Звільнення за межі обмеження

Позбавлення мантій може стати автоматичним — за рішенням ЄСПЛ

Схоже, політики поквиталися ще не з усіма суддями, до яких мають претензії. Бо нічим іншим не пояснити появу ініціативи, яка передбачає додаткову підставу для автоматичного позбавлення мантії.

Імперативне покарання

Тепер до цього процесу планують залучити ще і Європейський суд з прав людини. Точніше — його рішення, в яких згадуватиметься порушення українськими служителями Феміди ст.18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пояснювальній записці до проекту «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, який виніс рішення з порушенням меж застосування обмежень прав» (№8302) наголошується, що визнання ЄСПЛ порушення українськими суддями принципів конвенції вже свідчить про необ’єктивний та упереджений розгляд справи. А це слід розцінювати як істотний дисциплінарний проступок, за який має передбачатися найвища міра відповідальності — звільнення з посади.

Аби унеможливити будь-які винятки та розсуд членів Вищої ради правосуддя, пропонується на рівні закону закріпити майже автоматичну процедуру покарання. Для цього до ч.1 ст.106 закону «Про судоустрій і статус суддів» додається ще один, уже 20-й пункт: винесення суддею вердикту з порушенням ст.18 конвенції, що встановлено рішенням ЄСПЛ, яке набрало статусу остаточного.

Крім того, в окрему статтю потрапляє положення, яке передбачає, що служитель Феміди звільняється Радою не пізніше від 2-х місяців після того, як ВРП стало відомо про винесення ним такого рішення. Тобто жодних дисциплінарних проваджень і з’ясування причин чи пом’якшувальних обставин. Такий собі імператив звільнення.

Без строку давності?

Ще одна цікавинка: наявність раніше ухваленого рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи з підстави спливу строку давності для притягнення до відповідальності не повинна ставати на заваді повторному розгляду питання. Достатньо лише нового звернення до ВРП або власного бажання членів Ради.

Дію цієї норми пропонується поширити не лише на нову підставу притягнення до відповідальності, а й на усі інші проступки та факти порушення присяги. Як це можливо? Дуже просто: автор вважає, що для цього буде достатньо збільшити строк давності притягнення до дисциплінарної відповідальності з 3-х до 5 років.

Однак, як неодноразово визнавала та ж ВРП, до дисциплінарного проступку має застосовуватися той строк давності, який діяв на момент його вчинення. І після нетривалої суперечки із залученням Верховного Суду України було погоджено строк 3 роки (з нюансами щодо врахування у цей термін часу відпусток, періоду хвороби чи самого дисциплінарного провадження).

Отже, збільшення цього терміну «заднім числом» аж ніяк не може стати підставою для перегляду раніше ухваленого рішення про закриття дисциплінарного провадження з підстав саме його спливу.

Страсбург усіх розсудить

Утім, навряд чи діючим суддям слід перейматися через такі ініціативи. Адже в Страсбурзі дуже рідко прямо вказують на порушення ст.18 конвенції. 

Можна пригадати хіба що два рішення, в яких ЄСПЛ відзначив «політичний підтекст» застосованих українським судом заходів — у справах «Луценко проти України» та «Тимошенко проти України». Строк давності щодо першого, навіть збільшений до 5 років, сплив у листопаді 2017-го. Щодо другого ще є час до кінця липня цього року. І, швидше за все, пропонований проект має на меті покарання суддів, які були причетні саме до процесу над екс-прем’єром.

Проте такий закон, якщо його все ж протягнуть через парламент, вочевидь не матиме зворотної дії. Водночас тим суддям, які сьогодні ухвалюють рішення у резонансних справах, слід замислитися над тим, чи не викликані їхні вердикти, особливо в частині обмеження свободи підозрюваного, «політичними мотивами». І чи не буде у суддів ЄСПЛ підстав для того, щоб відзначити це у своєму рішенні?