При призначенні покарання суд виходить із його мети – кари, виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. На цьому наголосив Апеляційний суд Рівненської області у вироку від 15.05.2018.
Продавчиня магазину у селищі міського типу протягом певного часу вона привласнювала різного роду крам на кшталт пральних порошків, засобів для миття посуду, шампунів тощо. У підсумку завдала власнику магазина збитків майже на 10 тис. грн.
Суд першої інстанції засудив крадійку до 3 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю строком на 2 роки.
Зі скаргою до апеляційного суду звернувся прокурор. Не оспорюючи доведеність вини продавчині, він звернув увагу на те, що вона є матір’ю 3 малолітніх дітей, а отже, відповідно до ст. 61 Кримінального кодексу, до неї не може бути застосоване покарання у вигляді обмеження волі.
Відтак правоохоронець просив переглянути вирок та засудити жінку до 3 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.
У постанові №787/203/17 апеляційний суд погодився з тим, що приписи ст.61 КК були безпідставно не враховані місцевим судом. До того ж в апеляційній інстанції взяли до уваги особу засудженої, яка перший раз притягувалась до кримінальної відповідальності та її щире каяття у скоєному.