Закон і Бізнес


Нездорова конкуренція

Де приховується джерело конфліктів між державними та приватними виконавцями


Кандидат на посаду в Касаційному господарському суді Валентина Данішевська сподівається, що за рік приватні виконавці збільшать обсяг доведених до логічного завершення рішень бодай на 5%.

№35 (1333) 16.09—22.09.2017
ВІЛЕН ВЕРЕМКО
6815

У разі постановлення кількох рішень стосовно одного боржника виконавчі провадження мають бути об’єднані в одне. Проте цього не передбачено, якщо один стягувач звернувся до державного виконавця, а інший — до приватного. Тож, імовірно, своє отримуватиме більш наполегливий, а не той, хто має більше прав.


Надія на помічників

Законодавство надає приватним виконавцям широкі повноваження щодо перевірки майнового стану боржника, для інших дій примусового характеру стосовно нього. Водночас, зазначає приватний виконавець Катерина Шмідт, правове поле містить певні прогалини.

Серед проблем вона, зокрема, назвала можливість одночасного введення виконавчого провадження з приводу одного боржника органами державної виконавчої служби та приватним виконавцем. Раніше держвиконавці об’єднували провадження або створювали спільні робочі групи. Сьогодні ж відсутній механізм співпраці між органами ДВС та приватними виконавцями в подібних випадках.

Крім того, представниця нової професії звернула увагу на дуже вузькі повноваження помічника приватного виконавця. Відповідно до законодавства той, хто здійснює примусове виконання, має заносити постанови про арешт коштів до банків самостійно. А повноваження помічника «зводяться суто до функцій діловода».

Водночас інколи буде необхідно накласти арешт на 10 рахунків боржника в різних банках. Причому доцільніше не направляти відповідні постанови поштою, а принести їх самостійно. І бажано це зробити в кінці дня, щоб фінансова установа не встигла попередити боржника про арешт.

Розширення повноважень помічників доречне й з іншої причини. Заступник міністра юстиції з питань виконавчої служби Сергій Шкляр звернув увагу на досвід Болгарії, де один приватний виконавець веде 60 тис. проваджень. І на нього працює штат у 90 осіб. Тобто юрист створив робочі місця, працівники сплачують податки тощо.

Натомість у нас, оскільки повноваження помічників обмежені, така ситуація навряд чи можлива. Крім того, вже сьогодні в Мін’юсті говорять про брак охочих стати приватним виконавцем. Отже, проблема принаймні частково могла б розв’язуватися за рахунок дієвості помічників.

Проблеми зведення

Радник, керівник практики виконавчого провадження АО Spenser & Kauffmann Олексій Соломко проблему проваджень у різних виконавців щодо одного боржника розкрив ширше. Кілька виконавчих документів можуть видаватися за одним рішенням суду, коли воно стосується різних стягувачів. Або може виноситися кілька судових рішень щодо одного боржника.

Схожі проблеми в держвиконавців виникали й раніше. Хоча передбачалося, що справи стосовно одного боржника мали об’єднуватись у зведене провадження. Втім, інколи на практиці не було належної координації в таких питаннях.

Стаття 30 чинного закону «Про виконавче провадження» від 2.06.2016 №1404-VIII передбачає, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється держвиконавцем, який відкрив перше провадження, у рамках зведеного виконавчого провадження. І тут само зазначено, що виконання кількох рішень здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження. «Звідси висновок: провадження не може бути зведеним між державним і приватним виконавцями», — резюмував О.Соломко.

Існують й інші моменти, що потребують уточнення. Зокрема, у згаданій статті йдеться про об’єднання саме рішень. І формально неможливо застосувати зведене провадження, коли кілька виконавчих документів видані за одним рішенням суду. Причому, за словами експерта, із цією проблемою держвиконавці вже стикалися.

Невідомо, як визначити того, хто першим відкрив провадження, відсутній механізм передання проваджень для оформлення у зведене, немає строків об’єднання, й, нарешті, невідомо, що робити, якщо керівник відмовив у такому об’єднанні. Тому, на думку правника, необхідно внести відповідні зміни до профільного закону.

Зміни можуть піти не туди

Є й інші проблеми, що чекатимуть приватних виконавців на практиці. Наприклад, неможливо самостійно стягувати свою винагороду, існують обмеження приватних виконавців у сумах стягнення. Піонери професії також скаржаться на нерівність вимог до них порівняно з держвиконавцями (див. «ЗіБ» — Прим. ред.) тощо.

У Мін’юсті обіцяють, що невдовзі буде «другий пакет змін» до закону, зокрема щодо гарантій незалежності приватних виконавців. Є відповідні напрацювання й у парламенті. Проте перших представників професії це лякає. Насамперед через суспільний резонанс Уряд обмежив винагороду для держвиконавців. Тепер приватні побоюються, що на хвилі популізму законодавці можуть обмежити виплати і їм.

Тим часом автори реформи наголошують, що між державними та приватними виконавцями повинна бути здорова конкуренція. Однак вона може мати хвороби росту.

 

ПРЯМА МОВА

Олексій СОЛОМКО, 
радник, керівник практики виконавчого провадження АО Spenser & Kauffmann:

— Питання погодження дій виконавців необхідно врегулювати на законодавчому рівні. Вони можуть координувати дії за допомогою автоматизованої системи виконавчих проваджень.

Можна припустити спільну діяльність кількох приватних виконавців щодо одного боржника. Оскільки стягувач повинен мати право працювати з тим, із ким йому зручніше, а не з тим, хто перший відкрив провадження. Водночас треба врегулювати питання розподілу коштів.

Інший варіант — узгодження дій без законодавчих змін. Доведеться домовлятись. Або ініціювати банкрутство боржника. Проте це не дуже перспективний варіант.