Після протестів кулаками не махають

Необґрунтована заборона на мирні зібрання не тягнена позбавлення мантії

Переслідування суддів, які 4 роки тому приймали рішення щодо учасників акцій протесту чи їх проведення, поступово втрачає сенс. Так, Вища рада правосуддя була змушена закрити дисциплінарне провадження стосовно судді Київського окружного адміністративного суду Андрія Балаклицького, хоча дисциплінарна палата пропонувала звільнити його з посади.

Вулиці не місце для мітингу

Ця справа знову повертає до подій лютого 2014-го. Тоді суддя КОАС обмежив право на проведення акцій протесту низці політичних партій і громадських організацій на вулицях Спаська та Покровська у м.Вишгороді.

Свою постанову А.Балаклицький мотивував тим, що ці вулиці невеликі за розмірами, а отже, непридатні для одночасного перебування на них великої кількості людей. Принаймні тієї кількості, що заявлялася організаторами. Так, проведення акцій у робочі дні перешкоджало б більшості місцевих мешканців дістатися до роботи чи навчання. Крім того, намір провести мітинг в один час і на одному місці виявили три різні організації та двоє громадян. А це, на думку судді, могло спричинити конфронтацію між ними.

Звісно, з погляду сьогодення, таке рішення навряд чи витримає прискіпливий аналіз. З другого боку, як неодноразово відзначали представники вітчизняної адміністративної юстиції, проблему для суддів становить власне відсутність законодавчого регулювання проведення мирних зібрань. На це звертали увагу і європейські експерти.

Проте у третій дисциплінарній палаті інакше подивилися на ситуацію та вирішили, що з огляду на допущені грубі порушення суддя має бути звільнений з посади. Адже процесуальні похибки, на думку ТДП ВРП, свідчать не лише про «незаконність, але й про умисність допущених ним порушень норм законодавства України та явну упередженість». Члени палати згадали про практику Європейського суду з прав людини та зауважили, що суддя «послався саме на різноманітні незручності, які завжди властиві мирним зібранням, а не на обставини, з якими закон пов’язує можливість обмеження права на їх проведення».

За загальною схемою

Втім, як звернув увагу членів Ради представник судді, постанова А.Балаклицького залишилася чинною й не була скасована. Та й строки притягнення до дисциплінарної відповідальності вже спливли.

Як нагадав член Ради Анатолій Мірошниченко, дисциплінарні органи, розглядаючи аналогічні справи, як правило, визнавали подібні заборони на проведення мирних зібрань дисциплінарними проступками, а не порушенням присяги. Натомість, на його погляд, у цьому випадку очевидне «застосування загальної схеми» щодо заборони мирних зібрань. Адже, як зазначено у висновку палати, малоімовірно, що відразу в 5 суб’єктів могло одночасно виникнути бажання провести акції протесту у тому самому місці і в той самий час.

А найбільшим порушенням є зазначення суддею в постанові про належне повідомлення учасників слухання, хоча є підтвердження того, що принаймні дві особи нічого не знали про призначене засідання.

Тож А.Мірошниченко попросив залишити рішення палати без змін та звільнити А.Балаклицького з посади, погодившись із висновком колег, що тут мало місце «грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду», як вказано у рішенні палати. Тобто суддя вчинив істотний дисциплінарний проступок, для якого передбачений 3-річний строк давності.

Неістотний проступок

Проте більшість членів Ради зійшлися на думці, що рішення ТДП ВРП має бути скасоване, а дисциплінарне провадження — закрите. Щоправда, до такого рішення додані окремі думки.

І хоча на момент підготовки статті до друку текст рішення №990/0/15-18 не оприлюднений, неважко здогадатися, що від звільнення суддю врятувала оцінка його дій як дисциплінарного проступку. А в такому випадку строк для притягнення до дисциплінарної відповідальності значно менший: 6 місяців із дня відкриття провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку. Щоправда, у цей період не зараховується час тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Тож, як і в аналогічних дисциплінарних справах, Рада застосувала ті норми закону «Про судоустрій і статус суддів, що діяли на момент вчинення проступку. Адже трирічний строк давності, встановлений ч.11 ст.109 нової редакції профільного закону (від 2.06.2016 №1402-VIII), не може братися до уваги, оскільки погіршує становище судді. А це суперечить ст.58 Конституції.

Втім, відсутність закону залишається тим дамокловим мечем над кожним суддею, якому сьогодні не пощастить розглядати схожий спір. І, напевне, з огляду на санкції, що накладалися ВРП на колег за попередні заборони, логічніше у разі повторення ситуації вимагати від органів влади таких вагомих аргументів, аби потім не ризикувати втратити посаду.