Закон і Бізнес


Уточнення за результатами перегляду


№32-33 (1330-1331) 14.08—31.08.2017
8000

ВГС уніс доповнення до власного інформаційного листа щодо 20 категорій спорів, зокрема у сфері земельних, орендних та банківських відносин. Текст інформаційного листа №01-06/1097/17 друкує «Закон і Бізнес».


Вищий господарський суд

Інформаційний лист

7 липня 2017 року                              м.Київ                               №01-06/1097/17

Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів»

Господарським судам України

На доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» від 15.03.2011 №01-06/249 доводимо до відома правові позиції ВСУ, викладені у постановах, прийнятих за результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розд.ХІІ2 Господарського процесуального кодексу, у спорах, що виникають:

1) з договорів про надання банківських послуг:

— вирішуючи спір про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок невиконання умов договору, який містить ознаки договору факторингу (фінансування під відступлення грошової вимоги), слід враховувати таке.

Згідно з ч.1 ст.1077 Цивільного кодексу за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

При цьому, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч.1 ст.1084 ЦК).

Водночас щодо суб’єктного складу таких правовідносин у ч.3 ст.1079 ЦК зазначено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У п.1 ч.1 ст.1 закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа визначена як юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов’язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

Фінансова послуга — це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, — і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (п.5 ч.1 ст.1 закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

За змістом п.11 ч.1 ст.4 цього закону факторинг є фінансовою послугою.

При цьому чч.1, 2 ст.7 зазначеного закону передбачено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов’язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі коли відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, вирішуючи спір про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок невиконання умов договору, який містить ознаки договору факторингу (фінансування під відступлення грошової вимоги), слід з’ясувати правову природу такого договору, а також встановити, чи є юридична особа (фактор за договором) фінансовою установою, яка може надавати фінансові послуги у формі факторингу, саме в розумінні закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (див. постанову ВСУ від 25.05.2016 у справі №908/5508/14);

З повним текстом документа можна ознайомитись за посиланням.