Закон і Бізнес


Місцева самодіяльність


№16 (1366) 21.04—27.04.2018
11203

Рішення міськради про запровадження транспортного податку не могло бути застосоване у 2015 році через неможливість збігу між періодом його опублікування та плановим періодом. Такий висновок зробив ВС в постанові №822/670/16, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

6 березня 2018 року                         м.Київ                                №822/670/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача — БИВШЕВОЇ Л.І.,
суддів: ШИПУЛІНОЇ Т.М., ХОХУЛЯКА В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Особи 2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.05.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016 у справі за позовом Особи 2 до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

8.04.2016 Особа 2 звернулась до суду із позовом до ДПІ, в якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення від 5.06.2015 №*.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Особа 2 послалась на те, що транспортний податок був установлений законом «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VІІІ, який набрав чинності 1.01.2015, з огляду на що місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов’язку встановлення транспортного податку лише у 2015 році, проте рішення Хмельницької міської ради від 21.01.2015 №2, яким запроваджено транспортний податок у м.Хмельницькому, не могло бути застосоване у 2015 році, оскільки плановим періодом для застосування цього рішення є 2016 рік.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 12.05.2016 в задоволенні позову відмовив.

Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.06.2016 рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, а законодавець, визначаючи об’єкт оподаткування транспортним податком, передбачив, що ознаками такого є дата реєстрації автомобіля та об’єм циліндрів двигуна понад 3000 см3, з огляду на що обов’язок сплачувати транспортний податок був покладений на позивача після набрання чинності законом №71-VІІІ.

Особа 2 оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду, який ухвалою від 11.08.2016 відкрив касаційне провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції. На обґрунтування вимог скаржник указує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки транспортний податок за 2015 рік не повинен нараховуватися з огляду на те, що це місцевий податок, який приймається місцевою радою (з урахуванням положень Податкового кодексу), однак умови якого виконуються в певному порядку з урахуванням його опублікування.

<…> Відповідно до пп.4 п.1 «Перехідних положень» КАС (у редакції закону від 3.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією кодексу, передаються до КАС та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією кодексу.

Верховний Суд ухвалою від 1.03.2018 прийняв до провадження касаційну скаргу Особи 2 та призначив справу до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 6.03.2018.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Особа 2 є власником легкового автомобіля Lexus RX350 з об’ємом двигуна 3456 см3 2010 року випуску, д.н.з. №1, який поставлений на облік 18.07.2013, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії №2. Дата первинної реєстрації автомобіля — 2.09.2010.

21.01.2015 Хмельницька міська рада прийняла рішення «Про встановлення місцевих податків і зборів в м.Хмельницькому та втрату чинності рішень міської ради» №2.

5.06.2015 ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №38665-17, яким згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу та відповідно до пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 ПК визначила Особі 2 податкове зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 18750,00 грн.

Законом «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме — податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

Відповідно до пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті є об’єктами оподаткування.

Положення пп.267.2.1 п.267.1 ст.267 ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначають, що об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об’єм циліндрів двигуна понад 3000 см3.

Базою оподаткування відповідно до пп.267.3.1 п.267.1 ст.267 ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті.

Згідно з п.267.4 ст.267 ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті.

Відповідно до пп.267.5.1 п.267.5 ст.267 ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 п.267.6 ст.267 ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється органом контролю за місцем реєстрації платника податку.

Згідно з пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку органом контролю за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Відповідно до п.10.2 ст.10 ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) місцеві ради обов’язково встановлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Пунктом 4 «Прикінцевих положень» закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об’єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об’єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, передбачені законом «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Разом з тим відповідно до положень п.12.3 ст.12 ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше від початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов’язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Зазначена норма розрізняє період опублікування рішення ради, плановий період та наступний період, кожен з яких має самостійне правове значення та не може збігатися в часі.

Згідно з п.2.1 ст.2 ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зміна положень цього кодексу може здійснюватися виключно шляхом унесення змін до цього кодексу.

Жодних змін до зазначених положень ПК унесено не було, дія згаданих положень на 2015 рік законодавцем не зупинялась, місцеві ради не звільнялись від обов’язку при встановленні нового виду місцевого податку дотримуватися вимог пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що місцеві ради мають обов’язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюднене до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше від початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Транспортний податок був установлений законом «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, який набрав чинності 1.01.2015. Отже, лише у 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов’язку встановлення транспортного податку.

З огляду на неможливість збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом (у якому планується встановити місцевий податок) відповідно до норми пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК прийняте Хмельницькою міською радою рішення №2, яким установлено в м.Хмельницькому новий податок на майно — транспортний податок, не могло бути застосовано в 2015 році, оскільки плановим періодом для застосування цього рішення є 2016 рік.

Наявність у ПК норм, які регулюють правила справляння транспортного податку, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради, оскільки Верховна Рада згідно з пп.12.1.2 п.12.1 ст.12 ПК лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Відповідно до пп.12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов’язковими згідно з нормами цього кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Наведені положення ПК необхідно застосовувати з урахуванням норм Конституції, які є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції гарантується.

Так, за змістом ст.57 Основного Закону, кожному гарантується право знати свої права і обов’язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

При цьому ст.64 Конституції передбачено, що зазначене конституційне право громадянина не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

За таких обставин висновок попередніх судових інстанцій про правомірність покладення органом контролю на позивача обов’язку зі сплати транспортного податку за 2015 рік не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З урахуванням наведеного касаційна скарга Особи 2 підлягає задоволенню, а ухвалені у даній справі судові рішення — скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.3 ст.3 КАС (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.351 КАС (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Особи 2 підлягає задоволенню, а постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.05.2016 та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016 — скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись п.3 ч.1 ст.349, ч.1 ст.351, чч.1, 5 ст.355, стст.356, 359, пп.4 п.1 «Перехідних положень» КАС, Верховний Суд у складі колегії суддів КАС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 2 задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.05.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016 скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скасувати повідомлення-рішення від 5.06.2015 №*.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.