Про належність доказів
У Вищому адміністративному суді проінформували суди про необхідність дотримуватись позиції Європейського суду з прав людини щодо визначення доказів належними.
В інформаційному листі від 2.10.2017 №1312/10-14/17, йдеться про те, що до ВАС надійшов лист урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ щодо виконання рішення ЄСПЛ у справі «Шабельник проти України (№ 2)». Цим рішенням Україна зобов’язується відшкодувати 5000 євро моральної шкоди та 6000 євро судових витрат заявнику, засудженому до довічного ув’язнення на підставі неналежних доказів.
Так у 2002 р. Верховний Суд України залишив без змін вирок апеляційного суду, що розглядав справу як суд першої інстанції, який ґрунтувався на зізнавальних показаннях обвинуваченого. У зверненні до ЄСПЛ заявник стверджував, що показання були відібрані у нього як у свідка. У 2010 р. ВСУ, переглядаючи справу, виключив зізнавальні показання із доказової бази, проте аргументував своє рішення іншими доказами, які ЄСПЛ також трактує, як неналежні. Зокрема йдеться про висновок психіатра, який є лише документом про психічний стан особи і не може містити припущення щодо її винуватості у злочині, а також доповнення експертів, зроблені у контексті, що не мав відношення до предмету злочину.
Виносячи рішення ЄСПЛ визнав, що ВСУ допустив порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не забезпечивши новий належний розгляд справи та оцінку доказів.