Закон і Бізнес


Кількість проти якості,

або Яка кінцева мета визначення модельного навантаження?


№38 (1336) 07.10—13.10.2017
Володимир ГЕВКО, суддя-спікер Господарського суду Тернопільської області, тернопільський під-розділ Асоціації суддів господарських судів України
7671
7671

У судової реформи виявився серйозний побічний ефект — кілька тисяч суддів з різних причин звільнились. І кадровий дефіцит став новою загрозою для права громадян на справедливе судочинство. На цьому тлі кількість володарів мантій у судах, навпаки, зменшується. Чи виправдане таке скорочення та як воно позначиться на якості розгляду господарських спорів?


Специфіка банкрутства

2016 року Рада суддів схвалила результати дослідження щодо визначення коефіцієнтів навантаження на суддів і складності справ у спеціалізованих судах та судах апеляційної інстанції. Водночас затверджено Рекомендовані показники середніх витрат часу на розгляд справ та коефіцієнтів складності справ за категоріями.

Посилаючись на це рішення, Державна судова адміністрація визначила нормативну (модельну) кількість суддів в установах. Так, 8.08.2017 прийнято низку наказів, якими визначено кількість суддів, зокрема й у госпсудах. І вже з 1.09.2017 штатна чисельність суддів у них зменшилася на 91 посаду. У деяких планується залишити невелику кількість суддів.

Проте така кількість працюючих суддів не є виправданою як з огляду на специфіку розгляду справ, так і в силу запланованого реформування процесуального законодавства.

При проведенні розрахунку рекомендованих витрат часу не було враховано низку особливостей, які впливають на тривалість розгляду. Зокрема, не враховано специфіки слухання справ про банкрутство. Вони суттєво відрізняються від інших типових справ. Ця категорія спорів має дуже тривалі строки розгляду.

Наприклад, тут приймається велика кількість процесуальних документів (ухвал, постанов), що оскаржуються. Їх виготовлення за своєю складністю подекуди прирівнюється до складності виготовлення рішення у справі позовного провадження.

В одній справі може бути дві, 20, 100 і більше кредиторських заяв, кожна з яких потребує окремого опрацювання. Звідси — витрачання додаткового часу. Отже, середня кількість хвилин, визначена рекомендованими показниками, повинна бути помножена на кількість заяв такого виду.

У межах одного провадження розглядаються і спори з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство. Зокрема, про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб тощо.

Без колегій та спеціалізації?

Також не враховано специфіки колегіального слухання справ, що запроваджена саме у зв’язку з їх складністю. Адже в місцевих госпсудах з метою покращення якості розгляду окремих категорій справ запроваджено спеціалізацію серед суддів щодо розгляду справ про банкрутство, корпоративних спорів, спорів, пов’язаних із правом власності, у тім числі інтелектуальної, кредитними правовідносинами, земельними спорами тощо. Ці спори розглядаються виключно у визначених складах колегій суддів. Така практика спеціалізації зарекомендувала себе з позитивного боку й діє вже протягом тривалого часу.

Натомість запропонована незначна кількість суддів практично унеможливить запровадження спеціалізації та колегіальний розгляд справ. Адже на утворення колегій може банально не вистачити суддів. Тим більше що спори вказаних категорій можуть слухатись одночасно, що вимагатиме утворення відповідної кількості колегій.

Не враховано й того, що певна кількість справ надходить до суду для нового розгляду. Вони ніби продовжуються розглядом, проте передаються новому складу суду (судді чи колегії), їх розгляд розпочинається від самого початку, з урахуванням зауважень вищих судових інстанцій. Такі справи ускладнюються ще й тим, що для їх розуміння, вивчення та розгляду новим суддям потрібно докласти більше часу та зусиль.

Крім того, якщо така справа слухалася колегіально й надійшла на новий розгляд до суду, в якому залишилося 5 суддів, її не буде кому опрацьовувати. Адже закон забороняє це робити суддями, які вже її розглядали.

Невраховані витрати часу

Потрібно розуміти й те, що в одного й того самого виду та категорій господарських справ не завжди однакова складність. Усе залежить від кількості сторін (співпозивачів, співвідповідачів), третіх осіб, інших учасників, кількості та складності заявлених позовних вимог, кількості поданих заяв тощо. І суддя повинен витратити час на кожну вимогу, заяву, клопотання кожної сторони чи учасника, а звідси — більше часу на слухання.

Яскравим прикладом можуть слугувати корпоративні спори. У них, як правило, є значна кількість або співпозивачів, або співвідповідачів (учасників, акціонерів, членів).

Не можна повністю погодитись із часом, виділеним для підготовки повного тексту рішення. Адже виготовлення останнього потребує значно більше ресурсів. Крім того, слід урахувати збільшення складності справ у зв’язку із запланованим реформуванням господарського процесу.

При дослідженні та обрахунку модельного навантаження не повністю взято до уваги час, який витрачається на ряд процесуальних дій, що є обов’язковими. А є ж іще процедурні дії: визначення автоматизованою системою арбітражного керуючого, підписання та оформлення процесуальних документів.

Окрема категорія процесуальних дій та час, який на них витрачається, — дії, які суддя вчиняє під час виконання судового рішення, ухвали. Наприклад, скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби у зв’язку зі складністю подекуди розглядаються в такі ж строки, як і справи. І на це суддя може витратити значно більше зусиль і часу, ніж на звичайну справу.

Швидше не значить краще

Одним із головних завдань судової реформи, яке публічно оголошувалося на всіх рівнях, є покращення якості вирішення спорів шляхом зменшення навантаження. Такий принцип закріплено й у Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015—2020 роки, затвердженій указом Президента від 20.05.2015 №276/2015. У п.5.4 зазначено, що підвищення ефективності правосуддя слід добиватися й шляхом зменшення навантаження на суди.

Зазначене пов’язано із загальновідомим правилом, що надзвичайно швидке виконання тієї чи іншої роботи не є гарантією якості. Проте постає риторичне запитання: держава має на меті підвищення якості здійснення правосуддя чи тільки впровадження економної процедури розгляду спорів екстремально швидкими темпами за участі невеликої кількості суддів?

Як убачається зі Статистичних бюлетенів господарських судів України за 2012—2016 роки, саме ті установи, де спостерігалася тенденція до зменшення кількості справ, з кожним роком покращували якість їх розгляду. Проте основні методологічні підходи та рекомендовані показники, а також здійснений ДСАУ на підставі них обрахунок модельної чисельності суддів, необхідних у місцевих госпсудах, не сприятиме покращенню якості розгляду. Навпаки — призведе до її погіршення через штучно спровоковане зростання навантаження, а в окремих випадках узагалі ускладнить призначення законного складу суду.

І наостанок. Модельне навантаження було розраховане на підставі аналізу розгляду справ за чинним Господарським процесуальним кодексом, який передбачає доволі спрощену процедуру. Проте найближчим часом він буде значно змінений, і судді розглядатимуть справи за тривалішими процедурами. Тож виникне необхідність нового аналізу та обрахунку модельного навантаження. Тому сьогодні недоцільно скорочувати штатну кількість суддів місцевих господарських судів. Це лише посилить кадровий голод і не сприятиме покращенню якості вирішення спорів.

P.S. Ця стаття продовжує цикл публікацій з нагоди річниці створення Асоціації суддів господарських судів України.