Звертайтесь, але не нарікайте
Громадяни, які не є суб’єктами дисциплінарної справи щодо суддів, не можуть оскаржувати рішення за результатами її розгляду. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №800/583/16, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
1 серпня 2017 року м.Київ №800/583/16
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Волкова О.Ф.,
суддів: Гуменюка В.І., Канигіної Г.В., Ковтюк Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Особи 5 до Вищої ради юстиції про визнання дій неправомірними,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2016 року Особа 5 звернувся до Вищого адміністративного суду як суду першої інстанції з позовом до ВРЮ, в якому просив визнати протиправними дії ВРЮ щодо відмови йому в ознайомленні з матеріалами дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду м.Києва Особи 7, відкритої ухвалою ВРЮ від 14.07.2016 №1368/0/15-16 на підставі заяви позивача, поданої ним до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції 11.12.2014.
На обґрунтування позову Особа 5 зазначив, що спірне рішення постановлено судом з порушенням принципів змагальності та рівності сторін.
На обґрунтування порушення своїх прав, свобод або інтересів при вирішенні питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Особи 7, заявник Особа 5 послався на те, що, за правилами п.12 ст.95 Закону «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 №2453-IV, розгляд дисциплінарної справи стосовно судді має відбуватися на засадах змагальності. Відповідно до п.3.1 рішення Конституційного Суду від 25.04.2012 №11-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина Особи 6 щодо офіційного тлумачення положень п.20 ч.1 ст.106, ч.1 ст.11113 Господарського процесуального кодексу у взаємозв’язку з положеннями пп.2, 8 ч.3 ст.126 Конституції засада рівності всіх учасників процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в ч.1 ст.55 Конституції.
Крім цього, позивач казав на невідповідність прийнятого відповідачем рішення практиці Європейського суду з прав людини в трактуванні принципу змагальності (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.93, заява №12952/87) та рівності. Вищий адміністративний суд ухвалою від 2.11.2016 відмовив у відкритті провадження у справі.
Ухвалюючи таке рішення, ВАС виходив із того, що ч.1 ст.99 закону №2453-IV передбачено, що суддя місцевого чи апеляційного суду може оскаржити рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до ВРЮ або ВАС не пізніше одного місяця з дня вручення йому чи отримання поштою копії рішення.
Таким чином, право на оскарження рішення, дій ВРЮ, що здійснює дисциплінарне провадження, мають лише суб’єкти останнього в порядку, передбаченому законом. Громадяни, які не є суб’єктами дисциплінарного провадження щодо суддів, не мають права оскаржувати дії та рішення визначених законом органів (у цьому випадку — ВРЮ) за результатами такого провадження.
Оскільки позивач не є суб’єктом дисциплінарного провадження в розумінні положень закону №2453-IV, то його адміністративна процесуальна діяльність у відносинах вирішення питання дисциплінарної відповідальності судді обмежена. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що зазначену адміністративну справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ вважає, що заява Особи 5 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Порядок дисциплінарного провадження щодо судді врегульовано: п.3 ч.1 ст.131 Конституції, стст.83—89, 113, 114 закону №2453-VI, стст.3, 37—44 закону «Про Вищу раду юстиції» від 15.01.98 №22/98-ВР.
Відповідно до ст.92 закону №2453-VI суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим законом.
Згідно зі ст.93 зазначеного закону дисциплінарне провадження щодо судді — це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов’язків чи присяги судді. Право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність, має кожен, кому відомі такі факти.
Водночас спеціальний порядок дисциплінарного провадження щодо суддів має забезпечувати їх незалежність від незаконного стороннього впливу.
Відповідно до ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства, кожна особа має право в порядку, встановленому КАС, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною 1 ст.99 закону №2453-VI передбачено, що суддя місцевого чи апеляційного суду може оскаржити рішення ВККС про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до ВРЮ або ВАС не пізніше одного місяця з дня вручення йому чи отримання поштою копії рішення.
Таким чином, на відміну від реалізації особою своїх прав у відносинах, урегульованих законом «Про звернення громадян» від 2.10.96 №393/96-ВР, порушення адміністративної справи має передумовою обставини, визначені, зокрема, ч.1 ст.6 КАС. Право на оскарження рішення ВРЮ, що здійснює дисциплінарне провадження, мають тільки суб’єкти останнього в порядку, передбаченому законом. Громадяни, які не є суб’єктами дисциплінарного провадження щодо суддів, не мають права оскаржувати рішення визначених законом органів (у цьому випадку — ВРЮ) за результатами такого провадження.
Таку правову позицію колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ висловила, зокрема, у справах №№21-901во08, 21-211а14.
Разом з тим наказом голови ВРЮ від 22.09.2015 №23/0/1-15 затверджено Перелік відомостей, що становлять службову інформацію у ВРЮ, у п.10 якого зазначено, що до таких відомостей належать, зокрема, відомості що містяться в матеріалах щодо оскарження рішень про притягнення (та про відмову в притягненні) до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних і місцевих судів, а також прокурорів.
Що стосується доводів заявника про порушення ВАС його права на справедливий суд у розумінні положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої законом від 17.07.97 №475/97-ВР, то зазначеною нормою передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Таким чином, дія положень ст.6 конвенції поширюється на забезпечення прав особи, яка безпосередньо є стороною у справі та чиї права або законні інтереси може бути порушено під час розгляду справи.
Оскільки Особа 5 не є суб’єктом дисциплінарного провадження у справі, про перегляд якої подано заяву, то його посилання на порушення ст.6 конвенції є безпідставними.
Таким чином, у задоволенні заяви Особі 5 слід відмовити.
Ураховуючи наведене та керуючись п.6 «Прикінцевих та перехідних положень» закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VІІІ, стст.241, 242 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
ПОСТАНОВИЛА:
У задоволенні заяви Особі 5 відмовити.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.3 ч.1 ст.237 КАС.