Обов’язок для Нацради

Ухвала про забезпечення позову щодо органу, який не залучений як третя особа, порушує принцип рівності

Чи може адвокат краще за суддю пояснити мотиви постановлення рішення? Очевидно, ні. Але саме на красномовність захисника поклався львівський законник, проігнорувавши всі засідання у дисциплінарній справі щодо нього.

Почали з відводів

Одним з перших пунктів порядку денного засідання Вищої ради правосуддя було питання про звільнення Василя Масендича з посади судді Франківського районного суду м.Львова за вчинення істотного дисциплінарного проступку. Відповідне рішення було ухвалене третьою дисциплінарною палатою ВРП у жовтні 2017 року та залишене без змін членами Ради 1 лютого.

Та розгляд питання по суті пішов не так, як планувалося. Доповідачу — голові ВРП Ігорю Бенедисюку адвокат судді заявив відвід. Підставою для цього став той факт, що це питання на засіданні Ради вже розглядалось і свою позицію щодо нього І.Бенедисюк висловив.

Після наради за зачиненими дверима члени колегії відмовили адвокату. Але той не поступався і подав такі ж клопотання щодо половини присутніх (та навіть одного відсутнього) членів ВРП. Загалом колегія 9 разів виходила до нарадчої кімнати.

З усіх заявлених клопотань були задоволені лише два. Останнім козирем адвоката стала вимога щодо розгляду питання у закритому режимі. На запитання члена ВРП Лариси Швецової, чим мотивована така необхідність, адвокат пояснив, що публічний розгляд дисциплінарних скарг на суддів кидає тінь на вітчизняну Феміду.

Не забув він згадати і європейську практику щодо подібних випадків. Насамкінець попросив закрити провадження, адже його клієнт більше не зможе працювати ні суддею, ні адвокатом, ні прокурором.

З огляду на перепони, з якими довелося стикнутися членам колегії, навряд чи вони відчували прихильність як до самого адвоката, так і до його підзахисного.

Нерозмірність вердикту

Дисциплінарна справа стосовно В.Масендича була відкрита на підставі скарг Національної ради з питань телебачення і радіомовлення та народного депутата Сергія Висоцького. Їм не сподобалося, що ухвалою від 15.02.2017 суддя застосував заходи забезпечення позову до Нацради, яку навіть не залучив до справи як третю особу.

Вимоги стосувалися радіопрограм «Вести. Радио» (мовлення на цій хвилі здійснює ТРК «Дивосвіт»). Одного дня у програмі «Утро на Вести. Радио» ведучий та запрошений гість обговорювали підвищення тарифів, їх обґрунтованість, девальвацію гривні та вплив таких факторів на фінансовий стан громадян. На думку позивача, інформація, викладена у програмі, є неправильною, необґрунтованою та такою, що не відповідає дійсності.

І взагалі ТРК порушує його право на отримання інформаційних послуг належної якості відповідно до Конституції та законів України. З огляду на викладене громадянин просив суд визнати дії радіостанції неправомірними та відшкодувати йому моральну шкоду в сумі 53600 грн. І, щоб нагнати більше страху, клопотав про заборону Нацраді продовжувати дію ліцензії ТРК до вирішення спору по суті.

На думку нардепа та представників Нацради, суддя свідомо перевищив свої повноваження, постановивши таку ухвалу. Адже це призвело до блокування діяльності Нацради. А це, як вважають чиновники,  — питання інформаційної безпеки держави.

Доповідач зазначив, що на письмові запити членів ТДП ВРП В.Масендич не відповідав і пояснень не надав. Більше того, попри те що був належно повідомлений про дату та час засідань, на жодне з них не з’явився. Лише одного разу надіслав клопотання про відкладення розгляду через зайнятість на роботі. Як наслідок, дисциплінарну справу розглянули за його відсутності.

Адвокат намагався заперечити доцільність такого покарання. Він поставив під сумнів наведені в рішенні палати аргументи, згадуючи відповідні статті й кодекси. Та цей спіч члени Ради не сприйняли, і заступник голови ВРП Вадим Беляневич попросив не «напускати туману».

Чи то через «туман», чи то з інших причин, але додаткових питань у членів Ради не виникло. Тому вони перемістилися до нарадчої кімнати.

Застереження для всіх

Дискусія тривала й за зачиненими дверима. Можливо, члени Ради намагалися знайти вагомі аргументи на користь судді. Але майже через годину головуючий повідомив, що рішення про звільнення В.Масендича з посади є остаточним.

Той факт, що суддя більше покладався на адвоката, ніж на себе, наводить на думку, що він був готовий до такого вердикту. Адже, прибувши на засідання, він міг би обґрунтувати свої мотиви постановлення ухвали про забезпечення позову. Але, мабуть, усвідомив, що припустився помилки, і не хотів паленіти у Києві.

Втім, цей приклад змусить інших суддів бути обережнішими з винесенням процесуальних ухвал, аби не потрапити в халепу. Адже з ухваленням нових кодексів вони отримали, з одного боку, більше можливостей впливати на розгляд спору, а з другого — більше підстав для невдоволення сторін провадження.

Та, якщо такі ухвали матимуть належне обґрунтування, у ВРП не виникатиме до них запитань.