇ С.В., БРИТАНЧУКА В.В., ГУДИМИ Д.А., ДАНІШЕВСЬКОЇ В.І., ЗОЛОТНІКОВА О.С., КІБЕНКО О.Р., ЛОБОЙКА Л.М., ЛЯЩЕНКО Н.П., ПРОКОПЕНКА О.Б., РОГАЧ Л.І., САПРИКІНОЇ І.В., СИТНІК О.М., ТКАЧУКА О.С., УРКЕВИЧА В.Ю., ЯНОВСЬКОЇ О.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Особи 3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової М.Є., апелянт — товариство з обмеженою відповідальністю «Євровал», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Особи 5 — представника Особи 3 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2015 року Особа 3 звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просила: скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової М.Є. від 16.04.2015 №20733143 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; зобов’язати відповідача зареєструвати за позивачем право власності на квартиру загальною площею 82,6 м2, розташрвану за Адресою 1, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 620096032218.
На обґрунтування своїх вимог Особа 3 зазначила про незаконність вчиненої приватним нотаріусом Єгоровою М.Є. реєстрації права власності на квартиру за іпотекодержателем ТОВ «ФК «Вектор плюс».
Окружний адміністративний суд м.Києва постановою від 23.10.2015 позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення відповідача від 16.04.2015 №20733143 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.09.2016 частково задовольнив апеляційну скаргу ТОВ «Євровал»: постанову ОАСК від 23.10.2015 скасував, а провадження в адміністративній справі закрив.
Суд апеляційної інстанції, пославшись на висновки Верховного Суду України, наведені у постанові від 14.06.2016 у справі №21-41а16, мотивував своє рішення тим, що спір у цій справі не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Не погодившись із таким рішенням, представник Особи 3 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, порушує питання про скасування цього судового рішення з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
На обґрунтування вимог касаційної скарги представник позивача зазначив, що предметом спору є перевірка законності дій нотаріуса як суб’єкта публічно-правових відносин, наділеного владними управлінськими функціями, тому справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Касаційний адміністративний суд у складі ВС ухвалою від 21.02.2018 передав справу №826/9928/15 на розгляд ВП ВС з підстави, визначеної ч.6 ст.346 Кодексу адміністративного судочинства, а саме — у зв’язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
ВП ВС ухвалою від 3.03.2018 прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.345 КАС.
Перевіривши обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів про недотримання цим судом правил предметної юрисдикції, ВП ВС дійшла таких висновків.
Суди попередніх інстанцій установили, що між Особою 3 та ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» 5.09.2007 було укладено іпотечний договір №970-Ф/ІП-1, за умовами якого позивач на забезпечення своїх зобов’язань за кредитним договором від 5.09.2007 №970-Ф передає зазначеному банку в іпотеку квартиру.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором іпотекодержателя одним зі способів: шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, визначеному ст.37 закону «Про іпотеку» від 5.06.2003 №898-IV, або шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу і порядку, визначеному ст.38 названого закону (пп.4.2.1 та 4.2.2 п.4.2 договору іпотеки).
16.04.2015 приватний нотаріус Єгорова М.Є. зареєструвала право власності на квартиру за ТОВ «ФК «Вектор плюс», до якого перейшло право вимоги за наведеними кредитним та іпотечним договорами на підставі договору факторингу.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п.24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п.1 ст.6 конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно із ч.1 ст.2 КАС (тут і далі — у редакції, чинній на час прийняття рішення судом апеляційної інстанції) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.2 ст.4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Спором адміністративної юрисдикції в розумінні п.1 ч.1 ст.3 КАС є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами п.1 ч.2 ст.17 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим, оскільки спірні правовідносини пов’язані з невиконанням цивільно-правової угоди.
ВП ВС вважає такий висновок помилковим з огляду на те, що, як убачається з позовної заяви, обставини виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди не є підставою для звернення до адміністративного суду.
Позов з урахуванням заяви про зміну позовних вимог та надання додаткових пояснень обґрунтовано незаконністю дій відповідача як суб’єкта, наділеного владно-управлінськими функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, з тих підстав, що приватний нотаріус Єгорова М.Є. не мала повноважень щодо реєстрації права власності на квартиру за ТОВ «ФК «Вектор Плюс», оскільки реєстрація такого права не була результатом вчинення нотаріальної дії. На переконання позивача, за таких обставин здійснювати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно має державна реєстраційна служба, а не нотаріус.
Враховуючи наведене, недоречним є посилання апеляційного адміністративного суду в його рішенні на постанову ВСУ від 14.06.2016 у справі №21-41а16, який, закриваючи провадження в адміністративній справі, мотивував своє рішення тим, що спірні правовідносини у ній пов’язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди.
Позовна заява не містить доводів стосовно невиконання умов цивільно-правової угоди, як помилково вважав суд апеляційної інстанції, питання про визнання права на предмет іпотеки позивач перед судом не порушував і своїх вимог цими обставинами не обґрунтовував.
Тобто в цій справі дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії приватного нотаріуса Єгорової М.Є., яка у межах спірних правовідносин діє як суб’єкт владних повноважень.
З огляду на викладене ВП ВС вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Апеляційний суд належним чином не визначив характеру спору, суб’єктного складу правовідносин, предмета та підстав заявлених вимог, унаслідок чого дійшов помилкового висновку щодо належності спору до юрисдикції цивільного суду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.349 КАС у редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно з ч.1 ст.353 КАС (у цій же редакції) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Неправильне застосування Київським апеляційним адміністративним судом стст.3, 17 КАС (у редакції, яка діяла на момент прийняття судового рішення) призвело до безпідставного закриття цим судом провадження в адміністративній справі, а тому касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала — скасуванню з направленням справи до цього ж суду для продовження її розгляду.
Керуючись стст.2, 3, 4, 17 КАС (у редакції, чинній до 15.12.2017), стст.345, 349, 353, 356, 359 КАС (у редакції, чинній з 15.12.2017), Велика палата ВС
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Особи 5 — представника Особи 3 на ухвалу КААС від 29.09.2016 задовольнити частково.
2. Ухвалу КААС від 29.09.2016 — скасувати, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.