Закон і Бізнес


Ні оснащення, ні освіченості

Повний перехід на цифровий формат судочинства найближчим часом можливий лише для суб’єктів господарювання


№11-12 (1361-1362) 17.03—30.03.2018
Сергій ГОЛОВКО, юрист Правової корпорації «Татаров, Фаринник, Головко»
6132
6132

З набранням чинності останніми змінами до процесуальних кодексів дедалі частіше говорять про електронне судочинство. Країна почала рух до цієї новації ще в минулому сторіччі. Та бажання її якнайшвидшого запровадження значно випереджає можливості.


20 років підготовки

Ще у 1981 році в рекомендації R(81)7 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя було окреслено основні засади подальшого розвитку, головні з яких — інформованість громадськості, спрощення процедур, прискорення судового розгляду, зниження судових витрат. У цих рекомендаціях жодного слова не було про впровадження цифрових технологій. Проте саме на закріплених у цьому документі принципах базується нинішня концепція електронного судочинства.

Старт розвитку електронного судочинства в Україні було дано після ухвалення закону «Про Національну програму інформатизації» від 4.02.98. Наступним етапом стало прийняття постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень» від 25.05.2006 №740. Безпосередньо сама концепція «Електронний суд» розроблена у 2012 році державним підприємством «Інформаційні судові системи».

Тобто становлення електронного судочинства — це поступовий процес, що триває в Україні вже досить довго. Проте саме тепер підготовлено правову базу для нового етапу комунікації між судом, учасниками процесу та іншими зацікавленими особами.

Майбутні позитиви

З уведенням адвокатської монополії саме представники цієї професії тестуватимуть електронний судовий процес.

Наразі «Електронний суд» не працює як цілісна система ні на державному рівні, ні в окремих судах. Тобто ми не маємо в жодному із судів повноцінного циклу розгляду справи лише в електронній формі. Проте, враховуючи наявні в чинних процесуальних кодексах новели, можемо визначити певні позитивні й негативні сторони нового типу судочинства.

Що стосується позитивних сторін, то вони пов’язані із цілями, заради яких український (і не тільки) законодавець розпочав усі ці зміни. Це швидкість і простота отримання будь-якої інформації щодо процесу, зменшення навантаження на учасників процесу і, як наслідок, прискорення судового розгляду.

Звісно, останнє можливе лише в разі повного переведення процесу в цифровий формат. А не так, як в українських експериментальних судах, де «електронний суд» був лише доповненням до звичайного паперового. Це фактично призводило до збільшення навантаження на працівників апарату установи.

Стоси — під скан

Також можна спрогнозувати й потенційні проблеми, з якими доведеться стикнутися в електронному судочинстві. Перша — це питання доказів. Адже електронний суд прийматиме докази лише в електронній формі.

Кожен адвокат стикався зі справами, коли доказовою базою слугували не окремі договори з актом та кількома додатками, а томи документів на сотні сторінок. Складно уявити, як може прискорити судочинство необхідність сканувати такі стоси паперу. Однак, оскільки підприємства активно переводять свої паперові документи, в тому числі й архівні, в цифровий формат, через деякий час питання сканування спеціально для суду не буде таким актуальним.

Цифрові докази

Інша проблема — це можливі цифрові підробки. Дійсно, підробити документ за допомогою графічних і текстових редакторів може більшість комп’ютерних користувачів. Проте не забуваймо про адвокатську монополію. Сьогодні в більшості випадків інтереси сторони в процесі представлятиме адвокат, тобто особа, яка сповна усвідомлює тягар відповідальності за подання підроблених доказів.

Крім того, підробити реальні печатку чи підпис не набагато складніше, ніж намалювати їх за допомогою комп’ютера. Електронні підробки також можуть бути предметом судової експертизи.

Дещо насторожує передбачене право сторони витребувати для ознайомлення оригінал електронного доказу. Для будь-якого адвоката-практика це очевидна можливість затягнути судовий розгляд.

Не допустити затягування — завдання суддів, які мають установлювати факти зловживання процесуальними правами та запобігати цьому. Також, що головне, передбачено суттєві штрафні санкції за таке зловживання.  За нинішнього розміру прожиткового мінімуму в цивільному чи адміністративному процесі штраф сягає до 17620 грн., а в господарському —до 88100 грн.

Крім того, суд може покласти на сторону, що зловживає своїми правами, всі судові витрати. Такі умови є достатніми, щоб кожна сторона двічі подумала, перш ніж удаватися до недобросовісних дій.

Кому полегшення, а кому ускладнення

Досить серйозною проблемою переходу на електронну форму можуть бути високі вимоги до технічного оснащення та цифрової освіченості. Навіть забезпечити проведення відеоконференції можуть лише деякі суди.

Вимагати виконання всіх процесуальних дій у форматі електронного судочинства можна хіба що від підприємств та організацій. Що стосується широких верств населення, то зобов’язання більшості осіб похилого віку або селян учиняти процесуальні дії в цифровій формі фактично призведе до ускладнення доступу до правосуддя, а то й до його унеможливлення.

Як тимчасовий захід можна передбачити обов’язкове дублювання процесуальних електронних документів у паперовому вигляді в цивільному й адміністративному процесі за участю фізичних осіб. Повний перехід на цифровий формат найближчим часом можливий лише для суб’єктів господарювання.

Безумовно, рух у напрямку інформатизації судового процесу є перспективним і необхідним. Проте цей процес має відбуватися з урахуванням технічного оснащення та доступу окремих верств населення до цифрових технологій.