Закон і Бізнес


КАСКО - регрес – ОСЦПВ: питання вирішить Велика Палата ВС


26.04.2018 10:26
13002

Велика Палата Верховного Суду вирішить питання про обов’язковість звернення страховика, який виплатив страхове відшкодування на підставі договору добровільного майнового страхування, до страховика за полісом для відшкодування виплаченої суми.


Відповідну справу передано колегію під головуванням судді Івана Міщенка до Великої Палати.

Протягом останніх років у судовій практиці відсутня єдина точка зору щодо вирішення порядку застосування положень п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у випадку коли з вимогою про страхове відшкодування звертається не безпосередньо потерпілий, якому завдано шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а особа, якою здійснено відшкодування потерпілому шкоди на підставі договору добровільного майнового страхування (поширеною назвою такого договору є – КАСКО).

Суть проблематичності даного питання полягає у тому, що наведеною нормою визначено як одну з підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності - неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Тобто, у даному випадку нормою матеріального права передбачено, що одержання страхового відшкодування залежить від своєчасності звернення особи із відповідною заявою до страховика за полісом.

Наприклад, у разі якщо особа, майну якої завдано збитків внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди, вправі звернутись до страхувальника іншого учасника ДТП з заявою про відшкодування шкоди, проте таке її право обмежене часовим проміжком – 1 рік.

Дана норма Закону є цілком логічною, оскільки у разі спливу значного проміжку часу буде нівельована можливість страховика зібрати необхідну та об’єктивну інформацію про фактичні обставини ДТП для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у його виплаті.

При цьому, із судової практики не вбачається, що має місце неоднакове застосування норми ч. 37.1.4 ст. 37 вказаного Закону у випадку звернення/не звернення із такою заявою безпосередньо учасника ДТП, якому завдано шкоди, та, як правило, у разі пропуску такого строку на звернення із заявою до страхувальника за полісом, суди відмовляють у задоволенні позову про стягнення страхової виплати.

Однак, кардинально різні погляди висловлюються судами, навіть в свій час на рівні Верховного Суду України, у разі якщо із пропуском строку або взагалі без подання до страхувальника відповідної заяви (шляхом подання відразу позову до суду) звертається особа, яка набула таке право внаслідок здійснення відшкодування шкоди за договором добровільного страхування.

Відмінність поглядів правників полягає у тому, що деякі із них вказують, що у зв’язку із виплатою страхового відшкодування потерпілій особі, відбувається заміна кредитора у зобов’язанні, а відтак оскільки у потерпілої особи був наявний обов’язок звернутись із відповідною заявою до страхувальника за полісом, то і до нового кредитора такий обов’язок також переходить, а у разі його невиконання – страховик за полісом вправі відмовити у регламентній виплаті.

А інші правники вважають, що вказана норма Закону не поширюється на особу, яка має право на отримання відшкодування за наслідками виконання договору добровільного майнового страхування.

Наведена правова проблема у застосуванні судами на практиці положень  п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» стала підставою для передання справи №910/7449/17 разом із касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Зважаючи на велику кількість спорів щодо стягнення страхового відшкодування у порядку регресу, які перебувають на розгляді суду, та доволі поширені випадки заявлення позовних вимог про відповідне стягнення без попереднього звернення із заявою до страховика за полісом, у господарському суді міста Києва сподіваються, що Велика Палата Верховного Суду визначить однозначну та кінцеву правову позицію щодо застосування наведеної норми права за викладених обставин.

 Ознайомитись із ухвалою колегії суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16 квітня 2018 року у справі №910/7449/17 можна за посиланням.

Закон і Бізнес