Закон і Бізнес


Універсальний рецепт

ГПУ стає єдиним органом, від якого ВРП очікує захисту незалежності суддів


№45 (1343) 25.11—01.12.2017
ЮРІЙ ІВАНОВ
4991

Скаржитися на суддів та критикувати їх можна. Принаймні так уважають у Вищій раді правосуддя. Тож не дивно, що дисциплінарним палатам Ради щотижня доводиться розбиратися з десятками звернень громадян. А чи може суддя за допомогою ВРП дати відсіч посяганням на свій авторитет і незалежність?


Адвокатський вплив

У своєму зверненні до колегіального органу Ірина Пилипенко з Чаплинського районного суду Херсонської області повідомила, що в її провадженні перебуває 40 цивільних справ, у яких ідеться про вимоги громадян щодо розірвання договорів оренди земельних ділянок через систематичну невиплату обіцяного. 7 липня вона розглянула тільки одну з таких справ, після чого адвокат, який є сином директора підприємства-відповідача, подав скаргу до ВРП.

Служителька Феміди вважає, що, за правилами професійної етики, захисник не повинен намагатися вплинути на рішення судді в позапроцесуальний спосіб. Крім того, на переконання законниці, за такі дії адвокат має бути притягнений до дисциплінарної відповідальності.

Член Ради Алла Олійник зазначила: прокуратура Херсонської області повідомила, що 8 вересня місцева прокуратура внесла відомості до Єдиного реєстру досудових результатів стосовно факту втручання в судочинство. «Стан розслідування перебуває на контролі в обласної прокуратури, досудове слідство ще триває», — додала вона.

Сам же правник заявив: суддя подала скаргу, аби вплинути на нього та ВРП, щоб уникнути дисциплінарної відповідальності. Проте в Раді не стали занурюватись у мотиви скаржників і знову обмежилися зверненням до Генеральної прокуратури. Мовляв, хай там розберуться, чи є підстави для висунення обвинувачення за втручання в діяльність судових органів.

Внутрішній конфлікт

У зверненні від Андрія Леонова з Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська, яке надійшло до ВРП ще 2.12.2016, повідомлено про тиск на нього з боку окремих громадян і голови установи та ще одного колеги.

А.Леонов стверджує, що двоє громадян постійно зривають засідання, в яких він головує. Зокрема, проводять відеозйомку як перебігу розгляду справ, так і його службового кабінету, до якого не раз удиралися. За результатами таких дій складалися протоколи за ч.1 ст.1853 («прояв неповаги до суду») Кодексу про адміністративні правопорушення.

За словами законника, один із цих протоколів автоматизована система документообігу розподілила на нього. «Отримавши даний протокол та розглянувши його, я визнав громадянина винним і наклав на нього адміністративне стягнення в розмірі 1700 грн. Хоча ухвала була оскаржена, апеляційна інстанція відхилила скаргу. Тож порушнику довелося сплатити штраф», — розповів суддя.

Крім того, згодом він отримав у провадження кримінальну справу, в якій необхідно було обрати запобіжний захід для підозрюваного. Останній попросив А.Леонова взяти самовідвід, адже, за його інформацією, суддя ще до початку слухання висловлювався в коридорі про намір заарештувати фігуранта справи.

Зрештою суддя написав відповідну заяву, а його колега, якій розподілили справу, задовольнила її. Мовляв, аби не виникло сумнівів у об’єктивності та неупередженості суду. Проте, на думку А.Леонова, вона проігнорувала те, що громадянин намагався безпідставно усунути його від справи й затягнути процес, адже після трьох попередніх відводів справу направлять до іншого суду.

Також суддя переконує, що ті ж громадяни поширили про нього неправдиву інформацію. Зокрема, направили заяву до голови суду, де звинуватили його в сепаратизмі, а також у тому, що він має стосунки зі своєю помічницею та спільних із нею дітей. Також стверджувалося, що його мати нібито заволодіває квартирами людей пенсійного віку. І попросили обговорити це на зборах.

За словами А.Леонова, на нараді голова суду Ігор Литвиненко озвучив цю інформацію та розцінив «службовий роман» як корупційні дії. Самого суддю на зібрання не запросили, позбавивши його можливості спростувати такі закиди.

Взагалі внутрішній конфлікт із керівництвом тягнеться давно — з моменту переведення А.Леонова з Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим.

А.Олійник констатувала, що прокуратура не внесла відомостей про втручання в судочинство до ЄРДР. Тож колегіальний орган вирішив звернути увагу ГПУ на дотримання приписів ст.19 Конституції, ст.214 Кримінального процесуального кодексу.

Критикувати можна

А от у повідомленні Катерини Недашківської з Рівненського окружного адміністративного суду йдеться про втручання з боку голови правління громадської організації. Він, на думку судді, поширив неправдиву інформацію щодо рішення у справі.

Рада в тому порушень не вбачає. Адже вважає, що критикувати суд може кожен. Так само як висловлювати й поширювати відповідну інформацію. Тож у вжитті заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя відмовлено.

Попри те що ВРП так чи інакше відреагувала на 2 із 3 повідомлень, говорити про формування якоїсь позиції в членів Ради, вочевидь, зарано. Адже судді очікують не формальної фіксації повідомлень, а захисту від неправомірного, як на їхню думку, тиску. Одним порушенням кримінального провадження незалежність людини в мантії не захистиш.

Напевне, настав час, аби показати суспільству, що не ГПУ є тим єдиним органом, який може ефективно відреагувати на тиск на суддів. Адже хворобу не вилікуєш лише направленням на аналізи. Потрібно запропонувати універсальний рецепт, який допоможе виробити в судді імунітет до будь-якого зовнішнього «вірусу». Інакше судову систему й надалі лихоманитиме від скарг, голослівних звинувачень і безпідставної критики.

 

ПРЯМА МОВА

Андрій ЛЕОНОВ,
суддя Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська:

— Голова суду І.Литвиненко направляв звернення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Державної судової адміністрації про те, що в його установі перебувають кримінальні провадження стосовно моєї матері й тому мене не слід переводити до них. Відмовлявся видавати наказ про моє прикріплення до суду.

Протягом 8 місяців мені не платили зарплату, залишивши мене та родину сам на сам із відсутністю умов для життя. Про це навіть знає голова ДСАУ Зеновій Холоднюк, який намагався зарадити. І тільки після його втручання у 2015 році мені виплатили зарплату.