Закон і Бізнес


В інтересах довірителя


№10 (1360) 10.03—16.03.2018
13854

Рішення щодо накладення арешту на майно може бути оскаржене адвокатом або представником особи, в якої воно тимчасово вилучене. Такий висновок зробив ВС у постанові №490/2167/17, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

8 лютого 2018 року                         м.Київ                                №490/2167/17

Колегія суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого — КРАВЧЕНКА С.І.,
суддів: БІЛИК Н.В., ЄМЦЯ О.П.,

розглянувши в судовому засіданні касаційні скарги представника Особи 1 — адвоката Особи 2 та представника Особи 3 — адвоката Особи 4 на ухвали Апеляційного суду Миколаївської області від 21.07.2017,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні СУ ГУ НП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження щодо Особи 5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК.

8.07.2017 відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва було проведено обшук за місцем проживання Особи 3 та вилучено майно.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 10.07.2017 задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Миколаївській області про накладення арешту на майно, що містить сліди злочину та було використане як знаряддя скоєння злочину.

Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, представники Особи 3 та Особи 6 оскаржили його в апеляційному порядку.

Ухвалами Апеляційного суду Миколаївської області від 21.07.2017 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргами представника Особи 1 — адвоката Особи 7 та представника Особи 3 — адвоката Особи 4 з тих підстав, що в розумінні п.10 ст.393 КПК представник заявника не є суб’єктом апеляційного оскарження вказаної ухвали слідчого судді, та повернуто апеляційну скаргу на підставі п.2 ч.3 ст.399 КПК.

Як убачається зі змісту касаційних скарг, адвокати Особа 4 та Особи 8 порушують питання про скасування ухвал апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Наголошують, що на порушення вимог закону безпідставно відмовлено у відкритті апеляційного провадження на ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно. Стверджують, що, як представники, мали право на оскарження ухвали слідчого судді.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційні доводи, перевіривши матеріали провадження та наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вони підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ч.2 ст.3 Конституції права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Конституція гарантує права і свободи людини та громадянина (ч.2 ст.22), які не можуть бути обмежені за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками (ч.2 ст.24). Права і свободи є основним елементом правового статусу людини та громадянина. Діставши закріплення в Конституції, права і свободи визначають міру можливої поведінки людини та громадянина, відображають певні межі цих прав і свобод, можливість користуватися благами для задоволення своїх інтересів.

З метою забезпечення реалізації закріплених прав і свобод людини та громадянина Конституція встановлює відповідні правові гарантії. Зокрема, у ч.1 ст.59 Конституції закріплено право кожного на правову допомогу. Право на таку допомогу — це гарантована Конституцією можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги.

Держава в особі відповідних органів визначає певне коло суб’єктів надання правової допомоги та їх повноваження. Аналіз чинного законодавства з цього питання дає підстави визначити, зокрема, такий вид суб’єктів надання правової допомоги: адвокатура — як спеціально уповноважений недержавний професійний правозахисний інститут, однією з функцій якого є захист особи від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах (ч.2 ст.59 Конституції).

Закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис «кожен є вільним у виборі захисника своїх прав» (ч.1 ст.59 Конституції) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, але й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають, зокрема, з інших правовідносин, а не тільки з кримінальних. Право на захист може бути реалізоване фізичною особою в цивільному, господарському, адміністративному та кримінальному судочинстві.

В результаті перевірки матеріалів установлено, що суд відмовив у відкритті апеляційного провадження, пославшись на юридичний статус адвокатів Особи 4 та Особи 10Особи 11 як представників власників майна, на яке накладено арешт.

Право на оскарження рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією основними засадами судочинства, які є обов’язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій.

Із клопотанням про скасування незаконного арешту, крім підозрюваного чи обвинуваченого, може звернутися будь-який власник такого майна. Згідно зі ст.41 Основного Закону кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Водночас, виходячи із системного аналізу стст.170, 173, 174 КПК в редакції закону від 10.11.2015 та видів адвокатської діяльності, визначених у ст.19 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат Особа 4, надаючи правову допомогу Особі 3, та адвокат Особи 10 — Особа 11, надаючи правову допомогу Особі 1, фактично здійснюють захист прав і законних інтересів третьої особи, на майно якої накладено арешт. Незважаючи на те що Особа 3 та Особа 1 статусу підозрюваних не набули, рішення слідчого судді щодо накладення арешту на майно, яке тимчасово вилучене в ході проведення в них обшуку, обмежує їхні права і дає право на захист своїх прав та законних інтересів як особисто, так (виходячи з конституційного принципу) і шляхом укладення угоди з адвокатом, який має право в інтересах довірителя вчиняти певні процесуальні дії, зокрема оскаржувати судові рішення, що стосуються прав та законних інтересів довірителя.

За таких обставин ухвали апеляційного суду підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду слід урахувати вищенаведене і постановити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись стст.434, 436, 438 КПК, п.15 розд.ХІ «Перехідні положення» КПК (в редакції закону від 3.10.2017 №2147-VIII), колегія суддів другої судової палати ККС у складі ВС

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги представника Особи 1 — адвоката Особи 2 та представника Особи 3 — адвоката Особи 4 задовольнити.

Ухвали Апеляційного суду Миколаївської області від 21.07.2017, якими відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргами представника Особи 1 — адвоката Особи 7 та представника Особи 3 — адвоката Особи 4, скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.