Коректування без очікувань

Михайло Запорожець: «Повноваження партії коректувати результати виборів на власний розсуд є неприпустимим»

Можливість виключення партією кандидатів у народні депутати з виборчого списку від партії після встановлення результатів виборів народних депутатів суперечить принципам правової визначеності та правомірних очікувань як складовим принципу верховенства права.

Конституційний Суд України

Окрема думка

судді Конституційного Суду України ЗАПОРОЖЦЯ М.П. стосовно Рішення Конституційного Суду у справі про виключення кандидатів у народні депутати з виборчого списку політичної партії

Конституційний Суд у рішенні від 21.12.2017 №3-р/2017 визнав такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними), ч.9 ст.61, ч.3 ст.105 закону «Про вибори народних депутатів України» від 17.11.2011 №4061-VI зі змінами, п.3 розд.II «Прикінцеві та перехідні положення» закону «Про внесення змін до закону «Про вибори народних депутатів України» щодо виключення кандидатів у народні депутати з виборчого списку партії у багатомандатному окрузі» від 16.02.2016 №1006-VIII.

Погоджуюсь із висновком КС, викладеним у резолютивній частині рішення, а також пп.2.7 п.2 мотивувальної частини рішення, проте на підставі положень ст.93 закону «Про Конституційний Суд України» вважаю за необхідне звернути увагу на таке.

У рішенні детально проаналізовано положення ч.2 ст.5, ч.1 ст.38, ст.71, ч.1 ст.76 Конституції, які визначають засади народовладдя, виборчі права громадян.

У цьому аспекті не викликає сумнівів викладена в рішенні позиція, за якою Верховна Рада, здійснюючи відповідне правове регулювання, не може спотворювати чи скасовувати конституційно визначений зміст виборчого права громадян України і має забезпечити умови для його реалізації; держава зобов’язана забезпечити вільне волевиявлення громадян та повагу до результатів такого волевиявлення шляхом належної регламентації й організації виборчого процесу на демократичних засадах та з дотриманням демократичних процедур, а також шляхом упровадження ефективного контролю за здійсненням таких процедур, що має унеможливити будь-які зловживання та маніпулювання, у тому числі з виборчими списками кандидатів у народні депутати від політичних партій.

Водночас поза увагою КС залишилися положення стст.15, 36 Конституції, за якими громадяни мають право на свободу об’єднання в партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, установлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей; партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян; обмеження щодо членства в партіях установлюються виключно Конституцією та законами.

Гарантуючи реалізацію конституційного принципу політичної багатоманітності, задоволення політичних інтересів громадян, Конституція визначила право громадян на свободу об’єднання в партії для формування і вираження їх політичної волі.

Політична воля спрямовується, зокрема, на здобуття в демократичний спосіб політичної влади в державі шляхом участі у виборах у порядку, визначеному законом на основі Конституції, та у спосіб, що відповідає їй.

З цією метою політична партія як суб’єкт виборчого процесу відповідно до чинного законодавства, а саме — ст.12 закону №4061, прагне заручитися підтримкою максимальної кількості виборців, що досягається, зокрема, створенням позитивного іміджу партії, розробленням її політичної програми, в якій викладаються актуальні для суспільства цілі та методи їх досягнення, гарантії прав громадян тощо.

У той же час партія як інструмент реалізації політичної волі громадян у процесі реалізації їх конституційних прав прагне мінімізувати негативні аспекти діяльності членів партії, у тому числі шляхом позбавлення членства осіб, які визнані винними в скоєнні злочину, позбавлені громадянства, не поділяють програмних цілей партії, не дотримуються її статуту, скоїли проступок, що не відповідає моральним принципам, які існують у суспільстві, тощо.

У законодавстві встановлено, зокрема, дострокове припинення повноважень народного депутата за рішенням вищого керівного органу відповідної партії з підстав невходження народного депутата, обраного від партії (виборчого блоку партій), до складу депутатської фракції цієї партії (виборчого блоку партій) або виходу народного депутата зі складу такої фракції (п.6 ч.2, ч.6 ст.81 Конституції); скасування Центральною виборчою комісією реєстрації кандидата в народні депутати за зверненням партії з підстав, визначених п.2 ч.5 ст.61 закону №4061; обмеження, зупинення та припинення членства в партії з підстав, визначених ст.6 закону «Про політичні партії в Україні»; виключення кандидатів у народні депутати з виборчого списку кандидатів у народні депутати від партії в багатомандатному окрузі за рішенням партії на її розсуд (ч.9 ст.61, ч.3 ст.105 закону №4061).

Конституція визначає, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави (ч.2 ст.3).

Вважаю, що КС із метою повного і всебічного вирішення справи мав виходити з обов’язку забезпечення з боку держави конституційно визначених виборчих прав громадян, а також права громадян на свободу об’єднання в партії для формування і вираження їх політичної волі.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч.1 ст.8 Основного Закону).

Згідно із принципом правової визначеності як одним із елементів принципу верховенства права обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустимі, зокрема, за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, якими встановлюються такі обмеження, та правомірних очікувань.

На цьому наголошував КС, зокрема, у рішенні від 29.06.2010 №17-рп/2010 у справі за конституційним поданням уповноваженого ВР з прав людини щодо відповідності Конституції (конституційності) абз.8 п.5 ч.1 ст.11 закону «Про міліцію».

У висновку Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії) від 13.06.2016 №846 зазначено, що закон №4061 посилює навіть більше партійний контроль стосовно мандата народного депутата шляхом надання дозволу виключати кандидата в народні депутати чи змінювати його/її чергу в партійному виборчому списку після виборів народних депутатів, що відбулися, та вказано, що закон №4061 іде далі ст.81 Конституції: політичні партії можуть приймати рішення про виключення кандидата в народні депутати з виборчого списку, не лише коли він залишив партію, але й на їх розсуд.

Виключення партією кандидатів у народні депутати з виборчого списку від партії після встановлення результатів виборів народних депутатів за будь-якої підстави, визнаної партією достатньою, призводить до зміни черговості розташування кандидатів у народні депутати у виборчому списку від партії.

Існування можливості виключення кандидатів у народні депутати з виборчого списку від партії після встановлення результатів виборів народних депутатів за відсутності його належної регламентації та законодавчо визначеного виключного переліку підстав для такого виключення, тобто лише на розсуд партії, не забезпечує передбачуваності застосування правових норм, тобто спричиняє правову невизначеність, оскільки ставить результати вільного волевиявлення громадян у залежність від довільного рішення відповідного вищого керівного органу партії — з’їзду, зборів або конференції.

Повноваження партії коректувати результати виборів на власний розсуд є неприпустимим і з огляду на те, що воно порушує принцип правомірних очікувань і виборців, і кандидатів у народні депутати.

Наведене дає підстави для висновку, що передбачена ч.9 ст.61, ч.3 ст.105 закону №4061 можливість виключення партією кандидатів у народні депутати з виборчого списку від партії після встановлення результатів виборів народних депутатів за рішенням її з’їзду (зборів, конференції) саме за відсутності належної регламентації цієї процедури та визначення на законодавчому рівні виключного переліку підстав для такого виключення, тобто на розсуд партії (її вищого керівного органу), суперечить принципам правової визначеності та правомірних очікувань як складовим принципу верховенства права, встановленого ч.1 ст.8 Конституції.