Валютні терни

Які операції НБУ дозволяє українцям без ліцензії

Здавалося б, ще недавно за сам факт наявності банківського рахунку за кордоном можна було потрапити за ґрати. Нині ж, з одного боку, регулятор оголосив курс на лібералізацію валютного законодавства, а з другого — медіа пістрявлять заявами про «план BEPS» та інші заходи, які насилу можна назвати такою. Проаналізуємо поточну ситуацію та кінцеву мету заявлених змін.

Послаблення для фізосіб

До 2017 року нормативні акти Національного банку зобов’язували як юридичних, так і фізичних осіб отримувати індивідуальні ліцензії для внесення будь-якого валютного залишку на рахунок за кордоном, а також (додатково до попередньої ліцензії) для здійснення інвестицій. При цьому перелік можливих причин для відмови не був вичерпним, а дія ліцензій підлягала щорічному подовженню, а самі вони могли відкликатися достроково. Санкції за неотримання ліцензії — адміністративна відповідальність і штраф у розмірі суми операції.

Нині політика НБУ в довгостроковому періоді — максимально перевести всі взаєморозрахунки в безготівкову форму, паралельно скасовуючи всі валютні обмеження через непотрібність.

Постановою Нацбанку від 23.02.2017 №14 дозволено внесення коштів на рахунок та інвестування за рубіж із такого рахунку без отримання індивідуальних ліцензій у разі дотримання таких умов:

• внесені на рахунок/інвестовані гроші отримані з джерел походженням з-за кордону (а не переказуються з України);

• послаблення поширюється тільки на фізичних осіб — юрособи й фізособи-підприємці повинні отримувати ліцензії НБУ в звичному порядку, самозайняті особи через неодноразово згадану колегами колізію де-юре не можуть провадити зовнішньоекономічну діяльність.

Крім цього, постановою НБУ від 15.06.2017 №54 уведений спрощений порядок отримання ліцензії для розміщення фізособами валюти на рахунку за кордоном (е-ліцензії); гранична сума — еквівалент €50000 на рік. Причому е-ліцензія не накладає ніяких обмежень на подальше використання коштів, а також не передбачає можливості відкликання після проведення платежу.

Згідно із заявами регулятора й відповідями на цільові запити в контексті фізосіб нині валютним регулюванням обмежуються лише виплати з України. Зокрема, внесення фізособою на рахунок за кордоном готівкових коштів у межах недекларованої при перетині кордону суми й подальше їх використання також не вимагають отримання ліцензії. Наприклад, фізособа, що працює в Україні на нерезидента, може отримувати зарплату у валюті на рахунок за кордоном.

Окрім того, оскільки розмір статутного фонду юросіб часто досить малий, згадані послаблення дозволяють резидентові/громадянинові України абсолютно законно придбати корпоративні права юрособи-нерезидента (за номіналом за рахунок коштів, отриманих із джерела доходу за кордоном) без необхідності отримувати ліцензію.

Окремо відзначимо, що будь-які доходи, одержані резидентом на рахунок за кордоном, підлягають декларуванню в Україні зі сплатою податку на доходи фізосіб і військового збору. При цьому в декларації зазначається, що дохід отриманий з джерела за кордоном, але деталізації не вимагається.

BEPS і CRS

У той же час Україна взяла на себе зобов’язання виконати рекомендації Організації економічного співробітництва і розвитку щодо боротьби з розмиванням бази оподаткування (BEPS). Також не раз заявлялося про готовність під’єднатися до системи автоматичного обміну фінансовою інформацією (CRS). Наразі відповідні конвенції не підписані.

Наша держава зобов’язується виконати 4 мінімально необхідні рекомендації, а також поступово, у міру доопрацювання ОЕСР відповідної методології, всі 15 із плану дій BEPS. При цьому чітких термінів імплементації не встановлено, самі критерії досить розмиті, а невиконання в розумні строки несе швидше репутаційні ризики.

Одна з додаткових рекомендацій — Action 3, упровадження правил оподаткування контрольованих іноземних компаній (CFC). Правила вже діють у багатьох країнах, BEPS спрямований на їх удосконалення.

Приклад проблеми. Резидент країни А володіє компанією-нерезидентом у країні Б з пільговим режимом оподаткування. Поки така компанія не виплачує дивідендів або не здійснює інших прирівняних платежів, у країни А немає підстав висувати податкові вимоги до нерезидента. Країна А розуміє, що за бажання знайдеться спосіб в офшорній або іншій зручній юрисдикції надати вигоду бенефіціару в обхід виплати дивідендів (наприклад купівлею на нерезидента нерухомості, в якій житиме бенефіціар). Відстежити подібні способи або складно, або витратно й недоцільно.

Пропоноване рішення (самі правила щодо CFC) — змусити декларувати дохід такої компанії та платити з нього податок, якщо нерезидент відповідає встановленим критеріям ризику. Приклад можливого простого критерію — перелік низькоподаткових зон, установлений Кабінетом Міністрів, який нині використовується в рамках контролю за трансфертним ціноутворенням.

Очікувана також можливість не сплачувати податки на КІК, що потрапив під критерії, якщо така компанія може надати сертифікат податкового резидентства (довести, що вона платить податок у своїй країні за доволі високою ставкою). Надалі, особливо  за достатньо суттєвих оборотів, можливе уточнення правил для оподаткування тільки деяких видів доходів нерезидента, зокрема:

• пасивних (відсотків, дивідендів, роялті й т.п.);

• доходів від операцій з пов’язаними особами;

• доходів від торгових операцій, товар в яких не був вироблений у країні нерезидента.

В Україні правила щодо CFC не введені. Разом з тим суттєвий тиск із боку ОЕСР для запровадження подібних правил малоймовірний, оскільки ніякої вигоди для інших країн (на відміну, наприклад, від прозорого реєстру бенефіціарів і приєднання до автоматичного обміну інформацією) це не приносить.

Автоматичний обмін фінансовою інформацією покликаний дати фіскальній службі окремо взятої країни раз на рік інформацію як мінімум про рахунки резидентів за кордоном, так само як і про рахунки компаній-оболонок, що належать їм (які одержують переважно пасивні доходи). При цьому слід коректно відділити зерна від полови за допомогою банків та їхньої процедури ідентифікації клієнта й подати інформацію безпосередньо щодо кінцевого бенефіціарного власника.

Чого чекати в перспективі?

Можемо відзначити, що, наприклад, правила стосовно КІКів без доступу фіскальних служб до автоматичного обміну фінансовою інформацією не принесуть користі. Ужиття всіх перерахованих заходів доцільне саме в комплексі.

Так, автоматичний обмін фінансовою інформацією дозволить установити, де та які рахунки за кордоном є в резидентів України.

BEPS дасть можливість пред’явити податкові вимоги до таких рахунків у низці випадків (через правила щодо CFC, у перспективі — через удосконалення правил контролю за трансфертним ціноутворенням) і закрити активно експлуатовані пропуски в системі міжнародного податкового законодавства на кшталт кондуїтних компаній.

Періодично згадуване законодавцями загальне декларування доходів фізосіб і зіставлення їх із витратами (з оподаткуванням за високою ставкою тих витрат, які не пояснені в прибутковій частині декларації) збільшить цінність декларації для окремо взятої особи та стане додатковим стимулом використовувати безготівкові розрахунки.

Амністія капіталів забезпечить можливість із разовою сплатою податку узаконити раніше не задекларовані доходи для пом’якшення перехідного періоду.

До цього ж комплексу заходів належить і посилення фінансового моніторингу українських банків, зокрема вдосконалення процедур щодо ідентифікації клієнта й необхідність підтверджувати джерело походження грошей для значних операцій (у тому числі й усередині країни в гривнях). Далі — скасування внаслідок непотрібності валютних обмежень. Контроль залишиться при здійсненні платежу (особливо в разі купівлі валюти) через фінмоніторинг обслуговуючого банку.

Поки що все це — перспектива. Слова про приєднання до автоматичного обміну фінансовою інформацією звучать далеко не перший рік. Проте фізособи вже можуть послуговуватися плодами часткової лібералізації, відкриваючи й використовуючи рахунки за кордоном без отримання індивідуальних ліцензій.