Закон і Бізнес


Не обтяжуйте ВККС пошуками!


№13 (1363) 31.03—06.04.2018
30804

Для підтвердження практичного досвіду потрібно надати копії або процесуальних документів, або звернень адвоката до суду з відміткою про їх реєстрацію. Такий висновок зробив ВС в рішенні №800/653/16, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Рішення

24 січня 2013 року                        м.Київ                                №5-26кс12

6 лютого 2018 року                         м.Київ                                №800/653/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого — СМОКОВИЧА М.І.,
суддів: БЕВЗЕНКА В.М., БІЛОУСА О.В., ШАРАПИ В.М., СТРЕЛЕЦЬ Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Особи 3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів про визнання протиправним і скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

у грудні 2016 року Особа 3 звернувся до Вищого адміністративного суду з позовом до ВККС про визнання протиправним і скасування рішення від 5.12.2016 №22/вс-16 про відмову в допуску Особи 3 до участі в конкурсі на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Позовні вимоги Особа 3 обґрунтовує тим, що підхід ВККС до вирішення питання щодо його допуску до участі в конкурсі на посаду судді ВС ґрунтується на хибному тлумаченні й застосуванні положень пп.4 п.«а» п.15 Умов проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі ВС, затверджених рішенням ВККС від 7.11.2016 №145/зп-16. На думку позивача, визначений у пп.«а» п.15 умов перелік документів не є імперативним, а досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше 10 років може підтверджуватися також іншими документами, оскільки основною метою надання кандидатами на посаду судді ВС документів є доведення адвокатами їх відповідності вимогам, установленим п.3 ч.1 ст.38 закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII. Тож, як стверджує позивач, судові рішення не є безальтернативними (винятковими) доказами наявності в адвоката досвіду роботи, а їх відсутність за наявності інших документів (зокрема довіреностей, договорів доручення, ордерів) не може розцінюватися як невиконання вимог щодо підтвердження адвокатом свого досвіду професійної діяльності, у тому числі щодо представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення. Також позивач додав, що здійснене відповідачем трактування положень законодавства є ще й дискримінаційним стосовно професії адвоката, позаяк ставить до представників цієї професії більш складні вимоги щодо підтвердження досвіду практичної роботи порівняно з представниками інших професій (суддів, науковців), які можуть брати участь у конкурсі до ВС. З огляду на зазначені мотиви позивач просить скасувати рішення як протиправне.

У зв’язку з початком роботи ВС зазначену справу передано до КАС, який ухвалою від 5.01.2018 призначив її до розгляду в судовому засіданні за участю сторін за правилами спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових обґрунтуваннях до цього позову, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву від 23.01.2017. Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач зазначив, що довіреність, ордер чи договір, якими адвокат підтверджує свої повноваження як представника в судовому процесі, не є достатнім свідченням того, що такий адвокат дійсно реалізував надані йому представницькі функції. Тож без судових рішень, постановлених за участю позивача, чи інших документів процесуального характеру, адресованих суду (з відповідними відмітками про їх подання/отримання), названі вище документи як підстава для представництва не можуть доводити наявність в адвоката досвіду практичної роботи як кваліфікаційної вимоги до кандидатів на посаду судді з-поміж представників цієї професії. З посиланням на пп.3 п.4.1 Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням ВККС від 2.11.2016 №141/зп-16, відповідач зазначив, що наданий позивачем перелік судових рішень (у формі таблиці) без їхніх копій та без посилання на відповідну сторінку в Єдиному державному реєстрі судових рішень не дає змоги безпосереднього доступу до конкретного документа, якщо не вчиняти для цього додаткових пошукових дій. Водночас при вирішенні питання щодо допуску кандидата до участі в конкурсі комісія не повинна з’ясовувати вірогідність наданої їй інформації чи перевіряти повідомлені кандидатом відомості шляхом звернення із запитами, листами тощо до інших органів, як і займатися пошуком потрібних відомостей за допомогою довідкових систем, реєстрів, держателями яких є державні органи чи органи місцевого самоврядування. Подані кандидатом документи мали б давати комісії вичерпну інформацію про досвід професійної діяльності адвоката, однак позивач цієї вимоги не виконав, у зв’язку із чим і було прийнято оскаржене рішення.

У судовому засіданні представник відповідача таку позицію підтримала з мотивів, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, просила відмовити в задоволенні позову повністю.

Суд заслухав пояснення позивача та представника відповідача, дослідив надані ними докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень і з’ясував таке.

Рішенням від 7.11.2016 №145/зп-16 комісія оголосила конкурс на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі ВС, а також затвердила згадані вище умови.

Крім того, на виконання вимог ч.2 ст.79 закону №1402-VIII комісія рішенням від 2.11.2016 №141/зп-16 затвердила Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді.

21.11.2016 Особа 3 подав до ВККС заяву про проведення кваліфікаційного оцінювання для участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді КГС у складі ВС за спеціальною процедурою призначення. У цій же заяві позивач зазначив, що кваліфікаційне оцінювання він має намір проходити як особа, яка відповідає вимогам п.3 ч.1 ст.38 закону №1402-VIII, тобто має досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше 10 років.

До заяви Особа 3, крім іншого, додав: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 25.03.94, копію витягу з реєстру адвокатів, перелік судових справ за його участю як представника учасника судового процесу за останні 10 років (2007—2016 роки, 178 судових справ), копії ордерів адвоката (40 ордерів), копії довіреностей від юридичних осіб на представництво їхніх інтересів у судових органах (140 довіреностей), а також кілька копій процесуальних документів, поданих до судів різної юрисдикції та різних інстанцій у кількості 6 примірників (позовні заяви, касаційна скарга, заперечення, заява про перегляд судових рішень), а також заяву, яку він підготував для звернення до Європейського суду з прав людини.

За наслідками розгляду заяви Особи 3 та доданих до неї документів ВККС прийняла оскаржене рішення, в якому зазначено про таке.

Особа 3 надав комісії витяг з Єдиного реєстру адвокатів, сформований 14.05.2013, що більш ніж на 3 роки передує даті його звернення до комісії (21.11.2016). Відтак інформація щодо адвокатської діяльності кандидата потребує уточнення на предмет її актуальності. За змістом рішення, зазначена обставина свідчить про недотримання позивачем вимог п.4.2 положення.

Що стосується переліку судових рішень у формі таблиці, який позивач надав на підтвердження наявності в нього досвіду професійної адвокатської діяльності щодо здійснення представництва в суді за 2007—2016 роки, то комісія з посиланням на п.4.2 положення ствердила, що за відсутності копій цих рішень наданий позивачем перелік не є достатнім і належним підтвердженням участі позивача як представника в перелічених ним справах.

Поряд з тим комісія критично оцінила й зміст наявної в цьому переліку судових справ (у формі таблиці) інформації. Зокрема, відповідач звернув увагу на те, що позивач вказав рік розгляду справи, зміст позовних вимог, найменування сторін і свого довірителя, суд, який розглянув справу, а також результат розгляду, однак не зазначив дати постановлення судових рішень. З посиланням на п.4.1 положення комісія зазначила, що підтвердження досвіду професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення для допуску до кваліфікаційного оцінювання має бути безпосереднім, тобто прямо вбачатися з наданих матеріалів або відсилати до інших джерел інформації, зокрема ЄДРСР, виключно в спосіб, що однозначно й безальтернативно надає доступ до конкретного документа, не вимагаючи при цьому здійснення додаткових операцій щодо пошуку відповідних відомостей. Останнє могло бути реалізовано шляхом подання переліку судових рішень в електронній формі, що містить дійсні електронні адреси електронних ресурсів постійних сторінок цих рішень в ЄДРСР. Як зазначено в рішенні, участь кандидата в судовому процесі має прямо вбачатися з текстів судових рішень, в яких має бути зазначено його ім’я в повній або скороченій формі (прізвище, ініціали), водночас повноваження на представництво повинне підтверджуватися належним документом, який теж слід надати комісії. Сказано в рішенні й про те, що за наслідками вибіркової перевірки відомостей за допомогою ЄДРСР з’ясувалося, що в рішеннях, ухвалах, постановах у справах №№5011-64/13950-2012, 5011-13/16977-2012, 5011-14/16808-2012, які зазначені в переліку кандидата, відсутні відомості про його участь у відповідних процесах, а представниками названих ним сторін зазначено інших осіб.

З огляду на наведені вище мотиви комісія дійшла висновку про те, що Особа 3 безпосередньо не підтвердив досвіду своєї професійної діяльності як адвоката, що й стало підставою для відмови йому в допуску до участі в конкурсі на посаду судді КГС у складі ВС.

При прийнятті рішення суд бере до уваги таке.

Згідно з положеннями ч.2 ст.19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч.1 ст.79 закону №1402-VIII конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього закону та положення про проведення конкурсу. За ч.2 цієї статті, положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затверджується ВККС.

За ч.1 ст.81 закону №1402-VIII, спеціальною процедурою призначення на посаду судді вищого спеціалізованого суду або ВС для цілей цього закону вважається процедура призначення на посаду судді відповідного суду осіб, які відповідають одній з вимог, визначених у чч.1 чи 2 ст.33, ч.1 ст.38 цього закону відповідно.

Згідно із ч.2 ст.81 закону №1402-VIII на посаду судді ВС за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у ВС, а також відповідає одній з вимог, визначених у ч.1 ст.38 цього закону.

Відповідно до ч.1 ст.38 закону №1402-VIII суддею ВС може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у ВС, а також відповідає одній з таких вимог: 1) має стаж роботи на посаді судді не менше ніж 10 років; 2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше 10 років; 3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше 10 років; 4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пп.1—3 цієї частини, щонайменше 10 років.

За п.4.1 положення, на підставі поданих кандидатом документів член комісії — доповідач здійснює перевірку: 1) відповідності осіб, які звернулися для участі в конкурсі, вимогам до кандидатів на посаду судді, встановленим Конституцією та законом; 2) дотримання кандидатом установлених умовами конкурсу строку та процедури звернення для участі в конкурсі; 3) поданих документів на відповідність переліку та вимогам до їх оформлення.

Відповідно до п.4.2 положення, досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, витягом з реєстру адвокатів та документами: 1) договором, ордером або іншим документом, що посвідчували повноваження адвоката щодо надання правової допомоги під час здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення; 2) декларацією про доходи від професійної діяльності для самозайнятої особи або фізичної особи — підприємця; 3) довідками з місця роботи, про заробітну плату, трудовою книжкою — для осіб, що здійснюють адвокатську діяльність у складі юридичної особи чи адвокатського об’єднання; 4) копіями судових рішень та іншими процесуальними документами; 5) іншими документами, поданими відповідно до умов проведення конкурсу.

Досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, який провадив таку діяльність до набрання чинності законом «Про адвокатуру» від 19.12.92 №2887-XII, підтверджується засвідченою належним чином копією рішення про прийом у члени колегії адвокатів.

За змістом п.6 умов, для участі в конкурсі кандидат на посаду судді в дату та час, визначені в процесі повідомлення, особисто подає такі документи: <…> 15) документи, які підтверджують дотримання однієї з вимог, визначених ч.1 ст.38 закону: а) для підтвердження досвіду професійної діяльності адвоката щодо представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення — копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, витяг з реєстру адвокатів та такі документи: 1) копії договорів, ордерів або інших документів, які посвідчували повноваження адвоката щодо надання правової допомоги під час здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення; 2) копії декларацій про доходи від професійної діяльності — для самозайнятої особи або ФОП; 3) довідки з місця роботи та про заробітну плату, копію трудової книжки — для осіб, що здійснюють адвокатську діяльність у складі юридичної особи чи адвокатського об’єднання; 4) копії судових рішень та інших процесуальних документів, які підтверджують досвід професійної діяльності адвоката щодо представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення.

Кандидат може подати інші документи, що підтверджують досвід професійної діяльності адвоката щодо представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення.

Суд установив, що підставою для прийняття оскарженого рішення було те, що позивач, звертаючись із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді КГС у складі ВС, не надав комісії копій судових рішень, якими він підтверджує свій 10-річний досвід професійної діяльності як адвоката щодо представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення.

Аналізуючи зміст наведених вище як законодавчих норм, так і нормативних актів ВККС, прийнятих на їх виконання, суд дійшов висновку, що особа, яка вважає, що відповідає вимогам до кандидата на посаду судді ВС, і виявила намір взяти участь у конкурсі на зайняття вакантних посад в цьому суді, зобов’язана надати комісії, з-поміж іншого, такий пакет документів, який би містив достовірну й вичерпну інформацію про досвід (стаж) своєї професійної діяльності, на основі якого комісія при проведенні перевірки відповідно до п.4.1 положення змогла б упевнитися в тому, що кандидат дійсно відповідає вимогам, установленим ч.1 ст.38 закону №1402-VIII, без необхідності додаткового з’ясування (підтвердження, співставлення) наданої інформації чи пошуку нової.

З огляду на зміст інформації, зазначеної в переліку судових справ (у формі таблиці), в яких позивач, як він стверджує, брав участь саме як представник одного з учасників судового процесу, обґрунтованими, на думку суду, є твердження відповідача про те, що без документального підтвердження таких відомостей судовими рішеннями (в яких було б зазначено ім’я позивача як представника), постановленими в цих справах, немає достатніх підстав для того, щоб погодитися з позивачем стосовно наявності в нього 10-річного адвокатського досвіду щодо представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення.

Водночас, як висновується з рішення, допустимим, на погляд комісії, варіантом надання судових рішень було не лише оформлення їх копій на паперовому носії, а й надання переліку в електронній формі, що містив би дійсні електронні адреси електронних ресурсів — постійних сторінок таких рішень в ЄДРСР. Такий формат був би прийнятним, позаяк надав би комісії можливість без додаткових зусиль знайти потрібне судове рішення безпосередньо в ЄДРСР (шляхом активації посилання на відповідну сторінку) й пересвідчитися в тому, що адвокат дійсно брав участь у судовому процесі як представник. Натомість наданий позивачем перелік судових справ передбачає, що комісія, аби перевірити повідомлену інформацію, повинна самостійно вводити/заповнювати пошукові дані в ЄДРСР для того, щоб знайти потрібне судове рішення. Судячи зі змісту рішення, відповідач вибірково це й зробив, унаслідок чого виявив суперечливу інформацію стосовно участі позивача як представника в деяких указаних ним справах, що поряд з наведеним вище ставить під сумнів вірогідність усього переліку справ.

Що стосується аргументів позивача про можливість підтвердження досвіду практичної діяльності адвоката іншими документами, як-от: ордерами, довіреностями — які також було додано до заяви від 21.11.2016, то такі доводи, на думку суду, є непереконливими.

Умовою допуску до конкурсу на посаду судді ВС кандидата, який вирішив узяти в ньому участь як адвокат, є наявність у тому числі досвіду щодо представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення. Документи, на які посилається позивач, підтверджують те, що він як адвокат мав право на представництво інтересів у суді, однак не доводять того факту, що позивач його реалізував на підставі цих документів. Тому тут суд теж погоджується з позицією відповідача про те, що для підтвердження практичного досвіду щодо представництва в суді потрібно надати або копії процесуальних документів суду (як-от: судові рішення, протоколи судових засідань, розписки про отримання повістки), або копії звернень адвоката до суду (у формі позовної заяви, апеляційної/касаційної скарги, клопотання тощо), на яких була б відмітка про їх реєстрацію в суді. Тобто надати слід було такі документи, з яких однозначно й безпосередньо висновується, що в адвоката, безсумнівно, є практичний 10-річний досвід представництва в суді (захисту від кримінального обвинувачення). З огляду на перелік зі 178 справ (без посилання на сторінки в ЄДРСР), а також довіреності та ордери як свідчення того, що адвокату було надано право на представництво інтересів у суді (наданих окремо, без вказівки, на представництво в якій конкретно судовій справі ці документи було видано, що, відповідно, ставило перед комісією завдання самостійно перевіряти ці відомості), суд дійшов висновку про те, що рішення ВККС за наслідками розгляду питання про допуск Особи 3 є обґрунтованим.

Щодо доводів Особи 3 про дискримінаційний підхід відповідача при вирішенні питання про його допуск до участі в конкурсі слід зазначити, що вимоги до кандидата на посаду судді ВС встановлено законом №1402-VIII і завданням ВККС є перевірити відповідність кандидата цим вимогам. Професія адвоката, як і будь-яка інша, має притаманні їй особливості роботи. Цим і зумовлені складнощі в зборі інформації, потрібної для участі в конкурсі на посаду судді ВС. Те, що законодавець висунув такі вимоги до представників адвокатської професії, які мають намір брати участь у конкурсі, і позивачеві було складно зібрати необхідні документи за такий тривалий період часу (10 років), не є підставою для висновку саме про дискримінаційне ставлення до адвокатів порівняно із суддями й науковцями та, відповідно, про дискримінаційний підхід відповідача при прийнятті оскарженого рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених ст.78 цього кодексу. За ч.2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За ч.1 ст.2 КАС, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У ч.2 ст.2 КАС визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб’єкта владних повноважень у справах про їх оскарження.

З огляду на встановлені в цій справі обставини та правове регулювання спірних правовідносин суд дійшов висновку про те, що Особа 3 не підтвердив свого досвіду професійної діяльності як адвоката, як того вимагають закон №1402-VIII, умови й положення, тому оскаржене рішення відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС, зокрема, його прийнято на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією та законами, обґрунтовано, пропорційно та з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

За правилами ст.139 КАС, понесені позивачем витрати у вигляді судового збору, сплаченого за подання цього позову, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись стст.241—246, 255, 262, 266, 295 КАС, ВС у складі колегії суддів КАС

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення ВС набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення ВС у складі колегії суддів КАС може бути подана до Великої палати ВС протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.