Закон і Бізнес


Голова Сумського райсуду Сумської обл. Ігор Дашутін:

«Якщо за штатом повинно бути п’ятеро суддів, а справи розглядають тільки двоє, то їм мають виплачуватися кошти, зекономлені за рахунок вакантних посад»


Ігор Дашутін: «Якщо за штатом повинно бути п’ятеро суддів, а справи розглядають тільки двоє, то їм мають виплачуватися кошти, зекономлені за рахунок вакантних посад»

№34 (1332) 01.09—15.09.2017
МАРИНА БОЙКО
322751

Скорочення штатної чисельності володарів мантій не торкнулося багатьох місцевих судів. Утім, це не означає, що нині в цих установах немає кадрових проблем. Так, у Сумському районному суді Сумської області тільки двоє служителів Феміди мають право здійснювати правосуддя. Відповідно до штатного розпису в установі мало би працювати п’ятеро законників. Як судді встигають вчасно розглянути всі справи? Чи потрібно матеріально заохочувати володарів мантій, які виконують роботу колег? Про це «ЗіБ» запитав у голови Сумського районного суду Сумської області Ігоря ДАШУТІНА.


«Якщо науковці та адвокати працюватимуть у судах першої інстанції, то це буде позитивна практика»

— Ігорю Володимировичу, нещодавно Державна судова адміністрація визначала нову кількість суддів у судах України. У вашій установі як було 5 посад, так і залишилося. Хоча відповідно до статистичних даних за І півріччя 2017-го до суду надійшло на 45,9% справ та матеріалів більше, ніж за аналогічний період минулого року. Мабуть, логічно було б збільшити кількість штатних одиниць? Ви просили про таке збільшення в ДСАУ? Можливо, вважаєте так: нічого страшного, що не збільшили, головне, що не скоротили?

— Дійсно, ДСАУ визначила нову кількість суддів у судах. Так, з 1 вересня 2017 року сумарна кількість суддів місцевих загальних судів становить 4339 осіб. Питання про збільшення штатної чисельності суддів у нашій установі було предметом розгляду зборів суддів у лютому. Врахувавши затверджені Радою суддів рекомендовані показники середніх витрат часу на розгляд справ, вимоги процесуальних кодексів і Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та розумні строки розгляду справ різних категорій, збори вирішили звернутися до Територіального управління ДСА в Сумській області з питанням щодо приведення кількості суддів до нормативної чисельності, а саме — щодо збільшення її до модельної, тобто до восьми.

Проте, як бачимо, наше обґрунтування не знайшло підтримки. Хоча, на мій погляд, це позитивно вплинуло б на строки та якість розгляду справ у цілому.

— Скільки володарів мантій мають повноваження здійснювати правосуддя? Чому виникла така ситуація? Чи є перспектива кадрового поповнення?

— Нині мають право здійснювати правосуддя двоє суддів: я та Олександр Степаненко. І це триває досить довго. Навантаження дуже високе, і це відчуваємо я і мій колега. Вважаю, що таке становище не тільки в нашому суді, а й в установах по всій Україні. Така ситуація виникла з кількох причин. По-перше, багато досвідчених професіоналів своєї справи пішли у відставку (в нашому суді двоє — Володимир Куц та Олена Моісеєнко).

По-друге, деякі судді тривалий час чекають призначення. Наприклад, суддя Оксана Черних майже 3 роки без повноважень. Так, 13 червня 2017 р. Вища рада правосуддя ухвалила рішення про внесення подання Президентові про призначення О.Черних суддею нашого суду. Тому перспектива кадрового поповнення є, і ми з нетерпінням чекаємо цього призначення.

— Чи просили ви у ДСАУ відрядити до суду кількох служителів Феміди, щоб розвантажити колег? Чому? Якщо зверталися, то який результат?

— 18 квітня 2017-го у зв’язку з виявленням надмірного навантаження я звернувся з листом до голови ДСАУ Зеновія Холоднюка щодо вирішення питання про відрядження двох суддів. 26 квітня з ДСАУ надійшло повідомлення про необхідність відрядити до суду 5 суддів строком на 6 місяців. Дане питання було внесене до порядку денного засідань Вищої кваліфікаційної комісії суддів 20 червня та 24 липня, але воно не розглядалося у зв’язку з відсутністю охочих.

— Сьогодні в апеляційні суди, Верховний Суд можуть прийти «позасистемні» правники: адвокати, науковці. Як ставитеся до того, що у місцевих судах здійснюватимуть правосуддя такі особи? Чи все ж таки краще, аби до місцевих інституцій приходили колишні помічники суддів?

— З великою повагою ставлюся до науковців та адвокатів, які прийняли рішення стати суддями. Багато з них мають глибокі теоретичні знання в галузі права, а адвокати до того ж ґрунтовно знають, що таке правосуддя з огляду на участь у судових процесах.

Проте в мене є деякі побоювання з приводу того, що вказані категорії юристів зможуть повноцінно виконувати суддівські функції в судах апеляційної та касаційної інстанцій. Якщо науковці та адвокати, пройшовши відповідні конкурсні процедури, працюватимуть у судах першої інстанції, то це буде позитивна практика. Саме в судах першої інстанції, де відбувається розгляд справ по суті, вони набувають безцінний досвід суддівської роботи, який стане гарним підґрунтям для успішної роботи в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Якщо ж науковці та адвокати відразу починають працювати суддями в судах вищих інстанцій, то, не знаючи, як практично досліджуються та оцінюються докази суддями першої інстанції, вони обов’язково стикнуться з низкою проблем, які в багатьох випадках можуть призвести до суддівської помилки. При цьому слід мати на увазі, що кожна така помилка негативно сприймається суспільством, а особливо громадянами, щодо яких постановлено рішення. Що стосується помічників суддів, то, на мій погляд, саме ця категорія юристів повинна поповнювати лави суддів. Саме вони знають про суди та їхню діяльність не тільки з теоретичного боку, а й з практичного.

Разом з тим нове законодавство про судоустрій передбачає, що за бажання суддею може стати будь-який громадянин України за наявності відповідної освіти, стажу роботи та інших формальних моментів. Головне при цьому, щоб при відборі кандидатів ВККС звертала увагу не тільки на рівень теоретичних знань претендентів, а й на їхні людські якості.

«Я категорично проти того, щоб рівень винагороди судді залежав від кількості розглянутих справ»

— У середньому щомісяця до одного володаря мантії надходить 135 справ, розглядає ж він 120. Напевно, суддям доводиться до ночі затримуватися на роботі, щоб упоратися з усіма справами, не допустити порушення строків їх розгляду?

— У І півріччі 2017-го середньомісячне навантаження на одного суддю Сумського районного суду Сумської області, виходячи із фактичної чисельності працюючих суддів, становило 134,9 справ та матеріалів, що на 132,6 % більше, ніж за аналогічний період 2016-го (58,0 справ та матеріалів).

Така складна ситуація склалася майже в кожному суді області, що впливає на якість і оперативність розгляду справ. Звичайно, судді змушені затримуватися на роботі й навіть працювати у вихідні.

— Що стосується навантаження. На думку ДСАУ, модельна кількість справ, яку служитель Феміди повинен розглянути протягом року, — 183. Чи реально, аби суддя розглядав саме стільки справ? Зокрема, якщо брати до уваги, що ДСАУ не включає сюди розглянуті володарем мантії матеріали, а тільки «чисті» справи, в яких було ухвалено рішення?

— Розмови про те, яку кількість справ суддя може розглянути за рік чи місяць, виникли не сьогодні. Дискусії на цю тему ведуться не одне десятиліття на різних рівнях і в різних установах, в тому числі наукових. Але ніякого зрушення у вирішенні цієї проблеми немає і, на мою думку, бути не може. Мені важко сказати, з яких міркувань і в кого з’явилася цифра 183 справи на рік. Один суддя може розглянути за місяць 200 справ і більше з постановленням рішень, якщо буде слухати справи про адміністративні правопорушення — порушення правил дорожнього руху чи дрібне хуліганство або цивільні — про розірвання шлюбу, стягнення аліментів тощо.

Але ж до судів надходять справи й більш складних категорій. Наприклад, земельні, майнові, спадкові та інші. Крім того, загальні суди розглядають багатоепізодні кримінальні провадження, коли особи обвинувачуються в скоєнні тяжких злочинів. Ці справи великі за обсягом, для їх слухання потрібно викликати сотні, а то й більше свідків. У таких справах нелегко зібрати на судове засідання всіх учасників процесу. Навіть якщо суддя докладатиме титанічні організаторські зусилля, то не виключено, що таку складну справу йому доведеться розглядати рік, а може, й більше.

За таких обставин в одному й тому ж суді один суддя за рік може розглянути тільки одну справу, а другий за цей же період — понад тисячу. І це буде цілком справедливо. Отже, з усією відповідальністю можу заявити, що жодні математичні розрахунки не допоможуть об’єктивно визначити середнє навантаження на суддю. Робота судді не може піддаватися суто математичному аналізу, оскільки є багато людських факторів, які не підпадають під будь-які правила.

— Можливо, потрібно внести зміни до закону, аби винагорода суддів залежала від кількості розглянутих ними справ? Чи, може, судді мають розглянути запропоновану ДСАУ модельну кількість справ (183), а за слухання понаднормової кількості вимагати компенсацію?

— Я категорично проти того, щоб рівень винагороди судді залежав від кількості розглянутих справ. Інша ситуація, якщо в суді за штатом повинно бути п’ятеро суддів, а справи розглядають тільки двоє. Тоді їм мають виплачуватися кошти з фонду заробітної плати, зекономлені за рахунок вакантних посад. Такий підхід є справедливим, а керівництву ДСАУ необхідно почати запроваджувати його з усіма застереженнями.

«Для наведення порядку достатньо професійного керування процесом з боку головуючого судді»

— Чи готові судді очолюваної вами установи пройти кваліфікаційне оцінювання, аби отримувати більшу зарплату? Як ви ставитеся до необхідності проходити таку процедуру? Чи не вважаєте її принизливою?

— Впевнений, що судді мають бажання пройти кваліфікаційне оцінювання. І питання тут зовсім не в розмірі заробітної плати. Просто це передбачено законом, і суддя повинен його дотримуватись. Важливо, щоб члени ВККС не тільки рахували кількість скасованих і змінених рішень, а й брали до уваги те, що суддя міг припуститися помилки при постановленні рішення у зв’язку із постійними змінами в законодавстві, в судовій практиці, яка сьогодні не є стабільною.

Сама процедура кваліфікаційного оцінювання не є принизливою, якщо вона проводиться відповідно до закону. Проведення такого оцінювання, безумовно, сприятиме підвищенню професійного рівня судді.

— Нині володарі мантій часто скаржаться на втручання в їхню діяльність під час здійснення правосуддя. В реєстрі повідомлень суддів про втручання, який веде ВРП, від вашого суду немає жодної заяви. Невже в Сумському районному суді Сумської області розгляд справ відбувається тихо і мирно? В такому разі поділіться секретом, як дисциплінувати сторони та не допустити тиску на суддів з боку політиків, так званих громадських активістів.

— Що стосується втручання в судову діяльність. Скажу так: втручання в діяльність судді при здійсненні правосуддя можливе, якщо тільки суддя сам цього захоче. Сказати, що справи розглядаються тихо і мирно, було б неправильно. По-різному буває. Як правило, це зумовлено тим, що сторони в судовому процесі відстоюють свої інтереси, при цьому інколи поводять себе досить емоційно. Разом з тим для наведення порядку достатньо професійного керування процесом з боку головуючого судді. Інколи доводиться залучати службу судових розпорядників або працівників поліції. Це нормальна робота, для цього в судах і функціонує служба судових розпорядників, яка тісно взаємодіє з працівниками поліції.

— Як багато резонансних справ розглядається у вашому суді? Чи є суддя-спікер, який оперативно може відповісти на всі запитання журналістів? Чи, можливо, такі функції покладені на іншу посадову особу?

— Безумовно, в нас є суддя-спікер — О.Черних, обрана зборами суддів ще в червні 2015 року. Щоб відповісти на запитання про кількість резонансних справ, варто визначити, що є резонансною справою. На розгляді в суді перебуває багато складних, багатоепізодних справ. Крім того, останнім часом постійно надходять «корупційні матеріали» щодо дій високопосадовців.

Проте не вважаю їх резонансними, оскільки, на мій погляд, вони не мають загальнодержавного інтересу. Навіть ті справи, під час розгляду яких присутні представники ЗМІ, не можна назвати резонансними. Адже, як правило, журналістів запрошують сторони у справі, щоб якимось чином привернути увагу суспільства до спору.

— Чи охоче служителі Феміди спілкуються з представниками ЗМІ? Чи є в них час на такі розмови або, наприклад, ведення таких популярних серед суддів блогів на сайтах різних видань чи в соціальних мережах?

— Як зазначав, для спілкування з журналістами в Сумському райсуді є суддя-спікер. Окремі судді неохоче спілкуються з пресою, оскільки є багато випадків перекручування інформації. Та й часу на таку комунікацію бракує. Вважаю, що співпраця з представниками ЗМІ — необхідність сьогодення. З цією метою у Сумському райсуді функціонує офіційний сайт (на веб-порталі «Судова влада України») та створена сторінка в мережі Фейсбук. На них кожного дня оновлюється інформація.

«Реформатори-теоретики не уявляють собі наслідків експериментів з укрупненням судів»

— Сьогодні реформатори розробляють стратегію оптимізації роботи судової системи. Зокрема, планується укрупнення судів. Якщо до вашої установи приєднають ще один суд, наприклад розташований у радіусі 40—50 км від Сумського районного суду Сумської області, що має у своєму штаті 3—4 служителі Феміди, на який результат такого об’єднання необхідно очікувати?

— Цікаве питання щодо оптимізації роботи судів шляхом їх укрупнення. Якщо ж на шальки терезів поставити економію заробітної плати за рахунок оптимізації штатного розпису судів при їх укрупненні й доступ громадян до правосуддя, то, на мій погляд, другий аспект є більш актуальним.

Що ж стосується економії заробітної плати. Уявіть собі: в такому укрупненому суді в один день розглядається, наприклад, 10 кримінальних справ, в яких обвинувачені тримаються під вартою, а в деяких з них є по кілька обвинувачених. Організувати розгляд справ за таких обставин майже неможливо, та й таких приміщень судів в Україні фактично немає.

Проте сьогодні роль голів судів майже зведена до нуля, а керівники апарату не зможуть самостійно вирішити всі проблеми, пов’язані із цим укрупненням. Можна навести ще кілька аргументів, які, очевидно, не будуть на користь об’єднання судів. На жаль, про це добре знають тільки в місцевих судах. Реформатори-теоретики не уявляють собі наслідків експериментів з укрупненням судів.

— Якщо кадрова ситуація в Сумському районному суді не зміниться на краще, до яких наслідків це призведе? Як довго ви готові виконувати «чужу роботу»: розглядати таку кількість справ, яку мали б розглядати 2—3 судді?

— Кадрова ситуація навіть не складна, а катастрофічна. Із п’яти суддів, передбачених за штатом, залишилося тільки двоє. А наш суд має одне з найбільших навантажень в області. Надмірне навантаження тягне за собою тривалі строки розгляду справ, що викликає справедливе обурення громади. Взагалі в такому випадку важко говорити про повноцінний доступ до правосуддя. Наслідки навантаження є передумовою судових помилок. Незважаючи на це, будемо працювати й очікувати зміни ситуації, іншого вибору в нас просто немає.

І наостанок: я вдячний редакції газети за надання можливості поділитися проблемами судової влади з широким колом читачів.