Захисник Конституції

Голова КС розповів, як не допустити торжества авторитаризму на уламках Основного Закону

На лекції в Київському національному університеті ім. Т.Шевченка Станіслав Шевчук прокоментував роботу конституційної юрисдикції та обговорюване рішення Великої палати Верховного Суду. Студенти переконались у відкритості Конституційного Суду та отримали відповіді на запитання, що стосуються його висновків.

Номінальний Основний Закон

Саме роль Конституції в різні часові проміжки стала головною темою ідеологічної, як охрестив її С.Шевчук, лекції для майбутніх юристів.

Екскурс в історію конституціоналізму розпочався з мотивів створення КС. За словами доповідача, одвічне бажання влади домінувати завжди було серйозним викликом для демократії. Її деперсоніфікованому авторитету постійно ставав на заваді якийсь політик, цар або імператор.

Ще зі стародавніх часів влада поділялася на судову й політичну, їх взаємодія стала предметом досліджень багатьох мислителів тієї епохи. З кафедри пролунала важлива теза: якщо судову владу «змішати» з політичною, вона стане її підрозділом. У цьому плані Конституційному Суду, звичайно ж, найважче.

Голова КС зазначив, що саме Основний Закон насамперед повинен підтримувати судову владу, яка захищає верховенство права й, безпосередньо — права людини. С.Шевчук давно став ярим прихильником конституціоналізму, він вважає, що його ідеологію потрібно розвивати й підтримувати. Інакше авторитарний режим запанує на уламках Конституції.

Разом з тим лектор зауважив, що боротися зі свавіллям влади можна й без Основного Закону. У країнах, де такий документ відсутній, але панує конституціоналізм підтримується істинна демократія. Саме тому постає запитання: чи Конституція є лише текстом чи все ж у неї є дух?

Голова КС заявив, що при прийнятті рішень для Суду не завжди є достатніми прописані статті. Вони не можуть охопити всі ті фундаментальні права, які покликані захищати. Саме тому ти, хто тлумачить Основний Закон, необхідно виходити за рамки слів.

Політичний відтінок

За словами С.Шевчука, рішення КС завжди мають політичний ефект. І дійсно, ніхто не стверджуватиме, що визнання нечинними законів про мову та референдум мають виключно правовий характер.

Як стверджував Голова КС, він довгий час особисто наполягав на запровадженні конституційної скарги, тому що був здивований відсутністю такого інструменту в правовій системі. Вважав, що закріплений перелік принципів не вдалося б захистити тільки за допомогою законів, адже вони не можуть визначити фундаментальні права.

Утім, сьогодні, коли судді вже розглянули більшість поданих скарг, яких у поточному році вже було майже 600, виявилося, що майже всі вони підлягають відмові. Основною причиною цього стала відсутність порушеного права.

Прикро, що перша хвиля скарг виявилася «глевкою». Адже для тих громадян, які звернулися до КС, єдиний орган конституційної юрисдикції був чи не останньою надією на справедливість після того, як вони не знайшли її (на їхню думку) в судових інстанціях.

Вустами студентів

Завдяки зустрічі-лекції аспірантам, викладачам і зовсім юним слухачам випала нагода безпосередньо поставити очільнику Суду свої запитання. Здебільшого присутніх цікавили недавно прийняті рішення КС та виникнення прогалин після визнання законів неконституційними.

Одне з питань торкалося гучного висновку ВП ВС, у якому поставлено під сумнів КС як виключно судову установу (див. «ЗіБ»). У відповідь Голова КС заявив, що не вважає себе очільником політичного органу, і вирішив особисто обговорити з «верховниками» питання природи органу конституційної юрисдикції.

А задля спростування такої кваліфікації судді наводитимуть критерії прийняття рішень. «Служителі Основного Закону вже готові захищати кожну свою позицію, виражену в рішеннях», — запевнив С.Шевчук.

Також він зазначив, що продовжує розмірковувати над рішенням ВП ВС, адже реформа посилила гарантії незалежності судді КС. Зокрема в тому, що тепер факт порушення присяги та власне звільнення судді може відбуватися виключно за рішенням самих суддів.

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

«У правовій державі останнє слово має належати Конституції»

Користуючись нагодою, «ЗіБ» поцікавився в Голови Конституційного Суду Станіслава Шевчука подальшою долею конституційних скарг і змінами в установі після його обрання на чільну посаду.

— Станіславе Володимировичу, чи існує, на вашу думку, перспектива подання громадянами конституційних скарг без обов’язкового проходження всіх судових інстанцій?

— Таку можливість уже має уповноважений Верховної Ради з прав людини. Громадянину ж необхідно отримати остаточне судове рішення та викласти у своїй скарзі достатнє правове обґрунтування. А подання про неконституційність акта, застосування якого може порушити права людини, заявлене омбудсменом, повністю забезпечує захисну функцію.

— Якою є ваша позиція стосовно думки «верховників», що гарантії, визначені для служителів Феміди, не поширюються на суддів КС?

— Верховний Суд уважав за потрібне так викласти мотивацію свого рішення із цього питання. Проте в правовій державі останнє слово має належати Конституції, так само як для Європейського суду з прав людини його має Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод.

Тому питання, які порушив ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України», залишаються відкритими. Може з’явитись і «Волков-2» — через дискусію щодо долі суддів Верховного Суду України, які залишаються в його штаті. Я не можу зараз давати коментарів із цього приводу, тому що в провадженні КС перебуває справа стосовно неконституційності ліквідації ВСУ.

— Як ви вважаєте, чи було б доцільніше впровадити механізм перевірки законопроектів на конституційність? Можливо, це забезпечило б відсутність подань до КС про їх скасування в подальшому? Якщо існує така практика добровільних звернень до Венеціанської комісії, чому б КС не започаткувати таку тенденцію, якщо, звісно ж, дозволить час?

— Ми даємо висновки лише на законопроекти щодо внесення змін до Конституції. Що стосується висновків стосовно конституційності проектів законів, то це навряд чи було б ефективним інструментом. Адже все одно тексти перед їх остаточним прийняттям можуть змінюватися.

Разом з тим увага до дотримання конституційної процедури розгляду та ухвалення законів постійно заростає. Тільки в цьому році прийняли 2 рішення про неконституційність законів у цілому.

До того ж уявіть, скільки в нас виникне моментів, пов’язаних із законотворчістю, у контексті запровадження інституту конституційної скарги. Нам необхідно привернути увагу до Конституції як правової основи діяльності держави. Якщо нам удасться повернути авторитет Конституційному Суду, тоді ажіотаж навколо Венеціанської комісії спаде. Хоча з окремих питань конституційного права співробітництво з ВК є дуже важливим.