Стурбованість в умовах реформи

Делегати з’їзду висловили свою позицію щодо процедури реорганізації судів, виплати винагороди та інших наболілих питань.На ХV з’їзді суддів України в рішенні від 7 березня 2018 року текст якого друкує «Закон і Бізнес».

ХV з’їзд суддів України

Рішення

7 березня 2018 року                         м.Київ

Про стан здійснення правосуддя в умовах судової реформи у 2017 році

Заслухавши звіт голови Ради суддів В.Сімоненко про виконання завдань органів суддівського самоврядування щодо забезпечення незалежності судів і суддів, стан організаційного та фінансового забезпечення діяльності судів у 2017 році, інформацію голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів С.Козьякова про діяльність ВККС, інформацію голови Державної судової адміністрації З.Холоднюка про діяльність ДСАУ, виступи делегатів та запрошених осіб, відповідно до стст.129, 132 закону «Про судоустрій і статус суддів» черговий XV з’їзд суддів України

ВИРІШИВ:

1. Звіт РСУ про виконання завдань органів суддівського самоврядування щодо забезпечення незалежності судів і суддів, стан організаційного та фінансового забезпечення діяльності судів у 2017 році взяти до відома.

2. Інформацію голови ВККС С.Козьякова про діяльність комісії суддів узяти до відома.

3. Інформацію голови ДСАУ З.Холоднюка про діяльність адміністрації взяти до відома.

4. Визнати, що потребує посилення стан незалежності судів і суддів:

Щодо охорони судів, життя, здоров’я та майна суддів та їхніх сімей:

4.1. Звернутися до Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів із пропозиціями:

— невідкладно розробити і прийняти спеціальний закон «Про службу судової охорони», який регулюватиме правовий статус вказаного суб’єкта, як правоохоронного органу з наділенням його повноваженнями, достатніми та необхідними для негайного реагування і припинення проявів неповаги до суду, тиску на суддів, втручання у здійснення правосуддя;

— розробити та внести на розгляд законопроект щодо змін до абз.1 ч.1 ст.2 закону «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» про доповнення переліку правоохоронних органів, що здійснюють державний захист працівників суду, Службою судової охорони і підтримання громадського порядку в судах;

— розробити законопроект змін до Кримінального кодексу та Кодексу про адміністративні правопорушення щодо підвищення захисту органів судової влади від протиправних посягань.

4.2. Доручити ДСАУ невідкладно забезпечити роботу Служби судової охорони і підтримання громадського порядку в судах.

4.3. Звернутися до Кабінету Міністрів, Міністерства внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, щодо необхідності розробки, прийняття і затвердження типового порядку ведення державної статистики випадків посягань на життя, здоров’я та майно суддів, обмеження їх особистої свободи.

Щодо врегулювання штатної чисельності суддів та навантаження:

4.4. Доручити ДСАУ при визначенні граничної чисельності суддів у новоутворених окружних судах врахувати норми чинної редакції процесуальних кодексів.

4.5. Звернути увагу ДСАУ, Вищої ради правосуддя на неприпустимість зменшення фактичної кількості суддів, що працюють у судах, які ліквідуються/реорганізуються, на матеріально-технічній базі яких створено окружні суди.

4.6. Звернутись до ВРП, ДСАУ із пропозицією переглянути та затвердити методологічні підходи до визначення нормативів тривалості розгляду судових справ (з урахуванням інстанційності, спеціалізації суду та судді), у зв’язку із необхідністю визначення оптимальної кількості суддів у новоутворених судах внаслідок проведення оптимізації (реорганізації/ліквідації) судів, а також набранням чинності новим процесуальним законодавством.

4.7. Звернутись до ВРП, ДСАУ із пропозицією розробити та затвердити Порядок підготовки, розгляду та погодження матеріалів щодо визначення кількості суддів у судах України.

4.8. Запропонувати ВРП враховувати при вирішенні питання про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності показники фактичного судового навантаження порівняно із модельним судовим навантаженням.

Щодо реорганізації та ліквідації судів України:

4.9. Звернутися до ВРП, ВККС, ДСАУ у співпраці із Радою суддів із пропозиціями:

4.9.1. Під час реорганізації, ліквідації судів та утворення нових судів неухильно дотримуватися міжнародних та європейських стандартів і практик щодо забезпечення принципу незмінюваності суддів, рівності суддів у їх професійних правах, доступу до правосуддя та безперервності розгляду судових справ, правової визначеності і недопустимості підміни принципу переведення суддів за його згодою будь-якими винятками;

4.9.2. Розробити та затвердити Порядок переведення судді за його згодою до іншого суду того самого або нижчого рівня у випадку реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді;

4.9.3. Публічно і відкрито обговорювати плани уповноважених органів щодо реорганізації, ліквідації судів та утворення нових судів;

4.9.4. Розробити зміни до законодавчих актів, що стосуються забезпечення гарантій незалежності суддів під час реорганізації/ліквідації судів і утворення нових судів, та звернутися до суб’єктів законодавчої ініціативи — Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів.

Щодо матеріального забезпечення суддів:

4.10. Погодитися з позицією РСУ, викладеною у рішенні від 12.01.2018 №4, щодо необхідності скасування пп.22—23, 25 розд.ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII або іншого усунення дискримінації у виплаті суддівської винагороди.

Запропонувати ВРП та ВС підтримати відповідний законопроект про надання висновків щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов’язаних із функціонуванням системи судоустрою.

4.11. Підтримати пропозиції окремих судів щодо внесення подання Верховним Судом до Конституційного Суду про визнання неконституційними положень п.3 «Прикінцевих та перехідних положень» закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6.12.2016 №1774-VIII в частині застосування їх до суддів.

4.12. Затвердити проект звернення до представництв міжнародних організацій в Україні про надання висновку щодо виконання міжнародно-правових зобов’язань в частині відповідності рівня винагороди суддів їх статусу як осіб, що займають особливо відповідальне становище. Раді суддів надіслати це звернення визначеним міжнародним організаціям та у разі необхідності уповноважити членів РСУ довести відповідну позицію.

4.13. Звернутись до Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів із пропозицією внести законопроект про доповнення ч.2 ст.135 закону «Про судоустрій і статус суддів» п.5, яким встановити доплату до посадового окладу за понаднормове (вище модельного) навантаження на суддю.

4.14. Доручити ВРП, РСУ вжити заходів щодо усунення дискримінації суддів у відставці у частині виплати та перерахунку довічного грошового утримання.

4.15. Доручити РСУ, ДСАУ, ВРП у межах повноважень кожного:

— розробити, прийняти та запровадити у найкоротші строки, але до утворення окружних місцевих судів, Порядок відшкодування витрат суддям, а також працівникам апарату судів, пов’язаних із переміщенням у службових потребах, в якому передбачити, окрім іншого, відшкодування таких витрат у разі використання особистого автомобільного транспорту;

— розробити та внести зміни до постанови КМ «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 2.02.2011 №98, зокрема в частині врегулювання механізму відшкодування витрат на відрядження/переміщення суддів, а також працівників апаратів судів, у службових потребах із використанням особистого автомобільного транспорту.

Щодо комунікаційної діяльності:

4.16. Визнати за необхідне формування єдиної комунікаційної політики органів суддівського врядування, самоврядування та судів.

4.17. Розвивати внутрішню комунікацію у судовій владі.

4.18. Продовжувати політику відкритості судів шляхом налагодження прямих зв’язків між судами і громадськістю.

4.19. Звернутися до ВРП щодо необхідності: підвищення ефективності співпраці прес-центру судової влади України з журналістами загальнонаціональних та регіональних радіо-, телеканалів; оперативного реагування на неправдиву, недостовірну інформацію про діяльність судів та суддів (за необхідності — із залученням суддів-спікерів).

5. Копію цього рішення направити всім суб’єктам, до повноважень яких належать порушені у вказаному рішенні питання.

6. Раді суддів організувати виконання рішення з’їзду суддів, забезпечити щоквартальне доведення до суддів результатів вжитих заходів щодо його виконання.

Головуючий                      Б.Моніч

Секретар                             О.Журавська

Звернення

до представництв міжнародних організацій та структур в Україні

про надання публічного висновку щодо стану виконання міжнародно-правових зобов’язань у сфері запобігання і протидії корупції в частині відповідності рівня винагороди суддів їх статусу як осіб, що займають особливо відповідальне становище

27 червня 2014 року Україною та Європейським Союзом було підписано угоду про асоціацію. В рамках співробітництва у сфері юстиції, свободи та безпеки сторони надавали особливого значення утвердженню верховенства права та укріпленню інституцій усіх рівнів у сфері управління загалом та правоохоронних і судових органів зокрема. Співробітництво буде спрямоване, зокрема, на зміцнення судової влади, підвищення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості та боротьбу з корупцією.

Сторони визнали важливість адаптації чинного законодавства України до законодавства ЄС. Україна має забезпечувати, щоб чинні закони та майбутнє законодавство поступово досягли сумісності з acquis (доробок спільноти) ЄС.

30 вересня 2016 року набрали чинності закон «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та закон «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII.

Частина 1 ст.135 закону №1402-VIII, кореспондуючись зі ст.130 Конституції, також передбачає, що суддівська винагорода регулюється цим законом та не може визначатись іншими нормативно-правовими актами.

Основні принципи незалежності судових органів, схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй 29 листопада та 13 грудня 1985 року, передбачають, зокрема, що незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов’язані поважати незалежність судових органів і дотримуватися її. На кожну державу — члена ООН покладається зобов’язання виділяти відповідні кошти, які давали б змогу судовим органам належним чином виконувати свої функції. Термін повноважень суддів, їх незалежність, відповідна винагорода повинні належним чином гарантуватися законом (пп.1, 7, 11).

Згідно з п.6.1 Європейської хартії про статус суддів (Рада Європи, 1998 рік) рівень винагороди, що виплачується суддям за виконання їхніх професійних обов’язків, повинен бути таким, щоб вони відчували себе захищеними від тиску при прийнятті рішення і в роботі загалом, щоб не було впливу на їхню незалежність та неупередженість.

Оплата праці суддів повинна відповідати їхній професії та посадовим обов’язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від принад, через які можна впливати на їхні рішення. Мають бути гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантування виплат у зв’язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці. Для захисту оплати праці суддів від зменшення слід прийняти спеціальні законодавчі положення.

Потрібно уникати впровадження систем, в яких основна оплата праці суддів залежить від їхніх досягнень, оскільки в такому випадку можуть виникнути перешкоди для незалежності суддів (пп.54, 55 додатку до Рекомендації CM/Rec (2010)12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів).

«Винагорода суддів повинна гарантуватися законом» та «відповідати гідності їхньої професії та тягареві відповідальності, яка на них покладається». європейська хартія містить важливе прагматичне та реалістичне визнання ролі адекватної винагороди суддів у захисті «від тиску з метою впливу на прийняття рішень та в широкому сенсі на їхню поведінку…». КРЄС повністю схвалює це положення європейської хартії. КРЄС відзначила, що дуже важливо (особливо для нових демократій) передбачити конкретні нормативно-правові положення, які гарантували б захист від зменшення розміру суддівських окладів, а також упровадити положення, які б де-факто передбачали підвищення суддівських окладів відповідно до зростання вартості життя (пп.61, 62 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів).

Рівень оплати праці повинен встановлюватися у світлі соціальної ситуації в країні та бути порівнюваним із рівнем окладу для вищих державних посад. Оплата праці має ґрунтуватися на загальних стандартах та визначатися за об’єктивними та прозорими критеріями, а не на основі оцінки ефективності роботи кожного конкретного судді (п.45 доповіді Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії) щодо незалежності судової системи, ч.І: незалежність суду, (Венеція, 12—13.03.2010)).

Відповідно до п.5 ст.48 закону «Про судоустрій і статус суддів» незалежність судді забезпечується, зокрема, окремим порядком фінансування та належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді, а ч.2 ст.52 даного закону зазначає, що судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

Таким чином, судова незалежність як і у міжнародно-правовому аспекті, так і відповідно до законів — це не тільки право людини на незалежний суд, а й право та обов’язок суду бути незалежним у процесі прийняття рішень, це незалежність судової системи в цілому від виконавчої та законодавчої гілок влади, певні стандарти особистого статусу судді.

Незалежність суддів також гарантується ст.126 Конституції і законами.

Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.

Положеннями ч.3 ст.135 закону №1402-VIII встановлено базовий розмір посадового окладу судді: місцевого суду — 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб; апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду — 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб; судді Верховного Суду — 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Разом із тим п.22 розд.ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим законом.

На виконання п.23 розд.ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону №1402-VIII, до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень закону «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 №2453-VI.

Так, чч.3 і 4 ст.133 закону №2453-VI передбачають, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, а суддів апеляційного, вищого спеціалізованого, Верховного Суду України та Конституційного Суду — пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом 1.1, 1.2 та 1.3 відповідно.

Отже, вказані положення (пп.22 та 23 розд.XII закону №1402-VIII) у їх сукупності унормували рівень винагороди суддів, що не пройшли кваліфікаційного оцінювання, на істотно меншому рівні порівняно із тими суддями, які його пройшли, а також тими суддями, що призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності законом №1402-VIII.

Крім того, 1.01.2017 набрав чинності закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6.12.2016 №1774-VIII, п.3 «Прикінцевих та перехідних положень» якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 грн.

Дана норма закону сьогодні застосовується ДСАУ при нарахуванні суддівської винагороди суддям, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, та починаючи з 1.01.2017, наприклад, посадовий оклад судді місцевого суду сягає 16000 грн., що еквівалентно €480.

Дія вказаних положень (починаючи з 1.01.2017) вже призвела до того, що абсолютна більшість суддів суддівського корпусу України отримують винагороду в значно меншому розмірі, ніж судді, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, хоча, відправляючи правосуддя, вони виконують рівноцінну роботу згідно з посадовими обов’язками. Станом на січень 2018 року різниця в суддівській винагороді між суддями, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, та тими, що його не пройшли, становить більш ніж два рази, а між суддями та членами органів суддівського врядування — десятки разів.

Крім того, сам по собі розмір суддівської винагороди у суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, став значно нижчим порівняно з іншими особами, які займають відповідальне становище в державі, та представниками інших юридичних професій. І це при тому, що рівень юридичної відповідальності суддів за прийняття ними рішень та рівень відповідальності перед суспільством є значно більшим, ніж у згаданих осіб.

Як зазначено у ст.24 Конституції, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

На думку делегатів, наведена законодавча нерівність у праві на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених законом №1402-VIII (пп.22 та 23 розд.XII) та законом №1774-VIII (п.3 «Прикінцевих та перехідних положень»), не відповідають як наведеним міжнародним стандартам у сфері судочинства, так і засадам державної антикорупційної політики.

Так, засадами державної антикорупційної політики на 2014—2017 роки, затвердженими законом від 14.10.2014 №1699-VII, передбачено, зокрема, створення доброчесної публічної служби та визначено заходи, відповідно до яких необхідно реформувати систему оплати праці публічних службовців шляхом істотного підвищення рівня посадових окладів (з урахуванням рівня оплати праці на аналогічних посадах у приватному секторі). Передбачалось схвалити закони щодо внесення змін до Конституції та законів, спрямованих на реформування судоустрою та статусу суддів на основі європейських стандартів.

Також делегати з’їзду суддів зауважують, що ст.83 закону №1402-VIII визначено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Критеріями кваліфікаційного оцінювання є:

1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);

2) професійна етика;

3) доброчесність.

Таким чином, даним законом не визначено, що метою кваліфікаційного оцінювання є зменшення суддівської винагороди або будь-який інший вплив на визначення його розміру.

У висновку №18 (2015) Консультативна рада європейських суддів визначала, що у державі, заснованій на принципі поділу влади, взаємовплив дій однієї гілки державної влади та інших гілок повинен відбуватися в межах законодавства та з урахуванням міжнародних стандартів. КРЄС вважає, що, коли відбувається невиправдане втручання, органи державної влади повинні бути лояльними й співпрацювати, щоб відновити рівновагу, а цим самим і віру суспільства в стабільне функціонування державних установ. У всіх випадках конфліктів із законодавчою чи виконавчою владою, до яких причетні окремі судді, останні повинні мати можливість звернутися до ради юстиції чи іншого незалежного органу або ж володіти деякими іншими ефективними засобами правового захисту (п.43).

У зв’язку із зазначеним, з метою утвердження нових конституційних інститутів, що гарантують незалежність судді, делегати чергового XV з’їзду суддів України звертаються до представництв міжнародних організацій та структур в Україні: Європейського Союзу, Ради Європи, Міжнародного валютного фонду в Україні, програми реформування сектору юстиції USAID «Нове правосуддя», координатора проектів ОБСЄ в Україні, українсько-канадського «Проекту підтримки судової реформи в Україні» —

із запитом розглянути питання можливості надання публічного висновку щодо стану виконання міжнародно-правових зобов’язань у сфері запобігання і протидії корупції у частині відповідності рівня винагороди суддів їх статусу як осіб, що займають особливо відповідальне становище, відповідності гідності їхньої професії та тягареві відповідальності, яка на них покладається, зокрема в частині дискримінації у праві на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених законом №1402-VIII (пп.22 та 23 розд.XII), та відповідності таких законодавчих заходів гарантіям незалежності судді.