Знайти оптимум

Розробники пишаються своїми тестами для конкурсу на посади у ВС. У тих, хто розв’язував завдання, інша думка

Наскільки ефективною виявилася процедура відбору до нової установи? Свої думки із цього приводу висловили учасники круглого столу в Одесі, організованого Асоціацією правників України спільно з проектом ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні».

Як повідомили «ЗіБ» у прес-службі АПУ, учасники заходу почали бесіду з того, що Україна після 2014 року змінилась у ставленні до суддівського корпусу, стало зрозумілим, що змін потребує вся система. Саме цим пояснювалося проведення судової реформи, одним з етапів якої є конкурс до Верховного Суду — безпрецедентна подія для нашої держави.

Багато уваги під час засідання приділили тестовим і практичним завданням, процедурі їх написання. Вся база питань, за словами розробників, абсолютно унікальна й формувалася з нуля. Тож вони пишаються результатами своєї роботи та вважають, що наша країна може слугувати прикладом для інших.

Проте знайшлись і критики. Насамперед серед тих, хто власне розв’язував тести. За їхніми словами, робити це вручну та в умовах обмеженого часу було вельми складним випробуванням. Як зазначив Олександр Золотніков з Одеського апеляційного адміністративного суду, найскладнішим було очікування результатів, хоча загальне враження від організації конкурсу позитивне.

Крім того, суддя зауважив, що деякі питання були неоднозначними (із чим не погодились укладачі), а система визначення балів не завжди була прозорою.

Далі учасники круглого столу зосередилися на етапі психологічних тестів та співбесіди. На думку менеджера проекту «ОС Україна» Анастасії Дьоміної, яка представляла розробників завдань для психологічного тестування, надзвичайно важливо не допустити у ВС людей, які своєю поведінкою можуть створити репутаційні ризики.

У ході тестування перевіряли не тільки психологічну стійкість і етичні якості, а й здатність логічно мислити та можливості пам’яті. Співбесіда з психологом проводилася для визначення відповідності кандидатів «оптимуму» — профілю ідеального судді. Психологи також виділяли зони ризику та росту для кожного кандидата. При цьому вони не давали рекомендацій щодо прийнятності кандидатури, а лише описували своє бачення ризиків.

Усі учасники дискусії схилялися до думки, що громадська рада доброчесності — вкрай необхідна інституція для досягнення об’єктивності. Проте їй бракує формальної визначеності, прозорого відбору членів та відповідальності за свої висновки.

Наостанок мова зайшла про необхідність формування апарату ВС для забезпечення ефективного функціонування з перших днів роботи. До речі, це питання не раз висвітлювалося на шпальтах нашого видання (див. №31 «ЗіБ»). Зрозуміло, що часу на організаційні вагання в питанні адміністрування апарату ВС просто немає.