Закон і Бізнес


Про належні докази


№43 (1341) 11.11—17.11.2017
8463

Кримінальний процесуальний кодекс не містить заборони для сторін представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборона адресована суду, який, не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 12.10.2017.


Начальника Гайворонської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, визнано винуватим у тому, що він, будучи державним службовцем 9 рангу, працівником правоохоронного органу, службовою особою, яка обіймає відповідальне становище, вимагав та отримав неправомірну вигоду у сумі 50 тис. грн.

Суд першої інстанції засудив податківця за ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу на 6 р. позбавлення волі з позбавленням права здійснювати функції представників влади на строк 3 р. з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, та зі спеціальною конфіскацією.

Апеляційний суд зарахував строк попереднього ув’язнення у строк відбування покарання, а решті вказаний вирок залишив без зміни. Вищій спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився із позицією апеляційного суду.

У заяві до ВС адвокат чиновника вказав, що ВСС безпідставно, на його думку, погодився із визнанням апеляційним судом допустимими доказами дозволів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Вони з’явилися під час апеляційного провадження, тоді як при розгляді судом першої інстанції не долучались і не відкривались стороні захисту.

У постанові № 5-237кс(15)17 ВС зауважив, що невідкриття матеріалів сторонами є окремою підставою для їх визнання недопустимими як докази. Крім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, відкриттю в обов’язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання). Це забезпечить можливість перевірки допустимості результатів таких дій як доказів.

Надання стороною обвинувачення матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту, і долучення їх як доказів на стадіях судового розгляду порушує право особи на захист, оскільки змушує її захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування.

Частина 12 ст. 290 КПК фактично передбачає кримінальну процесуальну санкцію стосовно сторін провадження, яка реалізується в разі невиконання сторонами обов’язку щодо відкриття матеріалів. Вона полягає в тому, що в майбутньому суд не має права допустити відомості як докази у невідкритих матеріалах. Так, невідкриття сторонами одна одній матеріалів суттєво зменшує їхню доказову базу, що, в свою чергу, може негативно вплинути на законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення.