Закон і Бізнес


Популізм породжує помилки

Абсолютна більшість заяв про необхідність унесення термінових змін до КПК є не лише необґрунто-ваними, а й шкідливими


№13 (1363) 31.03—06.04.2018
Олександр КОРНАГА, партнер Garo & Partners Law Firm
7746
7746

Останнім часом спостерігається зацікавленість законодавця нормами Кримінального процесуального кодексу. Законопроекти розробляються з урахуванням політичної доцільності у взаємозв’язку із запланованими на наступний рік виборчими процесами. Як наслідок, запропоновані зміни є взаємовиключними та популістськими.


Судовий контроль для підозр

На час написання цієї статті вже відхилені законопроекти №№7547 та 7547-1, що мали на меті розширення процесуальних прав суб’єктів кримінального переслідування та їх обмеження відповідно.

20 березня Верховна Рада підтримала законопроект, що змінив підсудність розгляду клопотань для суб’єктів досудового розслідування, залишивши без відповідей всі інші гострі питання правоохоронців і правозахисників. Указана зміна була абсолютно справедливою та фактично єдиною, що дійсно перешкоджала ефективному розслідуванню кримінальних правопорушень.

Найбільш актуальним питанням була та є норма, яка давала би право оскарження повідомлення про підозру безпосередньо з моменту її вручення. Це пов’язано з тим, що в п.10 ч.1 ст.303 КПК говориться про право на оскарження під час досудового провадження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора. Насамперед це стосується повідомлення про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру в учиненні кримінального проступку або двох місяців, якщо йдеться про злочин, але не пізніше закриття прокурором провадження або звернення до суду з обвинувальним актом. Таким правом наділені підозрюваний, його захисник чи законний представник.

Наведена конструкція є досить суперечливою, бо вимагає від сторони захисту вичікувати місяць або два для реалізації цього права. Водночас у разі визнання судом такого повідомлення незаконним виявиться, що слідчий та процесуальний керівник даремно витрачали свій час і могли приділити його іншим, перспективнішим провадженням.

Убачається, що право особи на оскарження повідомлення про підозру з моменту її вручення має бути закріплене як невід’ємне право кожної особи. Адже така норма прямо кореспондуватиме зі ст.62 Конституції.

Більше того, обмеження права на оскарження повідомлення про підозру порушує низку немайнових та майнових прав підозрюваного. Бо в більшості випадків факт вручення підозри слугує чи не єдиним підґрунтям для розкриття такої інформації в ЗМІ, відсторонення від займаної посади та обрання запобіжного заходу. Таким чином, відбувається замах на честь, гідність і ділову репутацію особи з одночасним позбавленням можливості заробляти кошти для оплати правової допомоги, забезпечення себе та членів своєї сім’ї.

Саме для збереження законного балансу між особистими правами підозрюваного й інтересами суспільства і має бути встановлено та забезпечено дієвий судовий контроль з моменту вручення повідомлення про підозру.

Ефективність розслідування

Що стосується тверджень окремих суб’єктів законодавчої ініціативи про те, що чинний КПК унеможливлює ефективне розслідування, то такі побоювання є надуманими. Насправді неефективне розслідування злочинів зумовлене зовсім не нормами законодавства, а відсутністю знань правоохоронних органів для розкриття кримінальних правопорушень, корупційною складовою та непродуктивним розподілом часу.

Фактично єдиною нагальною зміною є вирішення питання щодо збільшення строків досудового слідства у випадку непред’явлення особі повідомлення про підозру. Зокрема, виникає ситуація, коли процесуальна норма, викладена в ч.1 ст.219 КПК, не тільки суперечить, а й повністю нівелює норму ст.49 («Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності») Кримінального кодексу.

Таким чином, абсолютна більшість заяв про необхідність унесення термінових змін до КПК є не лише необґрунтованою, але й шкідливою. Саме постійний поспіх та популізм законодавців і призводить до виникнення суперечностей та помилок у кодифікованих актах.

Крім того, всі необхідні зміни мають спочатку обговорюватись із суб’єктами, які застосовуватимуть норми закону на практиці. І це повинні бути не тільки правоохоронні органи, а й Національна асоціація адвокатів України та правозахисні організації, роль яких у законотворенні останнім часом повністю нівелюється.