Закон і Бізнес


Знав таємницю — сиди вдома


№13 (1363) 31.03—06.04.2018
5264

Чи допустима заборона на виїзд за кордон для колишніх військовослужбовців, котрі мали допуск до державних секретів? Здавалося б, погоджуючись на таку роботу, людина повинна розуміти, з якими обмеженнями може зіткнутися в майбутньому. Проте в Європі — інша думка.


Справа «Беркович та інші протії Росії» стосувалася колишніх військовослужбовців, яким було заборонено виїжджати за кордон на тій підставі, що раніше вони мали доступ до державної таємниці. Після звільнення в запас влада відмовилася видати (повернути) їм закордонні паспорти. Людям роз’яснили, що їхнє право покинути країну обмежене на найближчі 5 років.

Усі 8 заявників оскаржили таку відмову в суді, але безуспішно. Тому вони звернулись у Страсбург, спираючись на ст.2 («Свобода пересування») Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Серед іншого, вони відзначали, що під час проходження служби могли відвідувати інші країни як по роботі, так і в особистих цілях.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 27.03.2018 наголошується, що, хоча «права військовослужбовців у певних обставинах можуть бути обмежені більшою мірою, ніж це було б допустимо у випадку із цивільними особами, таке обмеження в усіх випадках повинне бути здатним забезпечити захисну функцію». Навіть той факт, що під час служби заявники отримували підвищений оклад за роботу із секретними документами, на думку Суду, не може вважатися компенсацією за подальшу неможливість покинути Росію. Адже після звільнення такі виплати припинилися.

Нарешті, ЄСПЛ підкреслив, що із 47 держав — членів Ради Європи РФ дотепер залишалася єдиною, де особам, котрим відома держтаємниця, заборонено виїжджати за кордон в особистих цілях. Оскільки заборона на поїздки не має підтримки серед членів РЄ, держава-відповідач зобов’язана надати особливо переконливе обґрунтування своєї позиції. А таких підстав Суд не побачив.

Відповідно, заявникам повинні компенсувати моральні збитки в розмірі від €3500 до €5000 і судові витрати, які, наприклад, для одного зі скаржників заявника сягнули €5000.