Батьківство не догма

Встановлення строку для оскарження родинних зв’язків є неправомірним

Норма законодавства Болгарії дозволяє поставити під сумнів родинні зв’язки з дитиною тільки впродовж року після її народження. Однак у Страсбурзі наголосили на індивідуальному підході до спростування батьківства.

Обмеження — в дії

Звернувшись до Європейського суду з прав людини, громадянин Болгарії заявив про неможливість урегулювати своє питання через суворі рамки національного закону.

Після розлучення чоловік дізнався, що насправді він не є біологічним батьком трирічної дитини, підтвердивши зазначене тестом ДНК. Незважаючи на це, оскаржити родинні зв’язки в суді йому не вдалося: всі 3 інстанції відповіли, що він пропустив установлений сімейним кодексом строк спростування. Обмежувальна стаття мала на меті надати потенційним батькам гарантію для оскарження юридичного факту протягом одного року після народження дитини.

Заявник спробував піти іншим шляхом — припинити виплату аліментів нерідній дитині. Знову ж таки, юстиція відмовила в цьому, пославшись на презумпцію батьківства, що не була спростована.

У кожного своє життя

Розглядаючи ситуацію з погляду поваги до приватного життя заявника, ЄСПЛ визнав, що той до певного часу просто не мав змоги оскаржити юридичний факт. Тому в цій ситуації відбулося порушення ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

По суті, громадянина позбавили правових важелів. 365 днів на спростування батьківства — це, за словами Суду, не що інше, як прагнення законодавця підтримати стабільність у соціальних відносинах. Проте, як виявилося, встановлений строк не завжди відповідає потребам.

Тому, погоджуючись із таким обмеженням, ЄСПЛ закликав країни-учасниці індивідуально розглядати кожен такий випадок та, за необхідності, не застосовувати суворих часових рамок.

Кінцевою метою заявника було поновлення права на оскарження батьківства в національному суді. Оскільки норми законодавства Болгарії передбачають таку можливість лише в тих випадках, коли Суд визнав порушення конвенції, у справі «Doktorov v. Bulgaria» очевидною є повна сатисфакція. Тож ЄСПЛ констатував, що сам факт ухвалення рішення на користь заявника є достатньою компенсацією.