Конституцією єдиною

Наталя Шаптала: «Положення законів мають перевірятися саме на відповідність Конституції, а не міжнародним актам або висновкам міжнародних інституцій»

Висновок пп.2.2 мотивувальної частини рішення КС фактично базується лише на дослідженні висновку Венеціанської комісії. При цьому жодного посилання на положення Конституції у цьому підпункті не міститься.

Конституційний Суд України

Окрема думка

судді Конституційного Суду України ШАПТАЛИ Н.К. стосовно Рішення Конституційного Суду у справі про виключення кандидатів у народні депутати з виборчого списку політичної партії

На підставі ст.93 закону «Про Конституційний Суд України» висловлюю окрему думку стосовно Рішення КС у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів щодо відповідності Конституції (конституційності) ч.9 ст.61, ч.3 ст.105 закону «Про вибори народних депутатів України», п.3 розд.II «Прикінцеві та перехідні положення» закону «Про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України» щодо виключення кандидатів у народні депутати з виборчого списку партії у багатомандатному окрузі» від 21.12.2017 №3-р/2017.

У Рішенні КС визнав такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними): ч.9 ст.61, ч.3 ст.105 закону «Про вибори народних депутатів України» від 17.11.2011 №4061-VI зі змінами; п.3 розд.II «Прикінцеві та перехідні положення» закону «Про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України» щодо виключення кандидатів у народні депутати з виборчого списку партії у багатомандатному окрузі» від 16.02.2016 №1006-VIII.

Виходячи з важливості порушених у конституційному поданні питань та необхідності їх вирішення, підтримуючи в цілому закладену в рішенні ідею щодо необхідності дотримання конституційних принципів народовладдя, яке становить сутність української демократичної держави, вільних виборів та вільного волевиявлення виборців, свободи політичної діяльності та вільного депутатського мандата, вважаю за доцільне висловити певні міркування щодо деяких аспектів мотивувальної частини рішення.

1. Повноваження КС визначені в Конституції. Зокрема, в її п.1 ч.1 ст.150 встановлено, що до повноважень КС належить вирішення питань про відповідність Конституції (конституційність) у тому числі законів та інших правових актів Верховної Ради.

Вказані повноваження реалізовуються КС шляхом конституційного контролю законів та інших правових актів органів державної влади, перевірка яких здійснюється на предмет дотримання органами державної влади норм та принципів, закладених в Основному Законі.

Тобто рішення про відповідність чи невідповідність Конституції законів та інших правових актів органів державної влади, визначених у п.1 ч.1 ст.150 Основного Закону, ухвалюються КС за результатами перевірки та аналізу змісту конституційних норм та положень, яким, на думку суб’єкта права на конституційне подання, суперечать оспорювані положення законів та інших правових актів органів державної влади. Проте вказане положення не виключає того, що при вирішенні порушених у конституційному поданні питань КС може використовувати результати дослідження інших положень Конституції, актів законодавства та міжнародних актів, згода на обов’язковість яких надана ВР.

Такі міжнародні акти певною мірою мають на меті підсилити або розкрити розуміння саме норм Конституції крізь призму міжнародних стандартів.

Натомість висновок пп.2.2 п.2 мотивувальної частини Рішення про те, що партія не має права на свій розсуд змінювати результати виборів народних депутатів «через прийняття рішень, наслідком яких є виключення з її виборчого списку одного або кількох кандидатів у народні депутати та зміна черговості їх розташування у цьому списку», фактично базується лише на дослідженні КС висновку Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії) щодо змін, унесених до закону «Про вибори народних депутатів України» законом «Про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України» щодо виключення кандидатів у народні депутати України з виборчого списку партії у багатомандатному окрузі», затвердженого Радою з демократичних виборів на її 55-му засіданні 9.06.2016 та Венеціанською комісією на її 107-ій пленарній сесії 10—11.06.2016. При цьому жодного посилання на положення Конституції, яким не відповідають або суперечать норми закону «Про вибори народних депутатів України», у вказаному підпункті не міститься.

Отже, враховуючи конституційно визначені повноваження КС, такий підхід до викладення мотивувальної частини рішення вважаю неприйнятним, оскільки положення законів та інших правових актів органів державної влади мають перевірятися саме на відповідність Конституції, а не на відповідність міжнародним актам або висновкам міжнародних інституцій, зокрема Венеціанської комісії.

2. В абз.5, 6 пп.2.4 п.2 мотивувальної частини рішення, аналізуючи положення закону «Про вибори народних депутатів України» щодо видів виборчих систем, порядку організації виборів, зокрема висування кандидатів, формування та затвердження виборчого списку кандидатів у народні депутати від політичної партії, оприлюднення такого списку тощо, КС робить висновок, що, «реалізовуючи своє виборче право, виборець підтримує усіх кандидатів у народні депутати України у виборчому списку від однієї партії або не підтримує жодного з них».

На мій погляд, вказаний висновок не випливає з наведеного в рішенні аналізу положень закону «Про вибори народних депутатів України» та потребує більш ґрунтовного мотивування з посиланням на положення Основного Закону.

Крім того, в абз.7 пп.2.4 п.2 мотивувальної частини Рішення КС стверджує, що виключення партією зі свого виборчого списку одного чи кількох кандидатів у народні депутати, які не були визнані обраними народними депутатами за результатами виборів, фактично означає перегляд цих результатів, «тобто спотворює народне волевиявлення». Вважаю, що для обґрунтування такого висновку було б доцільним більш детально дослідити питання співвідношення конституційного права народу на волевиявлення та конституційного права щодо діяльності політичних партій (ст.5, ч.2 ст.36, ст.69 Конституції), зокрема стосовно припинення членства в політичній партії та припинення повноважень народного депутата, який не ввійшов до складу фракції політичної партії, від якої він був обраний (чч.2, 6 ст.81 Конституції).

Не взято також до уваги та не досліджено положення ст.80 закону «Про вибори народних депутатів України», за яким голосування виборців на виборах народних депутатів здійснюється за допомогою виборчих бюлетенів з виборів народних депутатів. Відповідно до ч.4 цієї статті у виборчому бюлетені для голосування в загальнодержавному окрузі зазначаються, зокрема, назви партій, які розміщуються в порядку їх номерів, визначених жеребкуванням, яке проводить Центральна виборча комісія, а також визначений жеребкуванням номер кожної партії, повна назва відповідної партії, прізвища, власні імена (усі власні імена) та по батькові (за наявності) перших п’яти зареєстрованих кандидатів у народні депутати, включених до виборчого списку політичної партії. Таким чином, зі змісту вказаної норми вбачається, що весь персональний склад кандидатів у народні депутати у виборчому бюлетені не відтворюється, отже, виборці віддають голос за партійний список, а не за конкретного кандидата чи їх черговість.

Враховуючи викладене, вважаю висновок КС, що, «реалізовуючи своє виборче право, виборець підтримує усіх кандидатів у народні депутати у виборчому списку від однієї партії або не підтримує жодного з них», без дослідження вказаних обставин, недостатньо обґрунтований.