Наука розсудливості

Де лежить межа між результатом роботи та етикою професії

Вступаючи у процес, адвокат має робити все можливе для захисту інтересів клієнта. Однак трапляється, що замість використання механізмів, доступних для захисту, правники вдаються до зайвого епатажу, який лише шкодить підзахисному.

Результат з першої спроби

Відтоді, як Нікколо Макіавеллі проголосив, що для досягнення мети згодяться будь-які засоби, триває спір з приводу етичності цього принципу. Не залишаються осторонь і адвокати, які продовжують пошуки золотої середини між дотриманням етичних норм та ефективністю захисту клієнта. Про дозволене та недозволене для захисника у кримінальному процесі фахівці розмірковували під час VII зимового форуму з кримінального права та процесу, ініційованого Асоціацією адвокатів України.

Особливо актуальними роздуми про ефективність та етичну складову захисту, на думку члена правління ААУ Олени Костюченко, стануть уже найближчим часом. Новий Верховний Суд розпочне свою роботу так, як було задумано законодавцем, тобто допускатиме до провадження лише справи, які становлять значний інтерес для формування судової практики. Розгляд основної маси справ завершуватиметься в апеляційній інстанції. Такий підхід вимагатиме перегляду не лише філософії кримінального процесу в цілому, але й функцій усіх його учасників, у тому числі й адвокатів. Адже останні не зможуть розтягувати процес на необмежений час або ж звертатися до касаційного суду. Тому велике значення матиме професійний рівень захисника.

Звісно, не останню роль у реалізації можливостей захисту відіграватиме законодавство. Зі «скрипом» розробляється новий закон про адвокатуру та адвокатську діяльність, який (принаймні за задумом авторів одного із законопроектів) має посилити професійні гарантії. Однак і адвокатам не варто пасти задніх.

Добро з гонораром

На думку О.Костюченко, не всі її колеги максимально використовують можливості, надані Кримінальним процесуальним кодексом. Наприклад, досі не вирішено питання, чи має місце підозра, якщо суд прийняв рішення про незастосування запобіжних заходів?

Річ у тім, що, досліджуючи це питання, суд передусім установлює обґрунтованість підозри, а вже потім аналізує ризики, на які посилається сторона обвинувачення. Тобто можна припустити, що, відмовляючи у застосуванні запобіжного заходу, суд має дійти висновку про недостатнє обґрунтування самої підозри. І хоча представники прокуратури із цим категорично не погоджуються, адвокатам радять наполягати на такій позиції.

Більшу активність можна проявляти і під час проведення таких слідчих дій, як обшук або огляд. Щоправда, і тут є спірний момент. Деякі адвокати вважають, що «добро має бути з кулаками», і намагаються відстояти інтереси клієнта, вступаючи у перепалку чи навіть чублячись із правоохоронцями.

Інші — мовчки фіксують порушення і вже в суді заявляють про недопустимість зібраних доказів. Самі захисники жартують, що вибір одного з двох варіантів поведінки залежить від гонорару. А ось О.Костюченко переконана: що б не сталося, адвокат не може допускати неетичної поведінки. Втім, так само не можуть допускати її й представники правоохоронних органів. Якщо ж вони нехтують етикою, незайвим буде поставити під сумнів законність зібраних доказів.

Права адвокатів, які потерпіли внаслідок сутичок з процесуальними опонентами, відстоює комітет захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності при Національній асоціації адвокатів України.

Різниця у сприйнятті

Ще один аспект, який іноді випадає з поля зору захисників: чи може адвокат віддавати те чи інше питання на розсуд суду? О.Костюченко вважає: якщо вже йдеться про змагальний процес, позиція адвоката має бути активною. Тож покладатися на розсуд суду неприпустимо.

Трапляється, що захисники не використовують усіх механізмів захисту, запропонованих КПК. Ідеться, скажімо, про перехресний допит. О.Костюченко радить не нехтувати ним. На відміну від прямого допиту, коли свідок може говорити все, що заманеться, перехресний допит можна вибудувати так, щоб не лише збентежити, але й дискредитувати свідка та змусити його відповідати так, як потрібно адвокату.

Щоправда, доведеться попередньо підготуватися. Для цього потрібно добре орієнтуватись у матеріалах справи та заздалегідь скласти перелік запитань. Складати його потрібно таким чином, щоб вони не передбачали розлогих відповідей. Бажано, аби відповіді зводилися до однозначних «так» або «ні».

Інші фахівці деталізують цю пораду, говорячи про те, що за допомогою вдало побудованих запитань адвокат може розповісти власну «історію», і тоді відповіді допитуваного відіграватимуть другорядну роль. Хоча цей прийом, так само як інші психологічні «гачки», використання окремих НЛП-технік, ораторського та акторського мистецтва, стовідсотково виправдовує себе за присутності присяжних, тобто пересічних громадян, які не можуть спиратися на знання юриспруденції. Якщо ж присяжних немає, переконати досвідченого суддю буде непросто.

Втім, це не применшує користі перехресного допиту, впевнена О.Костюченко.

Європейські рекомендації

Також є низка інших питань, на які адвокатам варто звертати увагу, визначаючи баланс між етичністю та ефективністю. Наприклад, досі тривають дискусії з приводу того, чи може адвокат спілкуватися із суддею поза процесом.

Суперечка дійшла до того, що із цього приводу змушена була висловитися Консультативна рада європейських суддів. У висновку №16(2013) йдеться про те, що відносини між суддями та адвокатами мають базуватися на взаємному розумінні ролі кожного з них, взаємоповазі та незалежності один від одного. Право на свободу висловлювань адвокатів має обмежуватися повагою до верховенства закону та справедливого здійснення правосуддя, а також вимогою щодо утримання від образливої критики колег, конкретних суддів, судових процедур та рішень. Дотримання спільних принципів та етичних відносин усіма учасниками процесу, наголошують у КРЄС, є необхідним для належного здійснення правосуддя.

Дискусійним є питання поводження адвоката у соціальних мережах. Окремі дописи захисників на сторінках у Фейсбуку спонукали самоврядні органи внести зміни до правил адвокатської етики. Якщо у правника є потреба ділитися із загалом фото або дописами, то О.Костюченко радить завести дві сторінки — професійну та особисту.

Безперечно, погоджується фахівець, основним завданням адвоката є захист інтересів клієнта. Для цього деякі правники ладні вдаватися до епатажних дій, суперечок з процесуальними опонентами тощо. Однак потрібно пам’ятати, що бездумне порушення правил етики та прояв неповаги можуть нашкодити підзахисному.