Без крапки — ніяк

Скорочення слова «гривня»: від ленінської спадщини до американських зразків

21 рік минув із часу появи словоскорочення «грн.». Проте й досі точаться суперечки, як правильно його писати. Ті, хто крапку відкидає, зазвичай посилаються на державний стандарт. Водночас в актах Президента, Верховної Ради, Національного банку закріпилося написання «грн.». А як правильно й чому?

Як усе починалося

2 вересня ми відсвяткували чергову річницю із часу введення гривні в обіг. Однак, на жаль, сьогодні вже мало хто пам’ятає про лист НБУ «Щодо скороченої назви грошової одиниці України «гривня» від 3.09.96 №11-108/1110-5134. І дарма, адже в ньому закликано «тимчасово, до прийняття офіційного рішення, для використання в роботі, службовій переписці… скорочену назву національної грошової одиниці України «гривня» визначити літерами «грн.». Наголошувалося, що таке відтворення передбачено проектом закону «Про грошову одиницю України».

Названому проекту стати законом не судилося. Проте словоскорочення прижилося. І на те були вагомі причини.

У 1988 р., коли Радянський Союз уже готувався піти в небуття, побачило світ докладне довідкове видання — «Словник скорочень в українській мові», путівку в життя якому дав Інститут мовознавства ім. О.Потебні АН УРСР. Довідник містив усю розмаїтість скорочень, різні їх види: прості, часткові, ініціальні, комбіновані, графічні (умовні). Серед них уже було кілька «гр.», які означали: градус, граф, графа, грецький, громадянин (громадянка), група. Тому для гривні позначення «гр.» відразу відпало.

На той час уже давно усталилося «крб.» (карбованець). Здавалося б, і для нового грошового знака варто було йти схожим шляхом, тому напрошувалося зменшення кількості букв до «грв.». Але цю видозміну чомусь відкинули. Можливо, через існування співзвучних побуквених скорочень «ГРВ» (гірничорятувальний взвод), «ГРВН» (Група радянських військ у Німеччині).

Тож зупинилися на «грн.». Словник уже містив таке самостійне ціле, яке означало «гарнець». Утім, ця мовна одиниця, що є назвою міри сипких тіл у царській Росії, давно вийшла з ужитку.

Слово чи позначення?

Про потрібність крапки в «грн.» як позначенні гривні тоді навіть питання не стояло. Насамперед тому, що в словнику наголошувалося: «Написання скорочень служить також засобом розмежування лексичних абревіатур і графічних (умовних) скорочень».

Роз’яснювалося, що перші «є словами української мови, які мають свою вимову, граматичну характеристику, можуть утворювати похідні слова, виступати членами речення тощо». Тому й пишуться без крапки чи дефіса. Через те, наприклад, використовувалися написання «обз» [о-бе-зе], «смт» [ес-ем-те] (відповідно: окремий батальйон зв’язку, селище міського типу), але «крб.», «млн.», «млрд.».

Крім того, мали діяти положення нового «Українського правопису» (1993). А там у §40 чітко сказано: «Графічні скорочення (крім стандартних значень метричних мір: м — метр, мм — міліметр, см — сантиметр) пишуться з крапками на місці скорочення».

Таке викладення правила — зайве свідчення недбальства упорядників зводу мовних законів. По-перше, в Україні без крапки вже давно передаються на письмі не лише словоскорочення системи метричних мір, до якої, до речі, належать міри не тільки довжини (якими упорядники чомусь обмежились), а й ваги, площі та місткості.

Тож підхід був простий: усі умовні позначення мусять бути загальноприйнятими та зрозумілими й відповідати вимогам, закріпленим у правописі, словниках і довідниках. Буквосполука з крапкою «грн.» цим вимогам відповідала.

Від титла до стягування

Проте вистачало й тих, кому не йнялося. Річ у тім, що у словнику наголос робився на так званих ленінських скороченнях. До цієї «спадщини» записали і «крб.», і «млн.», і «млрд.». Ті примітки муляли очі.

Водночас нове покоління чи не в усьому почало взоруватися на західні, зокрема американські, зразки. А заокеанський взірець простий, як двері: крапок немає, прибираються всі голосні й «супутні» приголосні, крім початкової й кінцевої: mln, bln, trln. Тож відразу напрошується запитання: чого б і нам так не робити?

І в Росії пішли цим шляхом. У 1998 р. там побачив світ «Справочник издателя и автора», де запроваджено безкрапкові «млрд» і «млн». Їх, усупереч загальноприйнятим засадам, уже названо одним з видів мовних одиниць — «висіченими словами». Це засадничо хибне твердження, бо то всього-на-всього позначення на письмі, які побуквено, як складноскорочені назви, не читаються.

На жаль, в Україні в той час ще вистачало тих, хто мав звичку звіряти свої кроки з Москвою. Тож кинувся «переймати досвід». Натомість люди, котрі звикли триматися власних витоків і набутків, наполягати на творчому розвитку останніх, як перше віяння, так і друге влучно назвали мавпуванням.

Не вводьте в оману!

На жаль, не все в галузі скорочення пішло як слід. Наказом Держстандарту від 4.07.97 №391 затверджено й уведено в дію розроблений Книжковою палатою ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила». Згідно з наказом Міністерства економічного розвитку від 22.08.2013 №1010 на заміну останньому прийшов майже однойменний ДСТУ 3582:2013.

Саме в цих напрацюваннях викладено правило: «Після скорочення методом відсікання кінцевої частини слова ставлять крапку... У разі скорочування методом стягування крапку в кінці слова не ставлять: мільйон — млн; гривня — грн».

Обидва стандарти стали справжньою знахідкою для «крапкоборців», які начебто зі знанням діла на них повсякчас посилаються. Тим часом марновірів, щиро переконаних, що на цятці вони заощадять чимало місця, дедалі більшає. Понад те, міністерства внутрішніх справ та юстиції, інші відомства почали використовувати скорочення «грн» у своїх наказах. Натомість Президент і його адміністрація, ВР, КМ, НБУ, ЦВК залишилися вірними «грн.». Непорозуміння якесь, неузгодженість. Де ж істина?

Відповідь проста. Виною всьому — лінь і невігластво. Бодай уважного, вдумливого прочитання самих тільки назв ДСТУ 3582-97 та 3582:2013 достатньо, аби закралися сумніви щодо правоти тих, хто воює з крапкою. Адже йдеться там про скорочення слів не будь-де, а в бібліографічній галузі.

В упорядкованих відомостях про те чи інше видання свої особливості, покликані суттєво (до кількох рядків) зменшити обсяг повідомлення. Там мало не кожне слово подається з вилученням «зайвих» азів. Але такі правила не поширюються на інші галузі й випадки життя. Тож у наукових творах, часописних нарисах, позовних заявах, судових рішеннях, а тим більше в законах, указах, постановах і наказах право на існування мають лише скорочення «грн.» і «крб.».