Закон і Бізнес


Час відкритих дверей

Дорогу до бездоганного правосуддя мають прокладати самі законники


Ключові кроки до ідеальної моделі відкритого суду були художньо закріплені під час конференції.

№17 (1367) 28.04—09.05.2018
Вероніка ВОЛИК
6286

Утілення реформи в життя полягає не тільки в законодавчих змінах. Нова система має асоціюватися з достойними суддями, відкритими для громадськості, та зручними будівлями, в яких не соромно перебувати Феміді. Тільки тоді сумніви в дієвості третьої гілки влади трансформуються в стабільну довіру.


Засоби масового судознавства

Як можна чомусь довіряти, якщо про це нічого не знаєш? Не так давно у стінах храмів Феміди про це не задумувались, а довіра громадян чомусь не з’являлася. Упровадження реформи стало каталізатором пошуку шляху до всебічного сприйняття громадянами представників правосуддя. Дійшло до того, що деякі суди почали змагатися, хто більше проведе інформаційних заходів. Натомість присутній у залі голова районного суду повідомив, що його ініціатива тематичної бесіди зі школярами зустріла здивування. Хоча пізніше керівники навчальних закладів почали самі запрошувати на подібні події. Виходить, сама громадськість ще не звикла до такого прилюдного суду.

Але питання побудови ідеальної системи комунікації досі залишається відкритим. Тому на конференції «Належне відправлення правосуддя — запорука громадської довіри до суду» його поставили на перше місце. На заході іноземні доповідачі говорили про значущість інформування суспільства.

Вони на досвіді своїх країн переконались у підвищенні престижу суду за рахунок його відкритості. Експерт з Об’єднаного Королівства зазначив, що Верховний суд був для британців чимось далеким і нереальним, а після введення прямих трансляцій засідань Палати лордів зникла ширма, яка закривала його від людей. Тепер громадяни обізнані із загальною ситуацією в суді, цікавляться його новинами. А лорди, які за межами зали для засідань перетворюються з королівських суддів у мантіях і перуках на звичайних людей, нерідко з’являються на національному телебаченні та ЗМІ.

Натомість, як зазначила член Ради суддів Тетяна Суярко, вітчизняні судді з’являються на телеканалах украй рідко. Про них хіба що розповідають спеціалізовані видання, тому й громадськість не має уявлення про те, чим займаються володарі мантій.

Не питай, що система зробила для тебе…

Одне з головних завдань реформи — перетворення суду на інститут, максимально наближений до громадян, на місце, де з людьми розмовляють зрозумілою їм мовою, без складних юридичних ребусів. Тому Голова Верховного Суду Валентина Данішевська заявила про необхідність змінити формат рішення, щоб у «споживача» не виникало питань до нього і, головне, сумнівів.

Та й зв’язок із суспільством, на її думку, має стати функцією кожного суду. Щоправда, заважають численні перепони, які не дають змоги безпосередньо займатися здійсненням правосуддя: ВС повністю не сформований, неналежне адміністрування. Попри це, В.Данішевська запропонувала суддям щомісяця організовувати зібрання, присвячені одному запитанню: що ще ми можемо зробити для покращення ситуації? Зрозуміло, що їм доводиться власноручно шукати виходи, не розраховуючи на допомогу влади. Тобто судді дотримуватимуться позиції Джона Кеннеді, який сказав: «Не питай, що Америка зробила для тебе. Запитай себе, що ти зробив для Америки».

До речі, в тих самих Сполучених Штатах до зрозумілості процесу ставляться надсерйозно. Перед початком кожного засідання надається стислий огляд того, що відбуватиметься, а по закінченню перевіряється, чи зрозуміли учасники рішення. Така практика додає роботи суду і разом з тим підвищує рівень довіри до нього. Адже прояв такого занепокоєння не може залишити байдужим і зневіреним того, хто прийшов до суду. Людина може програти справу або бути засудженою за скоєний злочин, але, коли вона бачить справедливий процес, небайдужого суддю і має змогу бути почутою, вона не залишиться невдоволеною.

Суддів — у маси!

Відсутність єдиної стратегії щодо комунікації з громадськістю віддаляє від неї суди. Тому локальні прояви спілкування мають якнайшвидше набути глобального характеру.

Адже судді вже зрозуміли, що їм недостатньо якісно розглядати справи. Через це і ввели інститут доповідачів, або ж спікерів. На думку журналістів-експертів, їхні методи інформування має переглянути керівництво. Головною місією таких суддів має стати максимальне наближення до громадян, особливо до наймолодших.

Також зміни мають торкнутися прес-секретарів, які, так уже склалося, фактично є помічниками суддів чи секретарями і додаткову посаду розглядають як не надто важливий обов’язок. Звичайно, охоплювати два цілком різних заняття не можна, прес-секретар має бути компетентним у визначеній діяльності й займатися лише нею. Принаймні такої думки дотримуються самі судді.

Виявилося, що західні колеги більш розважливо ставляться до популяризації представників правосуддя. У Новому світі люди в мантіях — герої популярних серіалів, якими захоплюються мільйони. А у Великій Британії роль комічного, але справедливого арбітра грає справжній адвокат. Такий творчий підхід не може не впливати на громадян: екранні судді сприяють довірі до реальних.

Враховуючи те, що тепер на хвилі комунікацій дуже популярними є соціальні мережі, суддям не можна їх не використовувати. Суддя ВС Володимир Кравчук поділився з аудиторією результатами власної інтернет-діяльності. На його сторінці у Facebook завжди можна знайти інформацію щодо судових рішень, а інколи навіть у віршованій формі. Такі пости отримують позитивну реакцію користувачів і поширюються далі.

Зарубіжні експерти підтримали таку ініціативу та порадили рухатись у цьому напрямку й у інших мережах, таких як Instagram чи Twitter.

Честь у мантії

У тому, що зовнішній вигляд служителя закону вселяє у громадян віру в офіційність процесу та його проведення на найвищому рівні, сумнівів бути не може.

Тому людина, яка одягає мантію, автоматично перетворюється на суддю, який забезпечує верховенство права.

Судова реформа торкнулась і питання моди, запровадивши новий стиль для служителів Феміди. Нововведення викликало резонанс у прекрасної половини суддівства. Остання наполягала на введенні сезонної уніформи, оскільки матеріал, з якого вона виготовляється, неможливо носити влітку, тому суддям доводиться здійснювати правосуддя у цивільному одязі.

У судах Молдови мантії одягають усі учасники процесу: судді, прокурори, захисники. За недотримання офіційності на засіданнях їх можуть притягнути до відповідальності, тому бездоганний зовнішній вигляд сприяє підтриманню урочистості правосуддя. Однак, коли справа розглядається за участю неповнолітньої особи, суддя не одягає накидки, щоб своїм виглядом не викликати у дитини страх.

Голова Ради суддів Олег Ткачук, розповівши про історію мантії, наголосив на тому, що вона не замінює головного — порядного та чесного суддю.

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Тетяна СУЯРКО,
член Ради суддів:

— Судді за своєю природою чи у зв’язку з професійною деформацією готові вислуховувати, сприймати та робити висновки з отриманої інформації. Ми готові переймати досвід іноземних колег. Будемо діяти так, як і в судовому процесі, візьмемо до уваги всі пропозиції, а потім, дослідивши та обравши найдоцільніші, запроваджуватимемо в себе. Така вже у суддів натура.

Час сам все розставить на свої місця, і судді звикнуть до необхідності спілкування. Хоча тут постає інше запитання: «А чи повинні всі судді цим займатися?». Наша робота все ж полягає саме у слуханні. Деяким суддям може бути важко, якщо вони не мають ораторських здібностей. Тому займатися комунікацією повинні ті, хто має певний досвід та природні дані для цього.

Наша судова влада має бути монолітною, зокрема у стратегії комунікації. Якщо всі судді займатимуться цією діяльністю, керуючись власними позиціями, це буде неправильно. Все-таки ми — єдина спільнота, яка має діяти узгоджено.