Закон і Бізнес


Про фемінітиви всерйоз і жартома

Адвокатка зажадала висновків експертки, а прокурорка — допиту свідчиці


№14 (1364) 07.04—13.04.2018
Віктор РАДІОНОВ
31152

Співвідносні іменники — поширене в українській мові явище. Проте далеко не завжди чоловічий рід у найменуваннях осіб можна з легкістю перетворити на жіночий. Водночас закордонна тенденція вживання фемінітивів стала давати про себе знати й у нас. То чи так уже важливо жінкам мати окремі назви посад, навіть якщо ті звучать потішно?


Різні прояви мови

У 1990 р. Рада Європи закликала засоби мовлення широко використовувати іменники на позначення осіб жіночої статі. У 2010-му з’явилася ухвала Парламентської асамблеї. Тепер уже про боротьбу із сексистськими уявленнями.

У 1995 р. Україна вступила до РЄ, тож невдовзі відповідні віяння дісталися й нашої країни. І понеслося: «Сучасні мовні норми сприяють дискримінації жінок»; «Жінка варта того, аби мати для себе в мові окрему назву»…

Поступово це набуло ознак гри в боротьбу за рівноправність. З’явилася навіть «кандидатка філологічних наук, доцентка, радниця з питань політики гендерної рівності та антидискримінації міністерки, програмна координаторка, експертка».

«Коли чоловічі посади чи професії опановують жінки, то утворюються й слова на позначення їх: директорка, завідувачка, лікарка, організаторка. Так само дизайнерка, лідерка, прем’єрка», — заявив д.ф.н., професор Олександр Пономарів. Щоправда, згодом він визнав: «До таких слів, як «філолог», «соціолог», «біолог», жіночих відповідників поки що немає».

На щастя, закони, а також судові рішення пишуть офіційно-діловим стилем. Через вимогу послуговуватися однозначними одиницями доводиться віддавати перевагу іменникам чоловічого роду, щоб не виникало різночитань.

Як наслідок, сукупність мовних засобів наперед визначена. Зокрема, притаманні судовому провадженню слова «адвокат», «відповідач», «доповідач», «експерт», «захисник», «позивач», «представник», «прокурор», «свідок» та ін. використовують на позначення осіб як чоловічої, так і жіночої статі. Тому згадка у вироку таких учасників (чи то пак учасниць) справи, про яких ідеться в заголовку цього допису, просто неможлива. Оберегом від сумнівних і небезпристрасних новотворів якраз і виступає офіційно-діловий стиль.

Однак мова існує в різних проявах. Зосібна, часописи беруть на озброєння той чи інший різновид іншого стилю — публіцистичного. І там такі іменники жіночого роду, як «відповідачка» та «позивачка», поступово пробивають собі дорогу. Натомість утворення «свідчиця» поки що не сприймається, видається надто штучним.

А чи мають «адвокатка», «експертка», «прокурорка» право на життя на сторінках видань? Оскільки таких плодів мовотворчості ви не знайдете в жодному словнику, відповідь очевидна.

Та й суддя (хоч чоловік, хоч жінка) ніколи не дозволить собі назвати присутню на засіданні особу «адвокаткою», «експерткою» чи «прокуроркою» («обвинувачкою»), позаяк ці найменування через чудернацькість і неправосильність сприймаються як щось неповноцінне. Отже, такі дії могли би бути витлумачені як неповага чи кепкування. А то вже відхід від засад безсторонності.

Якщо сексизм — це обмеження в правах за статевою ознакою, то вживання назвиськ щодо жінок — насмішка за статевою ознакою. Час починати нову боротьбу?

На мудрування — мовознавців спростування

Про родові пари іменників знані українські науковці написали не одне дослідження. З огляду на статевий чинник цікавими для нас будуть насамперед думки жінок.

Так, д.ф.н. Євгенія Чак наголошувала: «Деякі назви професій і звання існують лише у формі чоловічого роду. Слово «рахівник» означає особу і жіночої, і чоловічої статі (рахівниця — не жінка-рахівник, а приладдя для лічби). Серед слів іншомовного походження більшість не утворює спеціальної форми для назви професії особи жіночої статі. У побутовій, неофіційній мові здебільшого вживають слово «секретарка»... Проте, якщо слово «секретар» означає не технічну посаду, а адміністративну чи виборну, — воно вживається в чоловічому роді навіть тоді, коли її займає жінка».

Подібних поглядів додержується й д.ф.н., професор Лариса Масенко: «Деякі з новотворів — паралельних форм жіночого роду до назв професій, які трапляються в пресі, навряд чи можна вважати вдалими: мийниця, садчиця цегли, здавальниця».

Об’єднаний список назв тільки чоловічого роду від фахівців у галузі філології дуже значний. Обмежимося такими: агент, адвокат, академік, бухгалтер, доктор наук, доцент, економіст, інспектор, кандидат наук, лауреат, посол, прокурор, юрист...

З приводу ж горе-новотвору «прем’єрка», то, погодьтеся, звучить він явно насмішкувато-презирливо стосовно особи, котру так величали. Ще одне породження мук творчості — «міністерка». На нього немов накладено печать упослідженості. Спрощене аж до низькопробності.

Мовлення та словотвір

Про чоловіків можна сміливо сказати: вони спокійно ставляться до того, що використовувані й стосовно них іменники «зірка», «людина», «особа», «особистість», «персона», «постать» — жіночого роду.

Нікого не турбує, що звертання до судді-чоловіка на засіданні — «Ваша честь». Не бентежить і те, що на суді доводиться бути стороною у справі.

Окрема розмова — дипломи. Якщо «спеціалістка» як освітньо-кваліфікаційний рівень ще якось може прижитися, то «бакалавриня», «магістерка» чи «фахівчиня» — навряд.

Як бачимо, утворення на -ин(я) — немилозвучні. А їх уже наплодили чимало: філологиня, фiолософиня, фотографиня...

Наведені приклади словотвору — не ті, на які слід рівнятися. Люди, виховані на добірних взірцях української мови, ніколи на цю нісенітницю не пристануть.

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Чи хотіли б ви стати партнеркою, радницею, керівницею практики?

Олена ТАТАРОВА,
юрист Правової корпорації «Татаров, Фаринник, Головко»

— Можна сказати, що впровадження фемінітивів до публіцистичних матеріалів нині вже відбувається. Думки суспільства із цього приводу розділилися. Безперечно, для слухового сприйняття (особливо російськомовним населенням України) такі терміни, як «юристка», «адвокатка», «судово-медична експертка» та ще й «прокурорка», не звичні. На це потрібен час. Суспільство звикне.

Оскільки тривалий час доступ у світ чоловічих професій жінкам був закритий, статус поодиноких представниць цих професій позначався «чоловічим» терміном. Тепер доступ до професій жінок не є обмеженим, відповідно, настав час упроваджувати фемінітиви як підтвердження гендерної рівності.

Вважаю, актуальність цього питання зумовлена наслідуванням останніх європейських віянь і модних тенденцій. Безперечно, багато корисного можна запозичити в Європи, проте це слід робити без фанатизму. Деякі європейські тенденції таки не прийнятні для нашого суспільства. Занадто завзяте акцентування на гендерній рівності призводить до надмірного заглиблення в питання статі. І якщо ці роздуми не мають значного впливу на вже сформовану особу, то на молоде покоління можуть справити негативний вплив.