Зарахування за законом

З метою установлення конкретних часових показників, сплив яких змінює правовий статус засудженого до довічного ув’язнення, строк попереднього ув’язнення може бути зарахований у строк покарання. Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 26.10.2017.

Засуджений до довічного позбавлення волі із конфіскацією майна звернувся із клопотанням про зарахування йому у строк покарання строку попереднього ув’язнення із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі. Вважаючи, що довічне позбавлення волі до строкових покарань не належить, суд відмовив у задоволенні клопотання. Ця позиція була підтримана апеляційною та касаційною інстанціями.

Питання про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ порушив прокурор, який вказав на неоднакове застосування ВСС правових норм та помилковість висновку про неможливість зарахування у строк покарання строку попереднього ув’язнення особам, засудженим до довічного позбавлення волі.

У постанові № 5-121кс(15)17 ВСУ зазначив, що засудження до довічного позбавлення волі, як і до позбавлення волі на певний строк, передбачає конкретне визначення початку відбування цих покарань. Упродовж відбування довічного позбавлення волі законодавством установлені конкретні часові показники, сплив яких змінює правовий статус засудженого до цього покарання. Йдеться, зокрема, про виникнення у нього права на подання клопотання про помилування; про виникнення права на участь у групових заходах освітнього, культурно-масового та фізкультурно-оздоровчого характеру; про виникнення права на розгляд питання про переведення з одних приміщень камерного типу в інші та з приміщень камерного типу до звичайних жилих приміщень.

Разом із постановою, висловлена окрема думка судді ВС Богдана Пошви. Він вважає, що оскільки у законі № 838-VІІІ законодавцем не визначено, до якого із двох видів покарання – позбавлення волі на певний строк чи до довічного позбавлення волі – можуть застосовуватися правила, передбачені ч. 5 ст. 72 КК, суд не вправі вирішувати питання, яке належить до виключної компетенції законодавчого органу. Поширення дії закону № 838-VІІІ на осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, не може бути застосуванням аналогії кримінального закону щодо осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк, оскільки у кримінальному праві аналогія закону не допускається.

Що стосується можливості застосування судами закону № 838-VІІІ, то Загальна частина КК таких можливостей не передбачає, а зазначений закон, з часу його прийняття, потребує перевірки на його відповідність нормам Конституції України.

Заперечення можливості застосування закону № 838-VІІІ до осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, не є відмовою від виправлення судової помилки у рішеннях національних судів щодо осіб, яких незаконно засуджено, в т.ч. і до довічного позбавлення волі, що, на жаль, має місце у кримінальному судочинстві України.

Суддя вважає, що виправлення судової помилки щодо незаконно засуджених осіб є нереалізованим в українській судовій практиці, але поширеним інститутом виправлення судових помилок та недоліків судочинства через верховенство права в країнах-членах Ради Європи, які визначено практикою Європейського суду з прав людини, і Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

У підсумку він наголошує на необхідності відступити від правової позиції, викладеної у висновку ВСУ, з одночасним наведенням відповідних мотивів.