Професія не для всіх

Хто втратить можливість працювати за покликанням у результаті реформи?

Законотворці хочуть наблизити правничу освіту до європейських стандартів. Зокрема, пропонують запровадити єдиний іспит для студентів юридичних вишів. От тільки в результаті реформи країна може залишитися без суддів.

Бакалаврський мінімум

У вересні 2017 року було зареєстровано проект закону «Про юридичну (правничу) освіту і загальний доступ до правничої професії» (№7147), відповідно до якого пропонується оновити стандарт такої професії, розмежувати поняття «правнича освіта» й «освіта за спеціальністю «право»/«міжнародне право». Противники реформи положення законопроекту тлумачать як дискримінаційні для юристів, котрі отримали вищу юридичну, а не правничу освіту, оскільки для продовження діяльності їм доведеться складати єдиний іспит за результатами повторного навчання. Автори документа під юридичною розуміють освіту, здобуту за спеціальностями «міжнародне право», «правоохоронна діяльність».

У 2005 році Україна приєдналася до Болонського процесу та стала членом Європейського простору вищої освіти, тому за прикладом Німеччини, Японії, США, Великої Британії, де здійснюється регулювання освітніх програм і зовнішній контроль за їх якістю, необхідно розрізняти правничу професію та вимоги до неї, а також окремі посади, які потребують юридичної освіти. Водночас європейська система юросвіти передбачає існування двох паралельних систем: класичної університетської освіти й навчання в юридичних корпораціях, де переважає практична підготовка. Так, французька концепція правової освіти, заснована на критичному аналізі потреб юриспруденції, ставить перед майбутніми юристами завдання постійно адаптуватися до змін у сфері законодавства й вчитися коментувати, досліджувати та критикувати нормативно-правові акти з метою розуміння впливу такого документа на юридичну систему.

Результати проведеного влітку 2017 року зовнішнього незалежного оцінювання здобувачів освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» за спеціальністю «право» показали стан підготовки правників в окремих навчальних закладах, серед яких 21% осіб не пройшли порівняно низького мінімального порогу успішності, причому кожен шостий бакалавр, який отримав диплом з відзнакою, не набрав мінімуму балів.

Гарантії якості

Основним завданням реформи є істотне покращення якості юридичної освіти шляхом запровадження моделі, узгодженої з інтересами суспільства, вищих навчальних закладів та тих, хто здобуває вищу освіту за спеціальністю «право». За такої моделі держава має гарантувати доступ до правничої професії, тоді як навчальні заклади — забезпечувати якість.

Відповідно до пропозицій планується введення наскрізної магістерської програми без поділу на рівні «бакалавр» та «магістр» як моделі підготовки уніфікованого юриста, яка має завершуватися складанням єдиного кваліфікаційного іспиту. Наприклад, у Великій Британії така система знайшла відображення у поєднанні бакалаврського ступеня, курсу юридичної практики та контракту про стажування.

Положеннями проекту передбачено єдиний іспит для майбутніх суддів, адвокатів, прокурорів та нотаріусів, які, здобувши правничу освіту, зможуть займатися практичною діяльністю виключно за умови складення такого іспиту. Причому цей процес буде поза будь-яким впливом навчального закладу, що підготував фахівця. Це пояснюється тим, що належний кваліфікаційний рівень судді, адвоката, прокурора й нотаріуса, об’єднаних за ознаками кваліфікаційних вимог, професійної незалежності, дисциплінарної відповідальності в межах професійної самоврядності, етичними стандартами діяльності, є однією зі складових довіри до них з боку суспільства. В майбутньому до цього переліку планується включити юрисконсультів.

Однак бажання працювати за визначеними напрямами ставиться в залежність від моменту оголошення результатів першого єдиного іспиту, що, за попередніми підрахунками, займе 5—6 років.

Для майбутніх адвокатів така позиція є прийнятною, адже з огляду на обов’язковість дворічного правничого стажу строк отримання ними свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю скорочується до 3—4 років. Що стосується випускників вузів, які мають намір реалізувати себе на суддівській посаді, то в разі прийняття закону вони будуть позбавлені такої можливості протягом 6—8 років після складання єдиного іспиту через віковий ценз у 30 років.

Стандарти освіти

Подібна форма екзамену передбачена в Німеччині, де перший етап навчання включає 9 семестрів і складання державного іспиту, після чого студенти отримують право називатися юристами. За результатами проходження рефендарату (так званого стажування) в суді, адвокатурі, прокуратурі правник переходить до закріплення та спеціалізації юридичних знань у галузях податкового, трудового, міжнародного права. Наступний державний іспит приймає спеціальна комісія. Він передбачає написання до дев’яти екзаменаційних робіт, після успішного виконання яких студент отримує почесне звання юриста-практика.

В контексті реформи планується створення асоціації правничих шкіл, до компетенції яких мають належати розроблення стандартів юридичної освіти, уніфікація правил для правників, зокрема щодо переатестації діючих адвокатів, з метою адаптації до судової реформи. Вимоги до викладачів юридичних факультетів передбачатимуть укладення договору із вищим навчальним закладом, за яким вони не зможуть суміщати таку діяльність із викладанням в більш як одному виші. Не менш як 20% загального складу викладачів мають бути представниками юридичної професії з досвідом роботи в правничій професії не менш ніж 5 років, незалежно від наявності у них наукового ступеня, або представниками зарубіжних вищих навчальних закладів за умови викладання однією з офіційних іноземних мов. На викладачів, котрі мають наукові ступені та вчені звання, покладатиметься обов’язок брати участь у міжнародних стажуваннях, конференціях та публікувати не менше від однієї статті на рік у виданнях, включених до міжнародних баз даних, таких як «Scopus», «Web of Science».

Сьогодні питання реформування юридичної освіти залишається відкритим, однак європейський досвід може стати у пригоді для внесення відповідних змін.

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Яна МИХАЙЛЮК,
адвокат, старший юрист ЮФ TOTUM, к.ю.н.:

— Законопроект потребує ґрунтовного опрацювання, однак це не зменшує запиту суспільства на реформування юридичної освіти.

Серед основних зауважень, що висловлюються до документа, — невиправдане обмеження переліку правничих професій, відсутність об’єктивних критеріїв щодо загальних компетентностей майбутніх правників, обмеження до 5 років строку дії дипломів для осіб, які не належать до юридичних професій.

Однак заснування правничих шкіл, підвищення вимог до викладацького складу, запровадження єдиного державного кваліфікаційного іспиту за спеціальністю «право», відміна заочної форми навчання, введення обов’язкової практики для студентів за правничими професіями, безумовно, сприятимуть підвищенню якості правничої освіти.

Аліна МОРГУНОВА,
юрист ТОВ «Правова корпорація «Татаров, Фаринник, Головко»:

— Законопроект передбачає низку новацій.

Серед них треба відзначити введення єдиного державного кваліфікаційного іспиту за спеціальністю «право» як передумови доступу до правничих професій: судді, адвоката, прокурора, нотаріуса.

На мою думку, введення такого іспиту відіграє позитивну роль, дозволить отримати в подальшому більш кваліфікованих юристів.

Завдяки йому можна буде оцінити, чи здобув студент навички логічного, критичного, абстрактного мислення, а також винести «вердикт» щодо можливості займатися професійною діяльністю у сфері права. Складання іспиту повторно дасть другий шанс тим, хто ставився до навчання легковажно. Проте зробити це можна не більше від двох разів. Це логічно. Адже якщо особа не може скласти іспит, то вона навряд чи стане професійним адвокатом, нотаріусом, прокурором, а тим паче суддею!

Однак уведення іспиту створить бар’єр для нових студентів, які бажають у подальшому стати суддями, адвокатами, прокурорами, нотаріусами.

Водночас законопроект має недоліки. В ньому не вирішена доля тих юристів, які вже мають диплом і хочуть отримати доступ до правничих професій.