Голова АСХО Анатолій Марцинкевич:

«Принципово важливо не розгубити суддів-професіоналів і зберегти всі приміщення установ»

Робота команди професіоналів, очолюваної прогресивним керівником, і бажання змінювати самих себе та систему правосуддя приводять до позитивних результатів. Приклад цьому — Апеляційний суд Хмельницької області, який за короткий час піднявся в рейтингу якості здійснення судочинства апеляційними установами. Як досягати гідних результатів, що мотивує до реалізації нових ідей та як пережити складні реформаторські часи? Про це «ЗіБ» запитав у голови Апеляційного суду Хмельницької області Анатолія МАРЦИНКЕВИЧА.

«Доцільно повернутися до призначення голів судів»

— Анатолію Миколайовичу, минув рік з того часу, як вас обрали головою Апеляційного суду Хмельницької області. Якими були перші кроки на цій посаді, з якими труднощами стикнулися?

— Так сталося, що саме в день, коли мене обрали головою, суддівський корпус установи втратив 18 висококваліфікованих суддів, які понад 30 років, а дехто з них — більш як 40 років життя присвятили служінню улюбленій справі. Через 2 місяці ще троє суддів пішли у відставку. Це було їхнє зважене рішення, втім, змиритися з такою ситуацією було непросто.

Нелегко було й налагодити процес судочинства в умовах надмірного навантаження, коли в кримінальній палаті залишилося 9 суддів, а в цивільній — 11. Завдяки організаторським здібностям мого заступника Інни П’єнти та секретарів палат Олега Ярмолюка і Сергія Болотіна, самовідданій праці суддів нам удалося не тільки мінімізувати ризики затягувань розгляду справ, а і якісно здійснювати правосуддя.

Приємно, що, за підсумками роботи апеляційних судів, які не так давно підбивалися на пленумі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, наш суд має одні з найкращих результатів за якістю судочинства як у цивільних, так і кримінальних справах.

— Нещодавно прокотилася хвиля скорочень вакансій суддів. Чи зачепила вона ваш суд?

— Скорочення посад суддів апеляційних судів, яких, за даними Державної судової адміністрації, загалом по Україні налічується 390, торкнулося і наш суд. Зокрема, штатна чисельність суддів скоротилася з 50 до 35. Це рішення було прийнято цілком обґрунтовано і має у своїй основі результати проведених опитувань суддів, аналізу статистичних даних щодо динаміки надходження справ до судів, даних автоматизованої системи документообігу суду стосовно оцінки витрат часу на розгляд справ різних категорій та різної складності.

За результатами цих досліджень, за підтримки проекту USAID «Справедливе правосуддя» складено звіт «Дослідження для судової системи України: визначення коефіцієнтів навантаження на суддів», що підтверджений науковим експертним висновком Інституту економіко-правових досліджень Національної академії наук України та схвалений рішенням Ради суддів від 12.06.2014.

В Апеляційному суді Хмельницької області ніколи не були заповнені всі вакансії суддів. Максимум у нас працював 41 суддя, але сьогодні — 20, тому скорочення нікого не торкнеться. Крім того, вважаю, що в разі зростання навантаження на суддів можна буде збільшити їх штатну чисельність, звернувшись з обґрунтованою пропозицією до ДСАУ та Вищої ради правосуддя, до компетенції яких належить вирішення таких питань.

— Які ще типові проблеми, крім кадрового голоду, доводиться долати голові апеляційного суду?

— Великою проблемою для нас стали вибори голів у місцевих судах, які можна назвати невиправданим експериментом. Для прикладу: в Нетішинському міському та Славутському міськрайонному судах Хмельницької області такі вибори не дали позитивного результату. В одному голоси розділилися 50 на 50, в іншому зайняти посаду голови хочуть майже всі судді. Законодавець не передбачив правового механізму розв’язання цієї проблеми. Як на мене, за таких обставин ці питання мала б вирішувати РСУ. Саме вона могла б визначити достойну кандидатуру.

Вважаю, що такі вибори призводять до розбалансування системи, оскільки процедура виборів голови суду послаблюється. Йому певним чином доводиться загравати з колегами. Особливо це проявляється в тому, що він, як правило, неефективно використовує потенціал суддів без повноважень, аби ті допомагали колегам. Тож деякі з таких суддів примудряються успішно просидіти без роботи близько 3-х років та ще й після виходу указу Президента про їх призначення взяти відпустки, які могли б використати раніше, незважаючи на ту завантаженість, яка лягає на плечі інших суддів.

Тому, напевно, доцільно повернутися до призначення голів судів, оскільки це підвищить їхню роль, вони будуть більш незалежними на місцях і, не втручаючись у розгляд конкретних справ, сприятимуть поліпшенню якості та дотриманню строків вирішення спорів.

На Хмельниччині ми продовжуємо практику узагальнення багатьох категорій справ, розглянутих місцевими судами, що забезпечує якість правосуддя, оскільки інколи виявляємо неприпустимі порушення, хоча рішення в цих справах ніхто й не оскаржував. Візьмемо, наприклад, притягнення до відповідальності за ст.130 Кодексу про адміністративні правопорушення. Ми виявили кілька випадків, коли рішення були «ліберальними», що вважаю неприпустимим, й звернули на це увагу конкретних суддів.

Складним сьогодні є й вирішення питання про утворення окружних судів, адже потрібно максимально враховувати інтереси громадян. Оскільки це передбачено законом, то краще, аби вирішення цього питання взяв у свої руки Президент. Адже якщо такі повноваження перейдуть до Верховної Ради, то є велика загроза, що багато хто з народних депутатів нинішнього скликання намагатиметься розташувати центральний офіс окружного суду на вигідних йому умовах. Принципово важливо не розгубити суддів-професіоналів і зберегти всі приміщення судів. На жаль, суддям доведеться проходити, хоча й поза конкурсом, процедуру переведення, а це певним чином може зробити їх вразливими.

«Ефективного здійснення правосуддя недостатньо, громадськість повинна знати і бачити, як ми працюємо»

— Хто розділяє з вами відповідальність за продуктивну щоденну роботу установи? Адже зрозуміло, що голова суду, крім розгляду справ, має ще чималий перелік адміністративних обов’язків.

— Голова суду — це передусім вмілий адміністратор, який визначає стратегію та контролює роботу щодо забезпечення ефективного функціонування установи. Основну ж відповідальність за управління щоденною діяльністю суду бере на себе керівник апарату. Із втілення в життя саме цієї ідеї я розпочав свою роботу, коли очолив суд. Отже, сьогодні всіма кадровими питаннями апарату суду, забезпеченням належних умов здійснення правосуддя та комфортного перебування учасників процесу в стінах нашого суду, вирішенням фінансових питань займається керівник апарату. Працівників апарату орієнтую на надання високоякісних послуг громадянам, які звертаються до суду.

— Донедавна суди залишалися однією із закритих владних інституцій. Утім, останнім часом суддівський корпус докладає чимало зусиль, аби налагодити комунікацію з громадськістю, зокрема за допомогою журналістів. Уперше в Україні медіа-центр, який виконує комунікативну функцію, створили саме ви на базі апеляційного суду. Як у нинішніх реаліях недовіри до суду вдається досягати відкритості?

— Для себе давно усвідомив, що ефективного здійснення правосуддя недостатньо, громадськість повинна знати і бачити, як ми працюємо. Тому моїм завданням стало покращити рівень відкритості та обізнаності суспільства щодо діяльності судових інституцій. Із цією метою провів кілька прес-конференцій, робочих зустрічей з представниками місцевих ЗМІ. Але їх результат не потішив: мало хто із журналістів хотів висвітлювати тему діяльності судів. Таку ситуацію ми взялися виправляти.

20 травня поточного року, спираючись на напрацювання з’їздів суддів, РСУ щодо завдань та методик інформаційної діяльності судів, спільно з представниками всіх судових установ Хмельницької області підписали меморандум про взаємодію та співпрацю в інформаційно-медійному напрямі.

Цим документом започаткували Єдиний судовий інфомедіа-центр Хмельницької області при Апеляційному суді Хмельницької області. Його основним завданням є регулярне, оперативне, об’єктивне та неупереджене висвітлення інформації про роботу судів регіону та судової влади загалом. Завдяки інноваційному мисленню прес-секретаря суду Наталі Совві, крім підготовки прес-релізів, матеріалів для друкованих ЗМІ, розміщення актуальних відомостей на офіційному веб-сайті суду, ми змогли виготовити власний телевізійний продукт, запустивши в ефір на постійній основі проект «Слово Феміди», відеофайли якого розміщуються на YouTube, а також активізувати роботу щодо висвітлення інформації на офіційній сторінці суду у Фейсбуку.

РСУ в рішенні від 8.07.2017 визнала наш досвід успішним і рекомендувала всім судам організувати обласні судові медіа-центри.

Ми на цьому не зупинилися і для підвищення ефективності центру, координації роботи прес-секретарів регіону та осіб, на яких у судах покладено обов’язки прес-секретаря, створили в апеляційному суді прес-центр.

Усе це робимо, чітко усвідомлюючи, що впевненість у системі правосуддя вимагає здорового сприйняття судової влади громадянами, котрі для цього повинні отримувати об’єктивну й неупереджену інформацію від першоджерела. Приємно відзначити й те, що, за результатами всеукраїнського моніторингу рівня дотримання суб’єктами владних повноважень вимог закону «Про доступ до публічної інформації», проведеного центром політичних студій та аналітики «Ейдос», Центром демократії та верховенства права (CEDEM), Асоціацією українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів та ГО «Платформа прав людини» у співпраці із секретаріатом уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Апеляційний суд Хмельницької області за рейтингом відкритості сайтів судів посів 6 місце з 44.

— Служителі Феміди очолюваної вами установи активно відвідують навчальні семінари й тренінги. Часто ваша установа стає майданчиком для вивчення і роз’яснення новел законодавства. Чому стільки уваги до поглиблення знань навіть у найбільш досвідчених володарів мантій?

— Першочерговий службовий обов’язок судді — трактування та застосування законодавства, тому підтримувати знання законів, правових позицій та соціальних проблем для людей нашої професії дуже важливо. Саме тому судді активно долучаються до запропонованих Національною школою суддів програм з підвищення кваліфікації, співпрацюють з громадською організацією «Асоціація слідчих суддів України» й нерідко самі стають ініціаторами навчальних заходів.

До участі у семінарах, тренінгах ми запрошуємо колег із сусідніх Чернівецької та Тернопільської областей. Змістовності такому навчанню надають судді вищих судових інстанцій, які підтримують наші ініціативи й беруть участь у цих заходах як викладачі. Нещодавно ділилися досвідом і напрацюваннями секретар судової палати у кримінальних справах ВСС Валентина Щепоткіна, суддя ВСС В’ячеслав Наставний, в.о. секретаря Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України Василь Гуменюк.

Крім цього, секретарі судових палат нашого суду на постійній основі проводять виїзні навчальні семінари для суддів місцевих загальних судів. Така робота вже має свої результати: як свідчать дані судової статистики, якість здійснення судочинства не тільки у нашому, а й у місцевих загальних судах області має тенденцію до покращення.

Окрему увагу приділяю навчанню голів судів умілому адмініструванню та комунікації. Завдяки підтримці іноземних партнерів України — проекту USAID «Нове правосуддя» та українсько-канадського проекту «Підтримка судової реформи в Україні» — в нашій області було проведено чимало таких навчань. Надзвичайно корисним для нас став візит іноземної делегації представників судових установ та Міністерства міжнародних справ Канади у складі голови Верховного суду провінції Британська Колумбія Роберта Баумана, директора групи міжнародного співробітництва Національного суддівського інституту Канади Бренди Капер, радника Посольства Канади в Україні Бронвін Курден, з котрими мали нагоду плідно попрацювати й очільники місцевих судів області в рамках семінару «Комунікаційна діяльність голови суду при виконанні представницьких функцій».

Більше того, за сприяння українсько-канадського проекту «Підтримка судової реформи в Україні» четверо суддів із Хмельниччини (я — серед них) та стільки ж із Запорізької області взяли участь у 2-тижневому навчальному візиті до Канади. Такий формат співпраці з іноземними колегами дуже ефективний. Вірю, що інноваційні підходи, які були предметом вивчення, нам вдасться найближчим часом втілити в життя.

«Правосуддя не може схилитися перед натовпом чи політичними вподобаннями»

— Чи має Апеляційний суд Хмельницької області і ви як його очільник підтримку з боку виконавчої влади і органів самоврядування області, а також — органів суддівського самоврядування, судової влади?

— Хоча судова влада є відокремленою, проте переконаний, що голови судів повинні співпрацювати з органами державної влади та місцевого самоврядування. І для забезпечення належної роботи судових органів між ними має тривати постійний діалог.

У своєму регіоні маю повне порозуміння з місцевими органами самоврядування та органами виконавчої влади. Можу запевнити, що наші відносини є деполітизованими й очільники цих органів жодним чином не втручаються у процес здійснення судочинства.

Голова Хмельницької обласної державної адміністрації Олександр Корнійчук та голова Хмельницької обласної ради Михайло Загородний переймаються умовами надання послуг у судах, сприяють судовій владі в переданні приміщень. Адже вони усвідомлюють, що це робиться не для суддів, а в інтересах територіальної громади регіону. Також сьогодні робимо перші кроки до налагодження співпраці з правоохоронними органами регіону у сфері інформаційної та комунікативної діяльності.

Що стосується суддівського самоврядування, то неправильним уважаю те, що голови судів не можуть бути членами РСУ й делегатами з’їзду суддів. Якщо вони вже обрані колективом суддів, то, напевно, мають бути кращими представниками суддівського корпусу. Не варто боятися того, що вони виконуватимуть представницькі функції й на такому рівні.

Нам потрібна сильна та міцна судова система. Кожен із суддів повинен це усвідомити. Більшість представників суддівського корпусу, незважаючи на суцільну критику, яка вже потроху вщухає, добросовісно виконують свої обов’язки, якісно розглядають справи, постійно підвищують професійний рівень. Тож нам потрібно припинити розхитування судової системи зсередини.

У тому, що ми не до кінця розбалансовані, є велика заслуга ВСС. Голова установи Борис Гулько систематично збирав нас на засіданнях, пленумах, нарадах, зустрічах. Така комунікація є позитивною та необхідною. Суперечностей не було, було порозуміння й ділові партнерські взаємини з головами апеляційних судів.

Якісній роботі сприяє стабільне фінансове забезпечення з боку ДСАУ. Завдяки голові адміністрації Зеновію Холоднюку створено належні матеріально-технічні умови для роботи судів, підвищилися зарплати працівників, немає проблем ні з чим, навіть з конвертами й марками, як було колись. А головне — з’явилася можливість привести в порядок будівлі судів, зробити капітальні та поточні ремонти, створити і працівникам судів, і відвідувачам комфортні умови. Особливо приємно те, що є надія на завершення відомого довгобуду — будинку правосуддя в Кам’янці-Подільському.

— З різних регіонів України продовжують надходити повідомлення про тиск на суд: погрози, образи, напади на суддів. Остання резонансна подія, пов’язана зі втручанням у процес судочинства, — розгром приміщення Святошинського районного суду м.Києва. Чи є факти тиску на установи Хмельниччини?

— За час перебування на адмінпосаді не знаю фактів тиску чи втручання в будь-якій формі в діяльність суддів чи мою. Втім, кілька років тому колишньому очільникові Апеляційного суду Хмельницької області Вікторові Ковтуну довелося на собі відчути тиск із боку громадських активістів, які «хотіли взяти закон у свої руки», вдаючись до відкритих погроз, проявів жорсткості та вандалізму. Він продемонстрував стійкість і незалежність, адже правосуддя не може схилитися перед натовпом чи політичними вподобаннями.

В інших регіонах трапляються випадки тиску на суд через ініціювання кримінальних переслідувань суддів за ст.375 Кримінального кодексу. В нашій області таких фактів правоохоронні органи не фіксували. Передбачена законодавством кримінальна відповідальність судді за винесення неправосудного рішення не тільки не має правової визначеності поняття «неправосудне рішення», а й, що найголовніше, ставить під загрозу незалежність суддів.

Про це свідчать випадки внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань безпідставних заяв невдоволених судовими рішеннями громадян, які в такий спосіб хочуть тиснути на суддю чи помститися йому. Всім нам варто усвідомити, що однією з гарантій незалежності є впевненість судді в тому, що його не буде піддано цивільному чи кримінальному переслідуванню за виконання суддівських функцій.

Так, часто суддям доводиться приймати «непопулярні» рішення, керуючись нормою закону й захищаючи законні права осіб та меншості, незважаючи на погляди більшості громадян. У демократичному суспільстві це не може стати підставою для громадського осуду чи нав’язування судді громадської думки.

Проблема нашого суспільства полягає в тому, що незалежність суддів часто розуміють як щось таке, що існує для блага суддів. Це не так. Це гарантія того, що з людиною вчинять чесно. Це дає впевненість, що рішення у справі буде прийнято справедливо й неупереджено. Суспільство повинне активно протидіяти будь-яким крокам чи ініціативам, у тому числі органів влади, метою яких є втручання в незалежність суддів, адже це швидше зашкодить інтересам громадян, ніж захистить їх. Це справа суспільства, а не самих суддів.