Голова ОАСК Павло Вовк:

«Не хотілося б, щоб реорганізація судів була використана як засіб відсіяти непотрібних суддів»

Нині Феміда переживає буремні часи: в судах не вистачає кадрів, планується об’єднання судів, порушення кримінального провадження використовується як спосіб тиску на володарів мантій. Про ці та інші проблеми судової влади «ЗіБ» поговорив з головою Окружного адміністративного суду м.Києва Павлом ВОВКОМ.

«Під час конкурсу мали місце певні недоліки, яким складно знайти логічне пояснення»

— Добігає кінця конкурс на посади у Верховному Суді. Чи змінилося з плином часу ваше ставлення до конкурсу? Чи матиме правові наслідки недотримання строків створення ВС?

— Ставлення не змінилося. Ні про що не шкодую. Вважаю, що до складу нового ВС потрапить багато професіоналів. Стосовно строків. Відомо, що згідно з «Прикінцевими та перехідними положеннями» закону «Про судоустрій і статус суддів» ВС мав бути створений протягом 6 місяців із дня набрання чинності цим актом, чого, як знаємо, не сталося. Водночас голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів хоча й визнав, що «конкурс справді затягнувся», проте вважає, що цей фактор не порушив чиїхось прав, принаймні цього не доведено в судовому порядку.

Водночас під час конкурсу мали місце певні недоліки, яким складно знайти логічне пояснення. Нині один з учасників оскаржує рішення ВККС стосовно незаконного, з його точки зору, допуску до конкурсу 299 осіб, які успішно не склали кваліфікаційного іспиту, 69 із котрих були визнані переможцями. У разі задоволення позову (хоч у цьому, на жаль, є великий сумнів) судове рішення матиме правові наслідки для результатів конкурсу. Коли вже строк створення нового ВС і так не дотримано, воно вже «затяглося», дивно, чому було б не дочекатися завершення судового розгляду в цій справі. Більше того, думаю, що цей учасник звертатиметься й до Європейського суду з прав людини. І, можливо, ЄСПЛ дослухається до його аргументів.

Позитивні відгуки європейців щодо конкурсу — це добре, але не слід мати ілюзій. Варто згадати, що суддівський добір 2012 року також схвально оцінювався експертами USAID, GRECO й Венеціанської комісії. Проте після цього з’явилися закони про відновлення довіри до судової системи, очищення влади, про забезпечення права на справедливий суд тощо.

Що ще дійсно варте уваги? Це відсутність мінімально допустимого бала тестувань при оцінюванні критеріїв особистої та соціальної компетентності. Хоча згідно з Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання такий бал мав би бути визначений комісією. Для багатьох залишилося незрозумілим, за якими критеріями кандидатам виставлялися бали за результатами тестів на перевірку загальних здібностей та морально-психологічних якостей. Вказане стало підставою для недовіри до конкурсу. Рішення про затвердження методики проведення тестувань з метою перевірки особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей у межах процедури кваліфікаційного оцінювання на сайті ВККС також відсутнє.

Більше того, ми знаємо, що попереднє оцінювання результатів цих тестів здійснювали експерти компанії «ОС Україна». Втім, це може бути розцінено як делегування повноважень. Чинне законодавство не дає ВККС права делегувати свої повноваження щодо проведення оцінювання будь-яким іншим суб’єктам, оскільки це виключна компетенція органу, який входить до системи правосуддя. Зокрема, у ст.94 закону «Про судоустрій і статус суддів» сказано, що ВККС може залучати до своєї діяльності органи суддівського самоврядування, суддів, суддів у відставці, адвокатів, науковців за їхньою згодою для виконання допоміжних і консультативних функцій, але на громадських засадах, без делегування повноважень комісії чи її членів.

— Перейдімо ще до однієї важливої теми, яку висвітлюють ЗМІ. Який стан кримінального провадження, порушеного Національним антикорупційним бюро? Журналісти писали про арешт грошей та дорогоцінних металів…

— Так, пишуть багато й різне. Сьогодні проти багатьох осіб, уповноважених на виконання функцій держави, НАБ порушує кримінальні провадження. Проте, як бачимо, цей процес вибірковий та заангажований. Адже щодо деяких посадовців перевірка здійснюється навіть без реєстрації кримінального провадження, щодо інших НАБ попередньо звертається до Національного агентства з питань запобігання корупції, відносно когось провадження ведуться без виконання слідчих дій, у тому числі обшуку.

Для мене зробили особливий виняток — кримінальне провадження було порушене як банальна помста, відразу після розгляду справи, в якій суд установив незаконність вимог та дій представників НАБ. Саме той детектив, чиї дії суд фактично визнав незаконними, і зареєстрував на наступний день відповідне кримінальне провадження. Обшуки чомусь були проведені не по гарячих слідах «злочину», а, хоч як дивно, у розпал конкурсу на посади у ВС, через 6 місяців після відкриття провадження.

Лише цих фактів згідно з практикою ЄСПЛ достатньо для визнання відповідного кримінального провадження таким, що не відповідає вимогам як національного законодавства, так і Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що дає підстави для висновку про його безперспективність.

І ще. На моє майно арешт не накладався. Був незаконний арешт деяких вилучених речей під час обшуку третіх осіб, але я не був їх власником. Володільці майна звернулись із відповідними скаргами, за результатами розгляду яких арешт скасував суд. Іншого, мабуть, і не могло бути. Переконаний: за кожне порушення закону винна посадова особа рано чи пізно буде притягнута до відповідальності.

— Скільки нині позовів перебуває на розгляді в ОАСК, де стороною справи є НАБ?

— Нині на розгляді в суді — понад 10 справ, у яких відповідачами є НАБ чи його директор, та 2 справи, в яких бюро є позивачем.

— Нещодавно Вища рада правосуддя відкрила справу стосовно судді Галицького районного суду м.Львова Віталія Радченка, який санкціонував обшуки в суді. Як можете це прокоментувати?

— Дійсно, 5 жовтня 2017 року перша дисциплінарна палата ВРП, розглянувши скаргу ОАСК, прийняла рішення відкрити дисциплінарну справу стосовно цього судді. Мій адвокат направив до ВРП ще одну скаргу вже від мого імені, де органу дисциплінарного провадження було надано додаткові докази на обґрунтування неправомірності дій В.Радченка. Вважаю, що підстави для притягнення до відповідальності мають місце, разом з тим кінцеве рішення прийматиме дисциплінарний орган.

«Укрупнення судів не повинне бути виправданням незабезпечення судових органів кадрами»

— Як оцінюєте перспективи появи Вищого антикорупційного суду? Чи є прихильником його створення?

— Я, швидше за все, належу до прихильників розгляду справ, пов’язаних із корупцією, в загальних судах. Однак від моєї чи вашої точки зору нічого не залежить. Уже цілком зрозуміло, що реформи в нашій державі здійснюються з урахуванням виключно позиції міжнародних донорів.

Прикметно, що навіть під час підготовки висновку стосовно законопроектів «Про антикорупційні суди» та щодо запровадження обов’язкової спеціалізації суддів з розгляду корупційних і пов’язаних з корупцією правопорушень делегація Венеціанської комісії проводила спеціальну зустріч із представниками міжнародних організацій та іноземних донорів. А в тексті висновку чітко зазначено, що створення антикорупційного суду зумовлене перш за все рекомендаціями іноземних донорів і Міжнародного валютного фонду.

Цілком очевидно, що висновок ВК має політичну складову. Це прикро, адже раніше вона завжди вважалася органом, який — поза політикою, який оцінює ті чи інші нормативно-правові документи саме з погляду права та дотримання європейських стандартів.

Як відомо, існують різні моделі антикорупційних судів. Деякі країни, такі як Бангладеш і Кенія, не мають окремих антикорупційних судів або підрозділів, а призначають певних суддів для розгляду справ про корупцію. Самостійний спеціалізований антикорупційний суд як суд першої інстанції з надходженням апеляційних скарг до верховного суду мають такі країни як Бурунді, Камерун, Хорватія, Непал, Пакистан, Сенегал і Словаччина. Змішана система, де анти корупційний суд функціонує і як суд першої інстанції щодо розгляду більш значущих справ, так і апеляційної щодо розгляду інших справ, має місце у Філіппінах та Уганді.

У Ботсвані всі справи про корупцію розглядають звичайні суди, а апеляційні скарги надходять до суду з розгляду справ про корупцію. Місцеві та апеляційні антикорупційні суди є в Афганістані, Болгарії, Індонезії та Малайзії. Причому призначення антикорупційних суддів у цих державах здійснюється без участі іноземних громадян. Мабуть, наслідування прикладу цих країн (виходить, навіть у погіршеному варіанті) і є нашим європейським вектором розвитку.

Стосовно перспектив створення антикорупційного суду слід сказати: глава держави зазначав, що очікує прийняття відповідного закону до кінця 2017 року.

— Поговорімо про сьогоднішні турботи Феміди, зокрема кадрові. Скільки суддів сьогодні працює в ОАСК? Нещодавно було призначено кількох суддів, то чи стало легше працювати? Скільки позовів у середньому подають до суду за день? Скільки справ розглядається?

— Сьогодні в суді працює 36 суддів. Недавнє призначення 21 судді — дуже позитивне звершення в роботі установи, адже проблема навантаження стояла дуже гостро. На жаль, довге перебування значної кількості суддів без повноважень далося взнаки, тому залишок нерозглянутих справ становить приблизно 17299. Утім, судді намагаються докладати максимум зусиль, щоб розглядати справи протягом розумного строку.

— На вашу думку, чи виправдають себе нові процесуальні кодекси?

— Закон «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС викладено в новій редакції, направлено Президентові на підпис. Однак наскільки ефективними для громадян та суду будуть законодавчі новели, запроваджені законом, напевне, стане зрозуміло вже під час застосування кодексів на практиці. Поки що давати оцінки зарано.

— Нині триває обговорення питання реорганізації судів. Яка ваша думка із цього приводу?

— Підставами створення судів (у тому числі шляхом реорганізації) є зміна визначеної законом «Про судоустрій і статус суддів» системи судоустрою, необхідність забезпечення доступності правосуддя, оптимізації видатків державного бюджету або зміна адміністративно-територіального устрою. І тут треба наголосити саме на такій підставі, як забезпечення доступності правосуддя. Цей фактор має бути враховано перш за все. Тому слід погодитися з думкою голови Ради суддів Валентини Сімоненко, адже, дійсно, «навіщо такий суд, коли люди, щоб до нього дістатися, повинні десь зупинятися на ніч»?

Укрупнення не повинне бути виправданням незабезпечення судових органів кадрами. Від того, що кілька судів перетворять в один, а вакансії не будуть заповнені, навантаження на суддів не зменшиться, що вочевидь призведе до недотримання розумних строків розгляду справ.

Не хотілося б, щоб реорганізація судів була використана як засіб відсіяти непотрібних суддів, адже згідно із законом відмова від переведення до іншого суду (в тому числі ухилення від виконання рішення про переведення) в разі ліквідації чи реорганізації установи, в якій суддя обіймає посаду, є підставою для його звільнення за рішенням, ухваленим ВРП.

— Незважаючи на тривале реформування судової влади, судді й досі є об’єктом огульної критики. Не думали змінити професію?

— Звинувачення суддів у всіх смертних гріхах і досі є мейнстримом. Як правило, суди завжди винні в неефективній та подекуди неправомірній діяльності правоохоронних органів. Звичайно, це не виправдовує тих суддів, які всіляко дають підстави для такої критики.

Проте, попри зневажливе публічне ставлення до професії судді з боку представників влади, кількість учасників нещодавно оголошеного добору на заміщення вакантної посади свідчить про те, що в людей є бажання працювати на цій нелегкій роботі. Адже для багатьох юристів посада судді є однією з найвищих сходинок у кар’єрі. Як і для мене.

Тому, незважаючи на певне розчарування в тих процесах, що відбуваються, можу сказати: моя професія мені подобається, змінювати її не збираюсь.